Проблема морального вибору в оповіданні Шолохова “Доля людини”
1. Вибір людини. 2. Позиція головного героя. 3. Шляхетність і великодушність Росіяни письменники завжди звертали величезну увагу на проблему морального вибору людини. В екстремальних ситуаціях людин показує свої щирі якості, робить певний вибір. Так підтверджується право називатися Людиною.
Головний герой оповідання Шолохова “Доля людини” – простий росіянин людина. Йому довелося нелегко замолоду; він брав участь у Громадянській війні, потім створив сім’ю, будував своє життя, намагався зробити щасливими рідних і дітей. Війна
Головний герой робить свій вибір, іде захищати країну. Іншого шляху в нього просто не було. Андрій стоїчно виносить всі лиха, що випали на його частку.
Про його позицію можуть сказати слова: “На те ти й чоловік, на те ти й солдат, щоб усе витерпіти, усе знести, якщо до цього нестаток покликав”. Для воїна не може бути нездійсненних завдань. У важких ситуаціях проявляється готовність іти на смерть в ім’я високої мети Андрій
“Там товариші мої, може, гинуть, а я отут чухаться буду”; “Яка розмова!”; “Я повинен проскочити, і баста! ” Ризикована поїздка виявилася причиною того, що Андрій потрапив у полон.
Будь-який боєць на війні внутрішньо готовий до того, що в будь-який момент його може очікувати смерть. Андрій не є виключенням Однак внутрішнє примирення з можливою загибеллю не має нічого загального із ситуацією полону. У полоні людин може легко втратити своє достоїнство. Хтось думає про те, як би зберегти своє життя. Епізод у церкві, коли Андрій Соколов убиває зрадника Крижнева, має величезне значення.
Тут знову проявляється проблема морального вибору головного героя. Смерть зрадника – це стан порятунку інших людей. Закони воєнного часу невблаганні, і Андрій прекрасно це розуміє Однак після вбивства він однаково переживає вчинене.
І заспокоює себе тим, що зрадник не заслуговує іншої долі. Умови полону, а тим більше – фашистського – це найжорстокіше випробування, що тільки може випасти людині. Моральний вибір у таких умовах – можливість зберегти свою честь, не надходити проти своєї совісті, непохитно винести всі тяготи й негоди.
Андрію це вдається Йому важко буде згадувати про те, що довелося винести. Однак тепер ці спогади стали частиною його життя: “Важко мені, братуха, згадувати, а ще важче розповідати про те, що довелось пережити в полоні. Як згадаєш нелюдські борошна, які довелося винести там, у Німеччині, як згадаєш всіх друзів-товаришів, які загинули замучені там, у таборах, – серце вже не в груди, а в ковтку б’ється, і важко стає дихати”, – ці слова головного героя як не можна краще показують його відношення до минулого, що приховує тяготи й мучення фашистського полону. Однак навіть у цих словах відчувається сила характеру, що відрізняє Андрія Соколова.
Епізод, коли Андрій відмовляється випити за перемогу німецької зброї, знову показує нам приклад морального вибору людини Росіянинові військовополоненому зовсім нема чого було втрачати. Він уже приготувався до смерті, розстріл здавався йому неминучим. Однак сама думка про те, що можна випити за ворожу перемогу була для Соколова немислимої. Тут він знову із честю витримав випробування. Смертельно голодна людина відмовляється від їжі, тому що не хоче радувати фашистів: “Схотілося мені їм, проклятим, показати, що хоча я и с голоду пропадаю, але давитися ихней подачкою не збираюся, що в мене є своє, російське достоїнство й гордість і що в худобину вони мене не перетворили, як не намагалися”.
Навіть фашисти оцінили стійкість і достоїнство полоненого Андрій урятувався від неминучої смерті, і навіть одержав “у подарунок” буханець хліба й шматочок сала. І знову ми можемо говорити про те, що шолоховский герой – людин високоморальний, тому що жалюгідні крохи їжі він ділить із товаришами, незважаючи на те, що практично вмирає з голоду. Моральний вибір Андрія – зважитися на втечу з полону, привезти своїм німецького майора з документами. На це також може зважитися далеко не кожний. У Соколова досить сил, щоб не думати про сиюминутном збереження свого життя Однак полон виявився далеко не останнім випробуванням у житті Андрія.
Загибель дружини, дочок, і як завершальний акорд війни – загибель старшого сина-офіцера – це страшні випробування. Але й після цього Андрій знаходить у собі сили, зробити шляхетний крок – подарувати тепло свого серця маленькому безпритульному хлопчиськові. Андрій готовий працювати на благо Батьківщини, готовий ростити прийомної дитини. У цьому також проявляється щиросердечна велич головного героя оповідання Шолохова “Доля людини”.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)