Твір-міркування: Телефон у нашому житті

Для нас – це щоденність: беремо трубку, набираємо номер і через кілька секунд нас уже з’єднали – із другом у Москві або зі стоянкою таксі на найближчому перехресті. Ми обмінюємося новинами, даємо або приймаємо вказівки, приходимо рятуйте! домовляємося й все це – по телефоні. Телефонувати – щоденність? Наші прадіди думали про цьому зовсім інакше. Чудова іграшка, але марна, майже так міркував “учений мир” про винахід учителя Пилипа Рейса, що продемонстрував 26 жовтня 1861 року свій “телефон” Фізичному суспільству у Франкфурте-на-Майне.

Після багаторічних міркувань і експериментів Рейсу вдалося “передавати за допомогою електронних потоків на відстані” людські голоси. Через 13 років після цього Пилип Рейс умер в 40-літньому віці від хвороби легенів. Розчарований. Чому так трапилося? Чому на це відкриття, що означало б революцію в передачі інформації, у його часи звернули так мало уваги й чому воно не застосовувалося?

Звичайно, “телефон” Рейса мав ще багато технічних недоліків, функціонував також не завжди надійно. Удосконалення були б обов’язковими, але можливими. Вирок відкриттю Рейса винесли ще відсталі фахівці. Суспільна

дійсність у тодішній Німеччині, на відміну від Англії, Франції або Північної Америки, не могла звільнитися від пута феодальних дрібнобуржуазних відносин. Для промисловості, що розвивалася, як і для техніки й природознавства, існували тоді значні перешкоди. Так вийшло, що винахід Рейса ввійшло в мир, насамперед завдяки СІІІА. Масове виробництво й практичне застосування принципової новинки обіцяло, насамперед, високий прибуток. А поширення світової торгівлі, що зростає вплив банків мали потребу в поліпшенні обміну інформацією й новинами. “Класична” доставка пошти поштовими каретами й пароплавами стала дуже повільної, телеграф був значно швидше, а телефонувати – це було ще й зручніше…

И тому не дивно, що подальший розвиток в області телефонної справи продовжилося. Це було великою справою американського вчителя для глухонімих Олександра Грахама Белла. 10 березня 1876 року він провів першу телефонну розмову зі своїм співробітником Ватсоном. Прозаїчні слова цієї розмови передаються нащадками : “Пан Ватсон, ідіть сюди. Ви мені потрібні”. Тепер усе відбувалося дуже швидко. “Телефон Белла” став сенсацією на всесвітній виставці у Філадельфії; так само ще в 1876 році відбулася перша телефонна розмова – на відстані двох англійських миль, між Бостоном і Кембриджом (Массачусетс). Так був “отриманий” успіх апарата Белла. Діловий мир у США, а пізніше й у Європі сприйняв із вдячністю можливість швидко й зручно дізнаватися й повідомляти новини. Разом з тим, предугадивалась і величезний прибуток від поширення переговірного апарата Белла

Діловитий винахідник, пан Белл, став незабаром належати до когорти найбагатших людям миру. У Пруссії про цей винахід Белла довідалися зі статті в американському журналі “Американська наука”. Вскоро після цього, в 1897 році, почали будувати в Берліні мережа на базі апарата Белла. Через 4 роки пішло далі. Дуже швидко зростала кількість абонентів. Чи зачудується хтось, що в першому списку абонентів Берлінська Біржа забронювала підключення перших 9 номерів. Далі банки, міністри, преса, ремісники. Звичайно, у цьому списку не вистачало робітників. Кількість абонентів усе зростало й зростало. Разом з тим удосконалювалися й телефонні апарати. Зовнішній вигляд апарата також змінювався. Загрозливо зростала плутанина із проводів, що перейшла з дахів під землю й у підсумку оповила країни й континенти


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Твір-міркування: Телефон у нашому житті

Categories: Нові твори

Links