Раймер Марія Рільке відомий австрійський поет
Народився 4 грудня 1875р. Прага, син чиновника. Дитинство і юність провів у Празі, після того жив в Берліні, Парижі, Швейцарії. Важливе значення для нього дві поїздки в Росію (1899р. і 1900р.), де він зустрівся з Л. Н. Толстим і зблизився з християнським поетом С. Д. Дрожніним.
“Россия в известной мере стала основой моих переживаний” – писав Рільке.
Вивчивши російську мову і літературу, він пробує писати вірші на російській мові, багато перекладає (“Слово о полку Ігореве”). Пізніше Рільке переписувався з Пастернаком, посвятив вірші М.
1899-1903 – повне видання 1905р. “Новые стихи” частина 1-2 1907 – 08 роки – зі всією народжувальною силою, його поетичною індивідуальністю, швидко видають йому славу.
Одночасно Рільке
Його вірші не лишають суспільство мотивів. Співчуття жінці, жалість приниженим знаходять вираження в узагальнених портретах. В кінці 900-х років переживає поетичну кризу тимчасово відходить від поезії, звертаючись до прози, де в лірико-автобіографічній формі виражено глибоке розчарування справжністю фактів (“Заметки Мальте Лагуридся Брегге” – 1910р.).
Перша світова війна кидає поета в жахні відчай. В 1918 році він переживає підйом у зв язку з революцією, подіями в Германії, все рівно не зрозумівши всієї революції, невдовзі закривається в собі. Муки та пошуки приводять од стоврення “Дуезских елегий”. – 1912-1922 – опубліковано – 1923. Якщо в ранній період Рільке шокував вихід в суб єктивному злитті поета зі світом, то тепер, в об єктиві він бачить спасіння в від трагічних проти речей часів життя в при ображаючому впливі мистецтва, символізованому в образі Орфея.
“Он в той стране, куда заказан путь.
Ему не бремнуть ладони мира,
Он поспешил все пути разомкнуть”.
Рільке не одноразово використовує Орфея в своїй творчості як світло з темряви, яке було на той час, яке спіткнуло автора, він багато роздумує над життям, у нього Орфей звучить як символ чистоти.
Только вот эты одны вирвалась
Тянется ввысь.
О, не сломайся! Согнись в
Миру Орфея.
Однак головне в Рільке – відчуття страху і тревоги, передчуття великих перемін в наступаючому столітті.
“На рубеже веков, мой век тягот…”1899р. Релігійні панеїстичні думки, набрали вираження в збірці “Часослолов”, де Р. предстає перед читачем в образі російського монаха, напрямлений на пошук стійкої життєвої основи в постунепроведному світі.
Вищі і люи, міста і планети для Рільке рівні і одинокі, відірвані один від одного.
“Вечером стали опять все на сирот похожи
Самые близкие тоже чужими успели стать”.
Навіть маленький острів для Р. “скиталец на дорогах мировозданья”(цикл “Остров” – 1906-1907). Один вихід у той універсальної розбещеності, поет знаходить в любові до людей і речей, в творчості і литті з ними.
“В моих об ятья лес нашел поко
Я сам – его трезвон и трепетанье”.
Глибоке філософське розуміння речей навколишнього світу поступово стає основою поетичних шукань Р. В цьому зв язку поет постімпесіонізму, для якого мистецтво його попередників було недостатнім проникненням. Гори величезній діяльності і конкретності зображення Р. добивається високої символічності своїх образів. Так, пантера в паризькому зоопарку втілює для нього трагедію утрати свободи могутньою, вільною істотою (“Пантера” – 1903).
Життя дерева стає символом всякого органічного існування (“Плод” – 1924) явлення процеси природи представляють у Р. в посіндеферированому вигляді, без важких поетичних штампів і умов. Поет дарує світ природи глибиною почуттів і переживань від частини сприраючись на досягнення Росії і Європи роман 19-20 в. в. “Для Рильке живописуещие и психологические прийомы современных романистов (Толстого, Флобера, Пруста, скандинавов)”. Невіддільні в мові і стилі його поезії, “Новий мир”,1967. Новаторство Р. – в знятті всього умовно-традиційного, “поетизмів” поезії, повне в зберіганні його тем і образів.
Поезія Р. відмічена глибокою думкою, емоційною силою, музикою, ритмічністю і інтонацією свободи, вплив на розквіт німецької лірики. Бехер назвав Рільке посланцем кращої частини свого народу, що збагатив поезію на німецькій мові, прекрасним творінням є збірка “Великий гнів” – 1943р. На російській мові вірші Рільке перекладали В. Ельснер, Ю. Анісімов, Гордон, Б. Пастернак, В. Куприянов і інші.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)