Рильськ: “Август із вереснем стискають”
У персоніфікованих образах серпня й вересня, які “схрестили довгі шпаги безсмертні” (перший вірш), описана боротьба між літом і восени. Головний образ цього вірша – медяна земля. Такий була Україна, вся наша країна в епоху соціалізму. Образ медяної землі, навіяний поетові народною творчістю (зокрема казками), втілює думка, що у радянський час перетворилися в дійсність вікової мрії трудящих. Другий вірш можна зіставити (по контрасту) з віршем Т. Шевченко “И золотий її дорогою”, у якому великий поет з болем писав про долю хлопця-сироти
У Творчості Рильська порівняно часто зустрічається цей жанр (“Мости”, “Нащадок” і ін.). У міркуваннях-віршах-міркуваннях поет найчастіше користується білим (неримованим) віршем. Білий вірш, написаний
Але тепер – цікаві відбулися речі на цій землі! И швидко й до порядку! Як чорнобривці, очі молодецькі На зморшкуватому цвілі особі
Любов до батьківщини, говорив М. И. Калінін, “…проявляється в різних людей у різних формах. Треба в кожної людини знайти й показати цю любов, висловивши її не умоглядно, а конкретно”. У літературі й мистецтві українського народу є багато добутків, у яких любов до батьківщини втілена в пейзажних образах і картинах. Яскравими прикладами є “Заповіт” Т. Шевченко, М. Коцюбинського, “Ластовиння” П. Грабовського, ряд віршів И. Франко, Лесі Українки, П. Тичини й багатьох інших. Рильський тонко відчуває красу рідної природи, художнім словом уміє намалювати яскраву пейзажну картину. Друга строфа вірша – це локальна (місцева) замальовка багатої осені, кольори, аромат і звуків, які відчуває, бачить і слушит поет-мисливець. Тут до речі буде нагадати, що Максим Рильськ не раз порівнював роботу поета з роботою мисливця-слідопита. Так, ще в збірнику “Крізь буру й сніг” він писав:
Як мисливець обережний, Звіробій довголітній, Посивілий слідопит Прилягає теплим вухом Щоб почути шум далекий До ласкавої землі, Так і ти, поет, слухай Голос життя людський, Нові ритми вловлюй… (“Як мисливець обережний”).
Багатство ранньої осіни передається за допомогою деталей: “ситі крижні”, “густий верболіз”, “невгамовні шпаки”. Підкреслені епітети відіграють важливу роль в описі осіни, указуючи, що в природі настала пора зрілості, пора, коли перелітні птахи збираються летіти в теплі краї. Зображена поетом картина збуджує наші почуття, викликає різноманітні подання. Поет створює звукові образи: “просвистіли ситі крижні”, “шумлять перед сном… невгамовні шпаки”; зорові – “що одна десниця – сонце, друга – місяць”; дотикальні – “серпень із вереснем стискають один одному десниці”.
Картина осіни допомагає розкрити головні пейзажні образи вірша: медяна земля, обновлені поля. Активне відношення радянського народу до життя передане у вірші персоніфікованим образом праці (“смуглява ходить робота з обновлених полів”), зображенням діяльності людей, які скоряють Арктику, зрошують пустелі, освоюють нові землі:
Прокладають шлях суворий Молоді аеронавти, И домують на крижині Мореплавці молоді… Добувають воду світлу, Зрошують жадібні простори…
Гуманістичний характер творчої роботи радянських людей підкреслять епітетами “добувають воду світлу”, ” зерно сіяють наші сестри й брати”. Останні слова передають почуття любові до братів-народів, які народжують нове життя “у глухих степах азіатських”, на далекій півночі. У вірші є свій ліричний сюжет, що передає наростання почуттів поета або ліричного героя. Якщо спочатку описана картина осіни, що поет сам бачить, то далі він уже уявою своїм домальовує неосяжні простори нашої землі, де невтомно в ім’я людини й людства працюють радянські патріоти. Любов до обновленої землі, її людям переходить у замилування. Так народжується ліричний відступ, що, завершуючи вірш, поетично формулює його ідею – беззавітно служити Вітчизні й народу, присвятити їй нові пісні
(2 votes, average: 4.00 out of 5)