Ранок на шкільному подвір’ї
Наша школа розташована в самому кінці села. Навколо школи величезний парк. Уночі тут гуляє вітер; і дерева хитаються, неначе живі істоти.
Але перед світанком вітер стихає. Небо починає грати різноманітними барвами. Десь заспівав один півень, там – другий, і незабаром усе село залилося співом. Знову піднявся вітер. У будинках засвітилися вогні, з дахів клубками повалив дим. Це хазяйки почали готувати сніданок.
А на сході вже світлішає. Сніг заблищав самоцвітами. Починають з’являтися учні. Розчервонілі від морозу, веселі й щасливі,
Білий сніг на зеленому листі. Гарячі промені сонця пригріли холодну після зими землю, задзюрчали струмки, заспівали птахи. Ми нетерпляче чекаємо пробудження всього живого. Дуже хочеться побачити красуню-природу в її зеленій величі.
Першою з’являється молода травичка. Вона ще не повкриває землю Суцільним килимом, а з’являється лише в окремих місцях. З’явилось молоде листя, зацвіли яблуні, вишні, абрикоси, задзвеніли голоси птахів.
Природа вже повністю прийняла весну. І враз – несподіваний білий сніг! Сніг покрив зелені листочки. Вони, народжені нещодавно, ще безсилі і безпорадні. Холодний сніг випробовує їх на витривалість.
Та ось сонце розштовхало снігові хмари. Повернулось тепло на землю, і під вечір сніг розтанув. Листя заплакало від радості.