ПРИГОДИ І РОМАНТИКА І ЦЕ НЕ ВМЕРЛИ – Підготовка до написання твору – роздуму
Уроки зарубіжної літератури 6 клас
Урок 48
“ПРИГОДИ І РОМАНТИКА І ЦЕ НЕ ВМЕРЛИ”
(з листа Д. Лондона нью-йоркській газеті від 28 жовтня 1916 року)
Тема: Підготовка до написання твору – роздуму.
Мета: вчити письмово висловлювати свої думки, аргументувати їх, розвивати фантазію, логічне мислення учнів; удосконалювати навички написання творчої роботи працювати над виробленням власного стилю; закріпити знання етапів роботи над творчим завданням, планом, різновидами плану та структурою, навчити формулювати пункти плану, ідеї
Обладнання та матеріали: аркуші з учнівськими правилами життєвої поведінки та плакат з кодексом життєвих правил Джека Лондона.
Тип уроку: розвиток мовлення.
Хід уроку
1. Мотивація навчальної діяльності.
– Про що ми вели розмову на попередньому уроці? До яких висновків прийшли?
– Які життєві правила
Словникова робота
Кодекс – сукупність правил, переконань. Розповідь про лицарський кодекс честі.
2. Перевірка домашнього завдання.
Учитель збирає в учнів домашнє завдання (кодекси життєвих правил) на окремих аркушах і розвішує на дошці. Учні зачитують “кодекси життя”, пояснюючи їх.
3. Обговорення почутого.
Учні висловлюють думки щодо кодексів один одного, порівнюють їх з кодексом письменника. Можна створити узагальнений кодекс на основі учнівських. Або обрати варіант, що сподобався більшості учнів.
4. Підготовка до написання творчої роботи:
Учні вже знають етапи роботи над творчою роботою. Вони вчилися писати твір про улюбленого міфологічного героя (див. урок 17). Написання цього твору передбачало висловлення власної думки щодо героя міфу та мотивації її. Тож на даному етапі слід закріпити навички і розвинути вміння писати твори – роздуми.
Учитель просить пригадати учнів, спираючись на вивчений матеріал з української мови, які типи мовлення їм відомі. Чим роздум відрізняється від опису і розповіді? (Опис учні створювали під час вивчення твору Ж. Верна “П’ятнадцятирічний капітан” див. урок 44). Учитель вказує на характерні ознаки роздуму щодо зазначеної теми (з’ясування і формулювання власних життєвих правил (або життєвих правил письменника), пояснення їх, доведення і ілюстрація прикладами). Звертає увагу, що від інших типів роздум відрізняється витриманою логічною послідовністю. Роздумам властиві речення на кшталт “На мою думку…”, “На мій погляд…” тощо).
Етапи роботи над творчим завданням.
1. Обдумати тему.
Темою творчої роботи стане “кодекс життя” Джека Лондона або “кодекс життя”, що сформулювали учні у домашньому завданні. Учні пояснюють, яку тему обрали і чому.
2. Визначити ідею твору.
Відповідно до теми і сформульованих положень кодексу учні визначають ідею твору.
3. Підібрати матеріал.
Учитель пропонує вибрати тези – цитати з оповідання, висловлювань письменника, таблиці, над якою працювали на попередньому уроці, дібрати прислів’я чи влучні вислови, які ілюстрували б виклад матеріалу. Розділити аркуш паперу на двоє, в одній частині записавши тези кодексу, в іншій – дібраний матеріал.
4. Скласти план.
Можливе колективне складання плану. Або ж обговорення і редагування учнями власних планів.
5. Останні етапи роботи.
Написання твору і його редагування учні будуть виконувати на наступному уроці.
Методичний коментар. Пропонуємо коментар, який містить узагальнення до кожного етапу роботи, який може стати орієнтиром учителю і в подальшій роботі щодо розвитку зв’язного мовлення учнів.
Обдумування теми. Обдумати тему – означає зважити, проаналізувати кожне слово у формулюванні теми, визначити, яке з них містить основне зерно теми.
Виокремлюємо слово, в якому закладено зерно теми. Визначаємо, про що будемо писати.
Визначення ідеї твору. Знаходження ідеї – наступна логічна дія. Ідея творчої роботи обов’язково буде представлена у назві другого пункту плану. Якщо тема твору визначає, про що писати, то ідея формулює задум, що ви хочете сказати всією своєю роботою. Будь-яку тему можна розкрити у декількох напрямках. Але якщо не обмежити себе у виборі напрямком розвитку міркувань, то тема буде нерозкритою. Вибір напрямку допоможе визначити межі свого твору і чіткіше, конкретніше сформулювати ідею, яку ви будете відстоювати. Необхідно намагатися вибрати такий напрямок, що найбільш близький вашим переконанням, пошукам, інтересам. Свій вибір напрямку міркувань буде доречним обгрунтувати у вступі твору.
