Роль ліричних відступів у поемі Н. В. Гоголя “Мертві душі”
Поема Н. В. Гоголя ” Мертві душі ” своєрідна по своєму жанрі: це не роман, не життєпис одного або навіть декількох героїв, а широка панорама життя Росії того часу. Тут не є головними пригоди героя, його удачі й поразки. Сам Гоголь писав В. А. Жуковському про сюжет поеми: “Який величезний, який оригінальний сюжет! Яка різноманітна купа! Вся Русь з’явиться в ньому!” Зображуючи “всю Русь” у своєму добутку, Гоголь ясно дає читачеві відчути в ньому голос автора
Саме постійна присутність автора дає можливість уважати поему лироэпическим
Якщо поміщики або чиновники в поемі, та й сам Чичиков – герої, мертві духовно, те образи людей з народу, селян, несуть у собі живий початок. У цьому й полягає парадокс художника: про куплений
А випадна двірська людина Попов, що скитается по в’язницях через брак паспорта! А бурлаки, що гуляють, які тягнуть лямку “під одну, нескінченну, як Русь, пісню”! Так виражається в Гоголя протистояння живих і мертвих душ: фізично живі герої мертві духовно, а куплені Чичиковым мертві душі – морально живе втілення народної душі. За страшним миром поміщиків і чиновників Гоголь бачить трудову, народну Росію. Ліричний пафос досягає найвищого підйому, коли Мова йде про долі батьківщини й мистецтва
На початку сьомої глави автор малює нам два типи письменників. Один – щасливець, що говорить про піднесені предмети, що показав людям “прекрасної людини”, у такий спосіб їм “чудно підлестивши”. Він перебуває на вершині слави, його називають “великим всесвітнім поетом”.
Як не згадати присвячене Гоголю вірш Н. А. Некрасова “Блаженний незлобливый поет…”: И сучасники йому При житті пам’ятник готовлять. Не такий доля іншого письменника, ” щодерзнув викликати назовні…
Всю страшну, приголомшливу твань дріб’язків, що обплутали наше життя”, виставити на загальний огляд гірку й нудну правду життя. Суворе поприще цього письменника, “і гірко відчує він своя самітність”. Звичайно, Гоголь має на увазі свою власну письменницьку долю й ті обвинувачення у відсутності патріотизму й очорненні дійсності, які багаторазово чув у свою адресу. Проблема щирого й помилкового патріотизму викликала жагучі суперечки: складно було погодитися критикам, що любов до батьківщини складається не в прикрашанні життя, а в прагненні змінити її до кращого. Безумовно, присвячуючи Гоголю свій вірш, Н. А. Некрасов мав на увазі, що автор “Мертвих душ” вибрав тернистий шлях письменника-сатирика, нещадного викривача вульгарності й відсталості
И для Гоголя є незаперечним як право на зображення пороків суспільства, так і вибір грізної зброї – сміху. Гоголь – щирий патріот. У ліричних відступах він захоплюється безкрайніми степами й полями, селами й селами. У поемі дуже важливий мотив дорогі: весь сюжет представляє собою скитания по просторах батьківщини
Дороги ці те рівні, те вибоїсті, то бруд непролазна, а то вони “розповзалися в усі сторони, як піймані раки”. Символічне значення одержує цей мотив в останній главі поеми, коли дорога із бричкою Чичикова перетворюється в шлях, по якому несеться птах-трійка. Тут і крилатої фраза, що стала: “И який же росіянин не любить швидкої їзди?”. Тут і міркування про властивості національного російського характеру й про подальшу долю Росії. Як і “жвава необгонимая Трійка “, несеться Русь, і, “косячись, постораниваются й дають їй дорогу інші народи й держави”.
“Русь, куди ж несешся ти? дай Алл С о ч. Р У відповідь. Не дає відповіді”. Невідомі подальші шляхи птаха-трійки, як невідомі шляхи Росії, невідома її доля. Але одне точно: доля такої країни, як Росія, буде незвичайна. Саме головне, про що говорить схвильований голос автора в рядках ліричних відступів – любов до своєї великої й багатостраждальної Батьківщини
(1 votes, average: 5.00 out of 5)