Home ⇒ 📕Твори з зарубіжної літератури ⇒ Принципи “чистого мистецтва” в поезії – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст

Принципи “чистого мистецтва” в поезії – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст

ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ середини – другої половини XIX ст.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст.

Принципи “чистого мистецтва” в поезії

У середині XIX ст. теорія “чистого мистецтва” (“мистецтва для мистецтва”), відома ще від античних часів, набула “нового дихання”. У Франції її прихильники – поети Шарль Леконт де Ліль (1818-1894), Теофіль Готьє (1811-1872), Жозе-Маріа де Ередіа (1842-1905), Теодор де Банвіль (1823-1891) – об’єдналися в групу “Парнас” і надрукували три

збірки “Сучасний Парнас” (1866, 1871 і 1876 рр.).

Уже сама назва цього угруповання свідчить про небажання його учасників порушувати соціальні проблеми, притаманні реалізму. Адже в давньогрецькій міфології Парнас – це гора, де перебували Аполлон і Музи, які служили лише високому мистецтву.

Водночас парнасців не влаштовував і емоційний суб’єктивізм романтиків, які звеличували творчу розкутість митця (атрибутом якої, як ви вже знаєте, часто була принципова незавершеність, “геніальна хаотичність” художніх творів). Парнасці ретельно “шліфували” кожен свій твір, кожен його рядок, кожне

слово, а також використовували культурні надбання попередніх епох і особливо захоплювалися ремінісценціями1.

1 Ремінісценція (від латин, reminiscentia – спогад) – риси, що викликають спогади про інший твір мистецтва.

Не буде перебільшенням твердження, що, на відміну від прози, лірична поезія в європейських і американській літературах і в епоху реалізму залишалася переважно романтичною… Від цієї “норми” літературного процесу епохи реалізму істотно відхиляється хіба що російська поезія, у якій справді розвинулася реалістична течія, представлена передусім М. Некрасовим і його школою.

Д. Наливайко

Від романтизму парнасці успадкували його прагнення до екзотики, неприйняття сучасного їм світу, оспівування страждання й самотності. Утім, їхній песимізм був позбавлений бунтівної сили романтизму. Художня досконалість творів, прагнення відкривати нові поетичні обрії перетворили творчість парнасців на визначне художнє явище. Щоправда, іноді їм дорікали, що їхня поезія неемоційна, “холодна”. “То й що ж, – відповідали вони на такі закиди, – адже мармур античних статуй теж холодний, але попри це людство не знало вищої краси”.

З презирством ставлячись до моралізаторства деяких творів реалізму, вони стверджували, що висока моральність притаманна лише високому мистецтву (сліди цієї естетичної установки ми згодом побачимо у творчості О. Уайльда, який стверджував: “Немає книг моральних або неморальних. Є книги добре написані або погано написані. Ото й усе”). Одним з найавторитетніших парнасців був Теофіль Готьє, який з викликом заявив: “Прекрасним є лише те, що нікому й нічому не служить, а все корисне – потворне”, а чи не найталановитішим з них вважався Шарль Леконт де Ліль, небезпідставно проголошений “королем поетів”.

У Росії принципи “чистого мистецтва” сповідував Афанасій Фет (Шеншин). Його бачення ролі мистецтва було діаметрально протилежним позиції “поета-громадянина” М. Некрасова. Тому в тогочасній російській поезії визначали два спрямування: “некрасовське” (громадянська лірика) і “фетівське” (інтимна лірика).

Група “Парнас” і українська поезія На початку XX ст. українські поети почали шукати нові шляхи розвитку літератури, орієнтуючись на кращі світові зразки. Так, група “неокласиків” і, зокрема, її засновник Микола Зеров звернули пильну увагу на творчість “парнасців”. Як поетичний маніфест звучить його вірш “Pro domo”, у якому названі згадані нами імена французьких поетів:

Яка ж гірка, о Господи, ця чаша,

Ця старосвітчина, цей дикий смак,

Ці мрійники без крил, якими так

Поезія прославилася наша!

