Прочани

Прочани ( Mantidae ) мають дуже дивний вид; стародавні греки називали прочанина “віщуном”, або “пророком”. Люди вважали прочанина провісником погоди або вісником весни. Своя назва прочанин одержала найімовірніше через свою звичку тримати передні ноги злегка піднятими, начебто б підносячи їх з молитвою до Бога. Богомолови – переважно великі комахи з подовженим тілом досить своєрідної будови. Їх дуже рухлива голова з більшими опуклими очами має майже трикутну форму й свій ротовий апарат гризучого типу спрямована долілиць і небагато

назад. У передній нозі прочанина сильно подовжений тазик: він небагато коротше стегна

Стегно довге й по нижньому краї усаджено 3 рядами сильних шипів. Гомілка коротше стегна й по нижньому краї теж усаджено 3 рядами сильних шипів. Стегно й гомілка, складаються разом, утворять потужний хватальний апарат, финкционирующий по типі ножиців. У більшості прочан добре розвинені обидві пари крил, причому передні більше вузькі й більше щільні; вони виконують функцію надкрилий. Задні крила широкі, перетинчасті, у спокійному состояни складаються веерообразно й прикриваються надкрильми. Черевце в прочан подовжене,

10-члениковое, м’яке, звичайно злегка сплощене, із численними довгими цекрками. Така структура тіла прочанина наочно свідчить про дуже тонкі пристосування до хижого способу життя, що ведуть ці комахи. По своєму поводженню вони являють собою класичний приклад “чатуючих хижаків”, інакше називаних ” засадниками “. Чатуючий видобуток прочанин сидить у товщі трави або серед листів чагарнику, піднявши до верху переднеспинку й передні ноги, гомілки яких вкладені в стегна, як лезо перочинного ножа. Характер прочанина дуже тихий

Годинниками він може сидіти в затишному місці в ожидани видобутку. Його можна назвати королем комуфляжа. Форма тіла й характерне фарбування прочанина дозволяють йому зливатися із тлом, що робить його ще менш помітним. Але прочанин не міняє фарбування тіла, як це робить хамелеон, він приймає позу, у якій він більше схожий на частину рослини, чим на хижака. Прочанина, що сидить у засідці під час полювання, непомітним робить не тільки його нерухлива поза, але також сама форма тіла й фарбування. Серед прочан зустрічаються види, що живуть на деревах і нагадують по зовнішньому вигляді кору; інші мають палочковидную форму. Спостерігаються різні випадки імітації лишайників, листів або квітів. Фарбування тіла звичайно носить захисний характер. У межах того самого виду можуть зустрічатися особини, що відрізняються по кольорі. Однак, сидячи в безневинній позі, прочанин не дрімає й зірко виглядає, чи не наблизиться яка-небудь комаха, що він може подужати, і обережно починає до нього підкрадатися. При движени прочанин расскачивается, але передні ноги він завжди тримає в зігнутому стані. Н аконец, улучив зручний момент, він схоплює жертву своїми чіпкими ногами, підносить до рота й спокійно починає пожирати. Причому починає пожирати прочанин свою жертву завжди з одного місця, у районі зчленування голови й тіла. Самка завжди більше й толще самця. Причому в шлюбний період самка відразу після спарювання пожирає свого коханця, і так відбувається щораз. Тут треба відзначити, що за все своє життя самка може так надходити із самцем біля семи разів. Для облаштованості тераріуму необхідно зробити живопліт з гілочок або штучну з підручного матеріалу. Якщо їсти можливість помістити в тераріум живі рослини це бидет краще.

