“Проблематика оповідання “Блакитна дитина”
Майже усі батьки для того, щоб виховувати нас порядними, добрими та чемними, ставлять зразкову поведінку знайомих нам людей або себе у нашому віці. Звичайно, роблять вони це з найкращих міркувань, досить часто не замислюючись, що вигадане ними янголятко не змогло б захистити себе в багатьох складних ситуаціях а не могло б існувати у багатьох обставинах.
У своєму оповіданні “Блакитна дитина” український письменник Анатолій Дімаров спробував правдиво розповісти читачам про свої дитячі роки і довести, що він ніколи не був “блакитною
Назва твору А. Дімарова “Блакитна дитина” сама по собі іронічна, а час, який зобразив в оповіданні автор, охоплює дуже важкий і складний період нашої історії. Мова йде про кінець двадцятих – початок сорокових років минулого століття. Зображуючи оточуючий світ очима головного героя свого твору
Але в оповіданні “Блакитна дитина” А, Дімаров зображує не лише гористі, а й радощі дитинства. Головний герой твору відносився до когорти шибеників, був пустуном та великим фантазером. То влаштує стрілянину з рогатки, вибравши мішенню свого брата, то візьме до рота жабеня та несподівано його проковтне. Таких пригод з головним героєм оповідання траплялося безліч, адже він не любив одноманітності. Наприклад, йому не цікаво було просто так полоти бур’ян на городі. А ось як шаблею, звичайною сокирою, Толик сече бур’ян із задоволенням, але потім виявляється, що під сокирою “сміливого воїна” гинуть не лише бур’яни, а й помідори.
Інколи Толик може бути просто нестерпним розбишакою і ледарем. Одного разу він зрізавши гудзики з єдиної святкової сукні матері та програв їх, а іншого раз розвалив камін, бешкетуючи з братом. І хто знає, що б вийшло з цього хлопця у майбутньому, якби не його любов до книг. Читаючи їх, Толик поринає у надзвичайні пригоди, мандрує далекими країнами, захищає добро і перемагає зло, борючись з розбійниками. З часом книга стала для хлопця мудрою порадницею і сформувала дуже важливі моральні та етичні цінності, які залишилися головними для нього на все життя. Саме книга згуртувала дух і тіло хлопця, стала допомогою, коли хлопець був призваний в армію і проходив курс молодого бійця. Та й потім, коли розпочалася Велика Вітчизняна війна, багато в чому саме завдяки книгам Толику вдалося залишитися гідною людиною і пережити тяжкі роки військових лихоліть.
Але не тільки завдяки книгам головний герой повісті “Блакитна дитина” Толик став справжнім чоловіком, адже основи його сімейного виховання базувалися в родині хлопця на повазі до старших, на любові до праці, на совісті та здатності співпереживати та на людяності. Саме ці якості повинні перш завжди виховуватися в дітях, що і доводить у своєму творі український письменник А. Дімаров.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)