Протиставлення щирого і помилкового патріотизму у романі Л. М. Толстого “Війна и мир”
Головна тема роману “Війна і мир” – зображення подвигу російського народу у Вітчизняній війні 1812 року. Автор говорить у своєму романі і про вірних синів батьківщини, і про лжепатріотів, що думають тільки про свої корисливі інтереси. Толстой використовує прийом антитези для зображення як подій, так і героїв роману. Так, у першому томі він розповідає про війну з Наполеоном 1805- 1807 років, коли Росія (спільно з Австрією й Пруссією) зазнала поразки. Австрійська армія здалася. Над російськими військами нависла погроза розгрому. І отоді Кутузов
Його хоробрість проявляється в бою, де “він в упор вбив одного француза, перший взяв за комір офіцера, що здався,”.
Князь Андрій справедливо скаже про нього: “Успіхом дня ми зобов’язані найбільше діям цієї батареї й героїчної стійкості капітана Тушина з ротою”. Другий герой Шенграбенського бою – Тимохін. Він з’являється в той самий момент, коли солдати піддалися паніці і почали відступати. Здавалося, усе загублено. Але в цю хвилину французи, що наступали, раптом побігли назад – у лісі з’явилися російські стрілки. Це була рота Тимохіна. І тільки завдяки Тимохіну росіяни мали можливість вернутися і зібрати батальйони. Мужність різноманітна. Є чимало людей, нестримно хоробрих у бою, але губляться у буденному житті. На образах Тушина і Тимохіна Толстой показує читачеві по-справжньому хоробрих людей з їх непомітним героїзмом, величезною волею, що допомагає переборювати страх і вигравати бої. У війні 1812 року, коли кожний солдат бився за свій будинок, за своїх рідних і близьких, свідомість небезпеки “подесятеряла” сили. Ніж далі просувався Наполеон у глиб Росії, тим більше зростали сили і дух російського війська і тим більше слабшала французька армія, перетворюючись у збіговисько злодіїв і мародерів. Тільки воля народу, тільки народний патріотизм, “дух війська” робить армію непереможною. Саме до цього висновку прийшов Толстой у своєму безсмертному романі-епопеї “Війна і мир”.