Виберіть напрямок, найближчий вашим поглядам, сформулюйте ідею твору. Запишіть знайдену ідею чітким формулюванням у другий пункт плану.
Добирання матеріалу.
Проведіть паралель до мистецького твору, на тему з якого ви будете писати твір. Доберіть декілька влучних висловів з інших творів на задану тему. Погортайте ще раз твір, що став предметом розгляду для творчої роботи, оберіть найкрасномовніші епізоди. Проаналізуйте художні засоби. Зверніть увагу на авторську позицію. Доберіть епіграф. Випишіть у зошит декілька цитат. Згадайте історію створення художнього твору. Тезами запишіть у зошит. Кожен елемент матеріалу для творчої роботи повинен працювати на ідею вашого твору, яку ви сформулювали на попередньому етапі підготовки.
Складання плану
Основні вимоги до плану.
План мусить бути таким, щоб за ним було зрозуміло не лише те, про що писати твір, але й те, яка головна думка твору, яка система тверджень на користь цієї думки, до яких висновків доходить автор твору. Щоб план був дієвим, кожен пункт плану мусить нести певну інформацію, тобто бути наповненим. Він має містити певну оцінну позицію, тобто відповідати, а не запитувати. Кожен пункт доцільно формулювати простими реченнями, щоб не обтяжувати складними конструкціями думку. За формою план може бути простим.
Але доцільніше складати план, що відображає структуру твору, що, у свою чергу, відображає природу висловлення: теза – антитеза.
Синтез.
Складний план містить три частини: вступ, основна частина, висновки. Основна частина розбивається на підпункти.
У заголовку теми треба визначити “що дано”, у пункті другому плану – “що необхідно довести”, у пунктах а), б), в) міститимуться самі докази, і нарешті, у третьому пункті – узагальнення, тобто ” що і необхідно було довести ” .
Як знайти і сформулювати перший пункт плану?
Перша частина твору мусить вводити у тему, закладати підвалини для всієї побудови творчої роботи. Необхідно визначити напрямок розкриття теми і також чітко визначити своє завдання, сказати, яку ідею ви будете відстоювати у своїй роботі. Ідея прозвучить і в другому пункті плану. У вступ треба залучити якусь думку, яка виходить за межі безпосередньо теми, але допомагає її розкриттю. Це можуть бути якісь відомості про епоху або факти з біографії письменника, або якісь загальні міркування з цієї теми… Важливо, щоб матеріал вступу створював грунт для подальших міркувань під певним кутом зору.
Коло питань, які можна залучити до вступу, достатньо велике. Література як мистецьке явище тісно пов’язана з життям, і звернення до якихось рис епохи добре допомагає зрозуміти задум письменника. Але є багато тем, розкрити які через опис епохи неможливо.
Залежно від того, якого типу питання залучатимуться до вступу, ми можемо говорити про різні види вступу. Розповісти про всі види введення до творчої роботи неможливо. Зупинимось на декількох. Розглянемо п’ять: історичний, аналітичний, біографічний, порівняльний, ціннісний. Вибір вступу залежить від характеру теми, особистісних цінностей учня. Хтось любить вдаватися до історичних подробиць. Хтось схильний до аналітичних роздумів.
Історичний вступ.
Історичний вступ, або вступ про епоху, є найбільш улюбленим і найбільш поширеним серед учнівських творчих робіт. Кожна епоха містить у собі велику кількість аспектів, охопити які всі разом неможливо навіть у монографії. Вступ за таким формулюванням першого пункту плану буде багатослівним, поверховим. Такий вступ не фіксуватиме увагу на ідеї твору, не допоможе ввійти до теми, не виконає своєї ролі. Тому необхідно розглянути не всю епоху, а якийсь з аспектів, що має відношення до теми. У цьому випадку нам допоможе звернення до підручника з історії.
Аналітичний вступ.
Існують такі теми творів, розкривати які доцільно через роздуми, міркування над якимсь поняттям, що закладено у тему твору, у заголовок. Таку тему розкрити цікаво, оригінально можна через введення у вступ запитання. Запитання має бути проблемного характеру. Проблемне запитання – це запитання, що не може мати однозначної відповіді. Тобто питання, що потребує у своїй відповіді полеміки, доказів, аргументів, розкриття особистої думки кожного, хто візьметься відповідати. Зрозуміло, що такий твір може бути розмитим багатослівністю філософських міркувань. Тому не варто занурюватись у роздуми з приводу слів, які не викликають сумнівів трактування, однаково усіма розуміються. Аналітичний вступ підходить лише для тем, у формулюванні яких міститься проблема.