Що не митець, то флегма і сіряк,

Що не поет – сентиментальна кваша…

О ні! Пегасові потрібна паша,

Щоб не загруз у твані неборак.

Класична пластика, і контур строгий,

І логіки залізна течія –

Оце твоя, поезіє, дорога.

Леконт де Ліль, Жозе Ередія,

Парнаських зір незахідне сузір’я

Зведуть тебе на справжні верхогір’я.

Афанасій Фет – надзвичайно тонкий і навіть віртуозний лірик. Деякі його твори написані так майстерно, що їх навіть можна читати у зворотному порядку майже без утрати сенсу! Наприклад, поетичний шедевр, у якому немає жодного дієслова:

Шепіт… Ніжний звук зітхання…

Солов’їний спів…

Срібна гра і колихання

Сонних ручаїв.

Ночі блиск… Тремтіння тіней…

Тіні без кінця…

Ненастанні, дивні зміни

Милого лиця…

У хмаринках – пурпур рози.

Відблиск янтаря…

І цілунків пал, і сльози,

І зоря, зоря!

Такими є найзагальніші штрихи до портрета дуже непростого і розмаїтого періоду розвитку світової поезії середини XIX ст.

Декадaнс (фр. decadence – занепад) – загальна назва явищ європейської культури другої половини XIX – початку XX ст., позначених настроями смутку, безнадії, тенденціями індивідуалізму. Складне й суперечливе явище, що має витоки в кризі суспільної та індивідуальної свідомості, розгубленості багатьох митців перед гострими життєвими суперечностями, що постали в тогочасній ситуації. Так, принципове ігнорування політичних і громадянських тем і проблем митці-декаденти вважали як виявленням, так і неодмінною умовою свободи творчості та особистості. Характерними виявами настроїв Д. були: 1) у життєвій позиції митців – глибокий песимізм, захоплення містичними вченнями й екзотичними культами, самозаглиблення, розгубленість перед проблемами дійсності й спроба самоізоляції від них, граничний індивідуалізм, несприйняття та виклик буржуазній моралі, зокрема й у естетичній зверхності над “натовпом” (дендизм); 2) у творчості митців – надання переваги форми над змістом, захоплення маловідомими естетичними фактами (у т. ч. доби античності – парнасизм), орієнтація не на широку публіку, а на вузьке коло “обраних” інтелектуалів. Настрої Д. притаманні творчості Ш. Бодлера, П. Верлена, А. Рембо й О. Уайльда).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Реалізм і “пізній романтизм” у поезії середини XIX ст. – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст ТРАДИЦІЇ ТА НОВАТОРСЬКІ ЗРУШЕННЯ В ПОЕЗІЇ середини – другої половини XIX ст. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст. Реалізм і “пізній романтизм” у поезії середини XIX ст. У літературі середини XIX ст. усе більшої сили набирав реалізм. Саме тоді ступили на літературну стезю або перебували на вершині...
  2. Школа “чистого мистецтва” в російській поезії “Мистецтво для мистецтва” або “чисте мистецтво” – це назва певноі кількості естетичних концепцій, що стверджують самоцінність Xудожньої творчості, незалежність мистецтва від політики і суспільні вимоги. Існуючи з часів античності ідеї “чистого мистецтва” оформлються в теорію до середини XІX століття як реакція на позитивізм і прагматизм філософи Просвітництва і дріб’язковість, розрахунковість...
  3. КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ – М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР – В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ З ВИБІРКОВИМИ ВІДПОВІДЯМИ До теми “Традиції і новаторські зрушення в поезії середини – другої половини XIX ст. М. Некрасов, В. Вітмен, Ш. Бодлер” 1. Визначте етичні та естетичні засади соціально спрямованої громадянської лірики. М....
  4. Загальна характеристика розвитку всесвітнього літературного процесу другої половини XІX століття Приблизно від середини до останньої чверті XІX століття “погоду” у всесвітньому (в т. ч. українському) літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори тієї доби, які увійшли до скарбниці всесвітньої...
