Проблема ідейних пошуків інтелігенції у творах 90-х років (за оповіданням “Будинок з мезоніном”)
Основними героями повістей та оповідань Чехова в 90-і роки стають звичайні російські люди, сучасники письменника, з усіма їхніми проблемами та пошуками.
“Будинок з мезоніном” по праву вважається одним із найбільш зворушливих ліричних оповідань Чехова. Чудовий пейзаж, “милий старий будинок”, що раптово виник перед художником, неждана зустріч із симпатичними людьми, несподіване кохання – несміливе, трепетне, якому так і не судилося зміцніти, – все це визначає неповторну поетичну чарівність оповідання. Разом з тим цей ліричний
Герої оповідання – художник і Женя – на перший погляд справляють враження безтурботних людей. Однак ближче знайомство розкриває, що художник незадоволений життям. Він переконаний, що основне зло – в нестерпних умовах буття більшості людей, які знемагають від непосильної праці.
Хлопець постійно сперечається і критикує Ліду, яка, маючи дві тисячі десятин землі, працює вчителькою і живе на двадцять п’ять карбованців на місяць. Його обурює, що Ліда та її оточення гадають,
Однак письменник не ідеалізує й художника. Життя зруйнувало ілюзії героя, він зрозумів, що безсилий перед дійсністю. Недавно художник ділився з Женею своїми думками про шляхи до народного щастя, а нині соромиться своїх гарячих промов.
Усвідомлюючи глибину несправедливості панівного соціального ладу, людина з чутливою совістю прагне присвятити своє життя служінню народу. Але письменник показує, що одного бажання мало.