Біографічний вступ.
Відомості з біографії письменника: факти з життя, шляхи становлення його світогляду, історія створення того чи іншого твору – іноді допомагають розкрити тему.
Якщо у формулюванні теми творчої роботи є слово, яке має стосунок до світогляду автора мистецького твору, або характеру його творчості, або паралель між автором та героєм, то посилання у вступі на факти з біографії письменника будуть доречними.
Порівняльний вступ.
Протягом отримання літературної освіти у школі учень повинен навчитися проводити широкі літературні, мистецькі паралелі, вміти бачити і розуміти літературний процес у взаємозв’язку епох. Але учні середньої шкільної ланки (5-9 класи), вивчаючи пропедевтичний курс літератури, ще не можуть успішно виконати завдання, що передбачає широке узагальнення знань, якого потребує проведення будь-яких паралелей. Тому у вступі до творчої роботи вони можуть лише назвати художні твори, що вивчали, де піднімаються схожі питання до тих, які вони поставлять і у своїй роботі.
Ціннісний вступ.
Система загальнолюдських цінностей крізь призму власного світогляду, традицій сім’ї, батьківських настанов, заповіту бабусь і дідусів, порад вчителя, релігійних переконань, культурної спадщини – все це може стати введенням до творчої роботи. Ціннісний вступ передбачає залучення будь якої сторони етичних, ідейних переконань самого учня.
Отже, ми опрацювали заголовки вступу, тобто маємо перший пункт плану.
Тепер необхідно сформулювати другий пункт, тобто заголовок основної частини творчої роботи.
Заголовок основної частини творчої роботи.
Повторювати у заголовку другого пункту плану заголовок всього твору, мовляв, основна частина потребує розкриття всієї теми, недоцільно. Друга частина творчої роботи хоча і є основною, але все ж таки є частиною цілого. З кожним пунктом плану наша думка повинна рухатись вперед, а не стояти на місці. Заголовок теми і заголовок кожного пункту плану виконують кожен свою функцію, що відповідає функції тієї частини твору, яку він називає.
Роль заголовку теми полягає у тому, щоб повідомити, про що йтиметься у творі. Роль заголовку основної частини полягає у тому, щоб сформулювати головну думку, ідею творчої роботи.
Як працювати над заголовком другого пункту плану? Другий пункт плану необхідно сформулювати так, щоб учню самому було зрозуміло, що саме він буде доводити в основній частині. Доводити або спростовувати можна лише чітко сформульовану думку. Тому другий пункт плану повинен бути конкретнішим за формулювання заголовку теми твору. Як знайти ідею твору, ми аналізували у розділі “Визначення ідеї твору”.
Доведення ідеї творчої роботи. (Формулювання підпунктів основної частини).
Необхідно переконати читачів вашого твору, що ідея випливає із запропонованої теми і відповідає залученому літературному матеріалу. Треба підтвердити свою ідею низкою думок, а думки проілюструвати прикладами з мистецьких творів, життя, історії… Ще у вступі, у процесі пошуку ідеї твору, ми зупинялись на окремих прикладах доведень і з цих прикладів вже почали саме доведення. Але у вступі лише початок. У творі є основна частина – найбільша за обсягом. Зміст аргументів, розкриття конкретики прикладів знаходять своє відображення і у формулюванні другого пункту плану і у підпунктах.
Скільки має бути підпунктів? Найоптимальніше – чотири. Три або п’ять – припустимо. Два – замало для остаточного доведення, бо “два” – це дуальність, протиставленість, протилежність, що потребує вибору, а нам необхідно беззастережно ствердити свою думку. Більше п’яти – загрожує перевантаженням твору матеріалом, нестачею часу на глибокий аналіз наведених прикладів.
Аргумент – це частина доведення ідеї, тобто це самостійна, чітко виражена думка, яка, разом з іншими думками, доводить правильність головної думки, що називається ідеєю твору. Як знаходити аргументи? Найприроднішим способом: прийшла думка – запишемо її, потім підбираємо приклади на її доведення. Можна – навпаки. Йти “від прикладів до думок”. Приклади тим паче у вас уже записані. Головне завдання – витягти з прикладів думки. У кожному з літературних прикладів міститься не одна, а декілька думок, і деякі з них будуть використані у процесі написання твору. Але зараз ми працюємо над планом, точніше над формулюванням аргументів, тому дозволимо собі певний схематизм і витягнемо з прикладів лише одну думку. Але це має бути обов’язково думка в межах теми, в межах обраного напрямку міркувань. Це має бути думка на підтвердження ідеї нашого твору.