Намагайтеся підбирати рослини під колір прочанина. Незважаючи на те, що домінуючий колір у прочан зелений, у природі зустрічаються й жовті. На дно тераріуму можна насипати грунт і прикрити його листям. Якщо рослини будуть густими, то вкриття можна не робити. Температура змісту прочанина залежить від виду і його місця перебування. Можна проводити обприскування тераріуму, але не часто. Не забувайте про вентиляцію. Годувати можна кониками або сараною. Я думаю, що прочани охоче будуть поїдати й кормових цвіркунів. Прочани дуже ненажерливі й за час свого життя поїдають величезну кількість комах. Так, личинка самця деревного прочанина ( Hierodula tenuidentata ) за 85 днів свого розвитку сьела 147 люцернових попелиць, 41 плодову мушку й 266 кімнатних мух. Для людини прочанин не небезпечний, але колючі шипи, які распологаются на його передніх лабетах можуть вам подряпати руки. Якщо спостерігати за прочанином під час їжі, то процес поглинання прочанином своєї жертви нагадує поїдання людиною курки. Особливо процес поїдання дрібних частин. Прочанин тчательно пережовує шматочки, як людина гризе курячу ніжку, а потім виплевивает твердий хітин. Прочани распостранени, головним чином у жарких країнах, і є серед них досить великі види, як, наприклад, аргентинський прочанин ( Mantis argentina ), що досягає в довжину 78 мм. Зимує прочанин у вигляді диапаузирующих яєць, откладка яким починається влітку й закінчується пізньою осінню. Самка приклеює св ои яи чки невеликими купками, з’єднуючи їх між собою студенистим речовиною

Треба помітити, що ця речовина дуже міцне, яєчка розташовуються відомими рядами або пластинами, загорненими начебто пакетів. Треба також помітити, що після запліднення самка прочанина може відкласти більше однієї кладки. У кожній кладці може перебувати від 100 до 300 яєчок. Навесні з яєць лупляться личинки, що відрізняються від дорослих не тільки розмірами тіла, але й особливостями його будови. Вся поверхня тіла личинки покрита дрібними, спрямованими назад шипиками. Те скорочуючись, те витягаючись, личинка постепено вибирається з яйцевої камери й пересувається до вихідного отвору оотеки, причому в цьому движени істотну допомогу їй роблять шипики, утрудняючи зворотне ковзання. Личинка протискується через вихідний отвір і вибирається назовні, однак повністю їй це зробити не вдається, тому що пружні краї отвору, скорочуючись затискають хвостові нитки. У такому положени личинка приступає до линьки. Звільнившись від старих зовнішніх покривів, вона стає схожої на дорослого прочанина, але тільки із зародковими крильми, і починає вести самостійне життя. Росте личинка дуже швидко й, перелинявши ще 4 рази, перетворюється в доросла комаха. Хочу відзначити, що незважаючи на свою тиху вдачу, прочани дуже добре можуть захищатися

Будучи потривоженими, прочани можуть приймати загрозливі пози, які в деяких видів бувають дуже оригінальними. Загрозлива поза може супроводжуватися застрашливими звуками, як це имет місце в саравакского прочанина. При роздратуванні комаха розсовує передні ноги й відводить убік обидві пари крил. При цьому виступають назовні все ярко пофарбовані поверхні тіла. Деякі прочани згинають черевце дугою, при цьому піднімають надкрила й крила. Своїми крильми вони видають характерний скрекіт і шелест. Хочу також відзначити, що не дивлячись на своє важке тіло прочани не погано літають і можуть переборювати відстані в 6-6- 7 метрів без посадки. У колишньому СРСР живуть два види емпуз ; обоє досить великі. Один з них-смугаста емпуза, а інший рогокрилая емпуза. Ці своєрідні комахи ведуть переважно нічний спосіб життя. Удень вони тримаються на високих травах або кущах Рослин, приподнявщись, немов на ходулях, на чотирьох задніх ногах і високо піднявши груди з “молитовно” складеними ногами. А вночі вони інтенсивно полюють на комах. У видів сімейства емпузових голова має вперед конічний відросток, що стирчить, іноді роздвоєний на кінці. Самці мають пір’ясті вусики

Така характерна будова голови надає своєрідність всьому вигляду емпузи. Знаменитий французький натураліст Фабр писав: “Серед комах наших країн немає більше дивної істоти. Це якась примара, диявольська примара… Загострена фізіономія емпузи виглядає не просто хитрої: вона придалася б Мефистофелю”.