“РОДИ́ЛАСЬ ВЧОРА ТИ” – Луїс де Гонгор (1561-1627)
Іспанське бароко однозначно пов’язане з іменем талановитого поета Луїса де Гонгори (1561-1627) – справжнього майстра сонета, основоположника однієї з найпопулярніших поетичних шкіл XVII ст. В межах цієї школи створювалися свідомо ускладнені поезії. Гонгора говорив, що його “темний” стиль покликаний будити розум читачів, а читання художньої літератури є важкою інтелектуальною діяльністю. Тому, щоб зрозуміти зміст твору, потрібно його кілька разів вдумливо прочитати, намагаючись проникнути у сутність образів і символів, почути мелодію
Луїс де Гонгора часто звертався до теми кохання, жіночої вроди, проте, на відміну від митців доби Відродження, у барокового поета ця тематика викликає не тільки радісно-піднесенні почуття. В сонеті “До троянди” образ пишної квітки (символ кохання, молодості й жіночої вроди) набуває трагічного забарвлення:
Родилась вчора ти – і завтра вмерти маєш.
Хто ж дав тобі життя на цю коротку мить?
Красою сяєш ти, щоб так недовго жить,
Щоб одійти в ніщо – так свіжістю палаєш!
Даремно ти себе надією втішаєш –
Ти маєш одцвісти,
Приреченість лежить в самій твоїй красі,
Бо передчасно ти зів’янеш і сконаєш.
Як не зітне тебе твого садівника,
За звичаєм людським, безжалісна рука,-
Твій цвіт змітуть вітри, в суворості одверті…
На втіху чи на глум ти маєш розцвісти?
О, не народжуйся, адже зближаєш ти
Хвилиною життя мить неминучу смерті!
У творах поетів Відродження в’янення прекрасної квітки (жіночої вроди) є мудрою закономірністю в природі, яка дає нам час і для втіх юності, і для роздумів старості. У поезіях Луїса де Гонгори та його наступників мотив втрати молодості, привабливості тіла, пристрасності почуттів пробуджує жах не лише перед старістю, але й перед невідворотністю відходу “у землю, в тінь, у порожнечу, в дим”.
Гонгора, співець кохання, як і багато його сучасників, написав чимало і сатиричних творів, сонетів та романсів, в яких з вражаючою відвертістю говорив про потворність реальної дійсності, яка так контрастує з довершеним світом “красивої неправди”.
Як і поети-сучасники, Гонгора звертався до мотиву невідворотності долі, ув’язнення людини у цьому світі. Життя – це пута, які неможливо скинути, а долю неможливо змінити:
(1 votes, average: 5.00 out of 5)