Призначення поета служити людям і не ламатися від бурі та негоди (“Кримські сонети’ А. Міцкевича)
До кримського циклу увійшли 18 сонетів А. Міцкевича. “Кримські сонети” – твори, особливі за своїм звучанням і глибиною думки, за мелодійністю і тематичною розмаїтістю. Вони уособлюють внутрішній порив автора до рідної землі, від якої він був силоміць відірваний.
Потрапивши на чужу землю, спостерігаючи багатства чужої йому природи, в оточенні недругів, Адам Міцкевич зумів зберегти в уяві красу рідної землі, яка підсвідомо проявляється в єстві ліричного героя його “Кримських сонетів”. Поет милується красою мармурового фонтана
Гробниця легендарної Марії Полоцької у Бахчисараї наводить Міцкевича на думку про спільність доль поета і прекрасної польської невільниці Керім-Гірея. Порівнюючи красуню з трояндою, що зів’яла на чужині, Міцкевич бажає розділити її долю і бути похованим поруч.
Сонет “Байдари” присвячений поетом чудовій долині, через яку зазвичай в’їжджають до південного берега Криму.
За розповсюдженою версією, сонет “Аю-Даг” А. Міцкевич присвятив поетові Густаву Олізару, точніше відважності молодого поета, що писав вірші так, як хвилі штурмують берег. Саме такі вірші, на думку автора, залишають образ поета в народній пам’яті назавжди. І саме таким, незламним перед бурею долі та життєвими негодами залишився в нашій пам’яті великий польський поет, що поклав життя на служіння народу, – Адам Міцкевич.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)