Пшеніцина Агафія Матвіївна – Обломов Роман
Пшеніцина Агафія Матвіївна – вдова чиновника, яка залишилася з двома дітьми, сестра Івана Матвійовича Мухоярова, кума Тарантьева. Саме Тарантьев поселяє Обломова, вимушеного шукати нову квартиру, в будиночку П. на Виборзькій стороні. “Їй було років тридцять. Вона була дуже білого і повна в особі, так що рум’янець, здається, не міг пробитися крізь щоки. Брів у неї майже зовсім не було, а були на їхніх місцях дві трохи ніби припухлі, блискучі смуги, з рідкими світлими волоссям. Очі сірувато-простодушні, як і всі вираз обличчя, руки білі, але
П. неговіркий і звикла жити, не замислюючись ні над чим: “Обличчя її брало слушна і дбайливе вираз, навіть тупість пропадала, коли вона замовляла про знайомого їй предметі. На всяк ж питання, чи не стосувалося який-небудь позитивної відомою їй мети, вона відповідала усмішкою і мовчанням “. А її посмішка була не більш ніж форма, що прикривала незнання предмета: не відаючи, що вона повинна зробити, звикла,, що все вирішує “братик”, тільки в умілому веденні будинку досягла П. досконалості. Все інше роками і десятиліттями проходило повз нерозвиненого
Майже відразу після переїзду Обломова на Виборзьку бік П. починає викликати в Іллі Ілліча якийсь інтерес, який можна розцінити як суто еротичний (постійно привертають увагу Обломова круглі білі лікті господині). Але розгадка чекає в кінці роману, коли незадовго до смерті Іллі Іллічу сниться сон, де мати, вказуючи йому на П., шепоче: “Мілітріса Кірбітьевна”. Вона називає ім’я його мрії, навіяної Іллі Іллічу в ранньому дитинстві нянінимі казками.
Образ П. ніколи не викликав у критиків роману особливого інтересу: натура груба, примітивна, на яку звикли дивитися лише очима Штольца, як на жахливу жінку, що символізує глибину падіння Іллі Ілліча. Але не випадково Гончаров дає цій простій жінці ім’я, близьке імені його коханої матері – Авдотьї Матвіївни Гончарової, купецької вдови, протягом багатьох років прожила в одному будинку з хресним Гончарова, дворянином М. М. Трегубовим, який виховав її синів і дав їм освіту.
П. знаходиться в постійному русі, на відміну від Обломова усвідомлюючи, що “робота завжди є” і саме вона є справжнім змістом життя, а зовсім не покаранням, як вважали в Обломовке. Її безупинно мелькаючі лікті привертають увагу Обломова не тільки красою, але і не до кінця усвідомлюваною їм активністю героїні. Зовні П. сприймається як якесь перпетуум-мобіле, без думки, без проблиску почуття, “братик” називає її не інакше як “корова” або “кінь”, вбачаючи в сестрі тільки дармову робочу силу. “Її хоч удар, хоч обійми – все посміхається, як кінь на овес”, – говорить він про неї куму Тарантьеву, готуючись за порадою останнього вистежити відносини П. з Обломова і вимагати з Іллі Ілліча гроші “за безчестя”.
Поступово, у міру того як Обломов розуміє, що прагнути йому більше нікуди, що саме тут, у будиночку на Виборзькій стороні, знайшов він жаданий лад життя рідної Обломовкі, у долі самої П. відбувається серйозна внутрішня зміна. У постійних працях з облаштування і обіхажіванью будинку, у клопотах по господарству знаходить вона сенс свого існування. У П. початок прокидатися щось невідоме їй раніше: тривоги, проблиски роздумів. Іншими словами – любов, все більш і більш глибока, чиста, щира, не вміє висловити себе словами, але виявляється в тому, що П. добре знає і вміє: в турботі про столі і одязі Обломова, в молитвах про його здоров’ї, в сидінні ночами біля ліжка хворого Іллі Ілліча. “Все її господарство… отримало новий, живий сенс: спокій і зручність Іллі Ілліча. Перш за вона бачила в цьому обов’язок, тепер це стало її насолодою. Вона стала жити по-своєму повно і різноманітно… Вона начебто раптом перейшла в іншу віру і стала сповідувати її, не розмірковуючи, що це за віра, які догмати в ній, а сліпо підкоряючись її законам “.
Обломов для П. людина з іншого світу: раніше вона ніколи таких людей не бачила. Знаючи про те, що десь живуть пані і пан, вона сприймала їх життя приблизно так само, як Обломов слухав у дитинстві казку про Міліто-рисі Кірбітьевне. Зустріч з Обломова послужила імпульсом до переродження, але сам винуватець цього процесу “не розумів, як глибоко пустило корені це значення і яку несподівану перемогу він зробив над серцем господині… І почуття П., таке нормальне, природне, безкорисливе, залишалося таємницею для Обломова, для околиць його і для неї самої “.
Обломов “зблизився з Агафією Матвіївна – наче посувався до вогню, від якого стає все тепліше і тепліше, але якого любити не можна”. П. є єдиним абсолютно безкорисливим і рішучою людиною в оточенні Обломова. Не вникаючи ні в які складнощі, вона робить те, що необхідно в даний момент: закладає власні перли і срібло, готова позичити гроші у рідні покійного чоловіка, тільки щоб Обломов не відчував ні в чому нестатку. Коли інтриги Мухоярова і Тарантьева досягають піку, П. рішуче відмежовується і від “братика”, і від “кума”.
Присвятивши себе турботам про Обломова, П. живе так повно і різноманітно, як ніколи раніше не жила, а її обранець починає відчувати себе немов у рідній Обломовке: “… він тихо і поступово укладався в простій і широкий труну решти свого існування, зроблений власними руками, як старці пустельні, які, відвернувшись від життя, копають собі могилу “.
У П. і Обломова народжується сий. Розуміючи різницю між цією дитиною і дітьми від першого чоловіка, П. після смерті Іллі Ілліча покірно віддає її на виховання Штольца. Смерть Обломова вносить в існування П. нову фарбу – вона вдова поміщика, пана, ніж постійно дорікають її “братик” і його дружина. І хоча образ життя П. ні в чому не змінився (вона як і раніше прислуговує сім’ї Мухоярова), в ній постійно пульсує думка про те, що “програла і засяяла її життя, що Бог вклав у її життя душу і вийняв знову… тепер вже вона знала, навіщо вона жила і що жила не дарма… На все життя її розлилися промені, тихий світ від пролетіли, як одна мить, семи років, і нема чого їй було бажати більше, нікуди йти “.
Безкорисливість П. дано зрозуміти у фіналі роману і Штольцу: їй не потрібні його звіти в управлінні маєтком, як не потрібні і доходи від обло-мовкі, наведеної Штольце в порядок. Світло життя П. згас разом з Іллею Іллічем.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)