Причини трагічної долі Сореля
ВСТУП ІЗ ЛІТЕРАТУРИ РЕАЛІЗМУ
СТЕНДАЛЬ, О. ДЕ БАЛЬЗАК, Ч. ДЕККЕНС
Причини трагічної долі Сореля
Те, що герой роману – особа трагічна, ні в кого сумнівів не викликає. Відповідей на запитання: “Чому?” може бути декілька. Розглянемо деякі з них.
Відстоюючи свої права, герой змушений мобілізувати всі засоби на боротьбу і навколишнім світом.
Сорель, плебей, хоче посісти місце в суспільстві, на яке він не має права через своє походження. На цьому грунті і виникає боротьба із суспільством. Жульєн сам визначає характер цієї боротьби
Але боротьба Жульєна Сореля йде не лише за кар’єру, за особисте благополуччя – питання в романі поставлене набагато глибше. Жульєн хоче затвердитися її суспільстві, “вийти в люди”, посісти в ньому одне з перших місць, але за умови, що це суспільство визнає в ньому повноцінну
Він не хоче поступитися цими якостями, відмовитися від них. Але угода між Сорелем і світом Реналей і Ла-Молей можлива лише за умови повного пристосування молодої людини до їхніх смаків. У цьому основний сенс боротьби Жульєна Сореля з навколишнім світом. Жульєн чужий у цьому середовищі: і як виходець із соціальних низів, і як людина високообдарована, яка не хоче залишатися в світі пересічних людей.
Стендаль переконує читача, що боротьба, яку веде Жульєн Сорель із суспільством, – боротьба і на життя, і на смерть, адже в цьому суспільстві немає місця таким, як він. Наполеон, про якого мріє Жульєн, це вже минуле, на зміну героям прийшли торгаші, самовдоволені крамарі – ось хто став справжнім “героєм” за тих часів, коли живе Жульєн. Для цих людей нічого не варті видатні таланти й героїзм – все те, що так цінує Сорель.
Боротьба Жульєна розвиває в ньому гордість і надмірне честолюбство. Охоплений цими почуттями, Сорель підпорядковує їм усі інші прагнення й нахили. Навіть кохання перестає бути для нього радістю. Не приховуючи негативних сторін характеру свого героя, Стендаль водночас виправдовує його. По-перше, він вказує на складність боротьби, яку веде герой: один проти всіх, Жульєн змушений вдатися до будь-яких засобів. Але головне, що, на думку автора, виправдовує Сореля, – це благородство його серця, великодушність, чистота – риси, яких персонаж не втратив навіть у мить найжорстокішої боротьби.
У розвитку характеру Жульєна дуже важливий епізод у в’язниці. Доти єдиним стимулом, який керував усіма його вчинками, обмежував його гарні спонуки, було честолюбство. Але у в’язниці він переконується, що честолюбство вело його помилковим шляхом. У в’язниці відбувається також переоцінка почуттів Жульєна до мадам де Реналь і до Матильди.
Ці два жіночі образи символізують боротьбу двох начал у душі самого Жульєна, в якій начебто закладено дві істоти: він честолюбець і водночас – людина з простим серцем, майже дитячою, безпосередньою душею. Коли герой здолав честолюбство і гордість, то віддалився від такої самої гордовитої і честолюбної Матильди. А щиросердна мадам де Реналь, кохання якої було глибшим, стала йому особливо близькою.
Жульєн відмовляється від спроби врятувати себе. Життя здається йому непотрібним, беззмістовним, він більше не цінує його і віддає перевагу смерті на гільйотині.
Подолання честолюбства і перемога справжнього почуття в душі Жульєна призводять його до загибелі. Отже, причина трагічної долі в тому, що Жульєн – порядна людина в несправедливому суспільстві, людина, яка так і не змогла знищити в собі позитивні риси, щоб пристосуватися до оточення.
(3 votes, average: 3.00 out of 5)