Як користуватися способом доведення “від прикладів до думок”. До моменту складання плану матеріал, як правило, у нас уже підібрано. Ми виписали найкрасномовніші репліки, підготувало епізоди (тезами), провели мистецькі паралелі… У ліву сторону зошита записали все, що знадобиться нам з матеріалу до твору. У праву сторону ми запишемо узагальнені думки, що розкривають зміст кожної тези.
Це вже ваші думки, а не авторські, ви їх узагальнили своїми словами. Від того, як ви розташуєте аргументи у підпунктах плану, залежатиме те, як буде розгортатися ваша думка. Від найсильнішого аргументу, поставленого у перший підпункт, доведення буде поглиблюватись. Якщо його поставити останнім підпунктом – доведення буде розгортатися на підсилення, на нагнітання емоції, що вплине на емоційне забарвлення вашої роботи.
Заголовок висновків. (Як знайти формулювання третього пункту плану).
Кожна частина твору виконує свою роль. Функція останньої частини визначена словом “ВИСНОВКИ”. Може бути два види висновків.
Висновок – закінчення.
Висновок несе в собі нову, але обов’язково аргументовану у творі думку, що виникла на підставі доведень основної частини. Ця думка є більш широким формулюванням вже узагальненого в аргументах за принципом “від конкретного до загального”.
Висновок – наслідок.
На відміну від висновків, що цілком базуються на матеріалі твору, у наслідках ми виходимо за межі теми, за межі всього викладеного у творі. У наслідку ми використовуємо наші знання понад твором.
Написання твору.
Створити довідник початків творчих робіт неможливо. По-перше, самих творів незліченна кількість. По-друге, навіть за однією темою нема двох однакових творів. Скільки творів, стільки початків. Як розпочати твір? Можна, маючи перед очима план, почати спокійно і обгрунтовано викладати думки. Все це буде правильно, але сумно. Твір краще почати з головного, з суті питання. Адже до початку написання твору тема продумана, ідея знайдена, матеріал підібрано. План складено. Поставте на початок якусь яскраву думку, свою або когось з видатних, про кого писатимете, або цитату з його творів… Іноді твір починають одразу… з закінчення! Це ефектний прийом, що надає певного настрою творчій роботі. У творах на вільну тему доцільний початок на матеріалі особистого досвіду. Початок – ще не вступ, це тільки сходинка до вступу, перша фраза, що відкриє творчий потік.
Не менш важливою є остання фраза. Вона також має бути ефектною. Це може бути стиснутий у декілька рядків підсумок всього твору, або чітка, енергійна відповідь на запитання, поставлене на початок твору, або цитата, найяскравіша, що стане квінтесенцією вашої думки.
Можна запропонувати такі варіанти: закінчення – висновок, закінчення – відповідь, закінчення – цитата.
Щоб було цікаво.
Кожен хоче, щоб його робота була цікавою. Щоб її із задоволенням прочитали друзі, батьки, а не лише вчитель. Чому один твір написано яскраво, цікаво, емоційно, а інший – сухий? Звичайно, тут велика доля природних здібностей. Таланту. Але, безумовно, існують і об’єктивні принципи, прийоми, секрети майстерності, оволодіти якими в тій чи іншій мірі може кожен.
Полемічність.
Одним із таких секретів є свідома полемічна загостреність питання. У суперечці, у боротьбі протилежних думок істина уточнюється, виокремлюється, відточується. Адже у дискусії на предмет або явище дивляться з різних ракурсів, а це, природно, створює передумову для більш об’єктивних висновків. Якщо в основу обговорення теми творчої роботи покладено проблему (питання, що не має однозначної відповіді), то роботу доцільно побудувати за принципом дискусії. Що нам цікавіше читати? Монотонний виступ одного доповідача чи дискусія декількох опонентів? Звичайно, дискусія.
Залучення інших видів мистецтв.
Література – один з видів мистецтва, тому зіставлення літератури з іншими видами мистецтва – живописом, музикою, кіно, телебаченням – органічно може бути використане у творчій роботі. Звичайно, щоб сміливо проводити паралелі з іншими видами мистецтва, треба бути ерудованою людиною. Щоб висловлювати глибокі і оригінальні думки, треба постійно примушувати свою душу трудитися, напрацьовуючи своє ставлення до світу, свої погляди, свої переконання.
Відредагувати твір і переписати у чистовик.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)