  5. Загальна характеристика розвитку культури та літератури XIX ст., стильове розмаїття літератури. Реалізм як напрям у світовій літературі УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 10 КЛАС I семестр 1. ВСТУП. ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ ВСТУП УРОК № 2 Тема. Розквіт реалістичної літератури та її роль у культурному й суспільному житті XIX ст.; зв’язок із розвитком природничих наук. Видатні майстри соціальної прози: Стендаль, О. де Бальзак, Г. Флобер, Ч. Діккенс, Г. Джеймс,...
  6. Поетична група “Парнас” – помітне явище у французькій всесвітній поезії Естетичні принципи і художні досягненя “парнасців”, їх вплив на всесвітню і українську поезію. Парнас – це гора в Греції, де, за еллінськими міфами, мешкали музт на чолі з богом поезії та сонця Аполлоном. Слово Парнас вживається як символ мистецтва (поезії зокрема), як найвищий рівень художньої досконалості. “Парнас” (Рагназе) – така...
  7. Поетика реалізму – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ст. РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЧАСТИНА ПЕРША З літератури реалізму ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ст. РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ Жанрова система реалізму У кожному літературному напрямі складається своя система жанрів, яка є його внутрішньою властивістю. Усередині цієї системи встановлюється певна ієрархія жанрів залежно від їхньої ролі в літературному процесі. Відповідно ті жанри, що...
  8. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ст. РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ ЧАСТИНА ПЕРША З літератури реалізму ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІТЕРАТУРИ ХІХ ст. РЕАЛІЗМ ЯК НАПРЯМ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ У XIX ст. в Європі та США була створена напрочуд розмаїта література, яка значно збагатила духовну й художню культуру людства. Основними її напрямами чи, точніше, системами художньої творчості були романтизм і реалізм. Літературу романтизму...
  9. Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст. “Нова драматургія”, її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена, А. Чехова, Б. Шоу УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас І семестр ВСТУП. ІЗ ДРАМАТУРГІЇ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX ст. УРОК № 1 Тема. Основні тенденції розвитку драматургії кінця XIX – початку XX ст. “Нова драматургія”, її засадничі принципи. Творчі знахідки та здобутки Г. Ібсена, А. Чехова, Б. Шоу Мета: допомогти учням з’ясувати...
  10. ПЛАНИ – М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР – В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ. М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР ПЛАНИ Новаторство поезії В. Вітмена I. Значення творчості Волта Вітмена для розвитку американської та світової поезії. (Сучасники не зрозуміли віршів Волта Вітмена, і це не дивно: поет прагнув писати для майбутнього. Американець настільки випередив свій час,...
  11. ПЛАНИ – П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО – ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ ІЗ ПОЕЗІЇ ФРАНЦУЗЬКОГО СИМВОЛІЗМУ. СИМВОЛІЗМ ЯК ЛІТЕРАТУРНИЙ НАПРЯМ ОСТАННЬОЇ ТРЕТИНИ XIX – ПОЧАТКУ XX СТ. ОСНОВНІ ЕСТЕТИЧНІ ПРИНЦИПИ ТА ПОЕТИЧНЕ НОВАТОРСТВО СИМВОЛІСТІВ П. ВЕРЛЕН, А. РЕМБО ПЛАНИ “Зоряний слід” генія Рембо (вплив творчості Рембо на подальший розвиток світової поезії) I. Феномен А. Рембо. (Французький поет Стефан Малларме визначив творчий шлях...
  12. Відповіді до теми: “Загальна характеристика літератури XІX століття. Реалізм як основний творчий метод” 1. У чому полягає відмітна особливість зарубіжної літератури XІX століття? Кожна історична епоха породжує свій спосіб відбиття дійсності в творчос­ті художників, письменників, музикантів. У 20-30-ті роки XІX ст. у творчос­ті Флобера, Стендаля, Діккенса, Пушкіна зародився і поступово сформувався конкретно-історичний метод, що дістав назву “реалізм”. Потім він став осно­вою творчості таких...
  13. Поезія “Визначення мистецтва” як вияв художньої філософії Б. Пастернака О. БЛОК, А. АХМАТОВА, Б. ПАСТЕРНАК – “СРІБНА ДОБА” РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ “СРІБНА ДОБА” РОСІЙСЬКОЇ ПОЕЗІЇ О. БЛОК, А. АХМАТОВА, Б. ПАСТЕРНАК Поезія “Визначення мистецтва” як вияв художньої філософії Б. Пастернака Б. Пастернак – поет підкреслено нетрадиційний, відмінний від інших поетів, своїх сучасників, як за поетичною манерою, так і за тематикою. Його не цікавлять злободенні, гостро-соціальні, політичні та громадянські теми, які були...
  14. Проблема митця і мистецтва в поезії Є. Маланюка Євген Маланюк певною мірою залишається таємничою постаттю для сучасного українського читача. Перш за все тому, що широкий загал познайомився з його творчістю досить недавно, а також, тому, що поезія митця – інтелектуальна, глибоко філософічна, сповнена символічних означень та складних метафор і алегорій. Роздумуючи над роллю митця в суспільстві, Є. Маланюк...
  15. Квіти незнайомого мистецтва або як писати твір з китайської та японської поезії Квіти незнайомого мистецтва або як писати твір з китайської та японської поезії Гортаючи сторінки збірки старовинних віршів, ми завжди стикаємося з вічністю. Вже пройшли десятки і сотні років як розпалися імперії, перетворилися в пил наряди, зникли з лиця землі міста й цілі покоління, а до нас все ще доходять ліричні...
  16. Проблема митця і мистецтва в поезії Євгена Маланюка Євген Маланюк певною мірою залишається таємничою постаттю для сучасного українського читача. Перш за все тому, що широкий загал познайомився з його творчістю досить недавно, а також тому, що поезія митця – інтелектуальна, глибоко філософічна, сповнена символічних означень та складних метафор і алегорій. Роздумуючи над роллю митця в суспільстві, Є. Маланюк...
  17. Давня українська література – Загальна характеристика Розвиток українського письменства значною мірою залежав від історичних обставин. На середину XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Литовського князівства та Польського королівства, а в XVI ст. усі ці території опинились у складі Польської держави. Доленосним моментом української історії стала середина XVII ст., на яку припав перебіг національно-визвольної...
  18. Загальна характеристика – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА XIV-XVIII СТ. Загальна характеристика Розвиток українського письменства значною мірою залежав від історичних обставин. На середину XIV ст. більша частина українських земель увійшла до складу Литовського князівства та Польського королівства, а в XVI ст. усі ці території опинились у складі Польської держави. Доленосним моментом української історії...
  19. Драматургія Мольера в контексті розвитку світового театрального мистецтва Мольер творець національної французької комедії, класик світової літератури. Його комедія розумна, философична, викликає сміх глядача. Це не “сміх заради сміху”, а сміх в ім’я рішення важливих моральних і соціальних проблем. Театр Мольера – велика школа, де драматург, сміючись і балагурячи, повчає глядача веселою, жартівливою мовою, ставлячи перед ним найглибші політичні,...
  20. Загальна характеристика італійської літератури XVIII ст ІТАЛІЙСЬКА ЛІТЕРАТУРА XVIII СТ. К. ГОЛЬДОНІ І К. ГОЦЦІ 1. Загальна характеристика італійської літератури XVIII ст. Італія, ще донедавна світило культури Відродження і зразок, який прагнули на­слідувати усі європейські держави, протягом XVII – XVIII століть перетворилася на “застінки Європи”. На відміну від Франції, Англії, Іспанії, єдина національна держава тут не...
Принципи “чистого мистецтва” в поезії – ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОВІДНИХ ШЛЯХІВ РОЗВИТКУ ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ XIX ст
«
»