ПРЕМ’ЄРА КНИЖКИ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО “ПРЕДОК”
Тема уроку. ПРЕМ’ЄРА КНИЖКИ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО “ПРЕДОК”.
Мета уроку: ознайомити учнів з книжкою Михайла Грушевського “Предок”, розкрити ще одну грань обдарування видатного вітчизняного історика і вченого – талант белетриста; сприяти вихованню у школярів інтересу до історії українського народу, почуття національної гордості і культу громадського обов’язку.
Обладнання. Портрет М. Грушевського, фотоматеріали про його життя та діяльність, виставка творів, ілюстрації до них, підручники з історії України.
Хід
І. Оголошення теми та мети уроку.
Учитель. “Ніщо не гине навіки, окрім марного'”. Це – слова історика Сергія Білоконя про творчу спадщину Михайла Грушевського, ім’я якого довгі роки випікали вогнем з пам’яті українського народу. У радянські часи М. Грушевського оголосили речником буржуазного націоналізму, а праці вченого зі світовою славою – антинауковими загалом та антиісторичними зокрема. Цими ярликами рясніє стаття про Михайла Грушевського в УЛЕ2. Але він воскрес і “освітив своїм могутнім талантом нашу непросту дорогу, розповівши усьому світові, що ми, українці, – не населення,
1-ий учень. Михайло Грушевський – не тільки перший Президент Україн-ської Республіки, видатний історик, дослідник української літератури, а й письменник, перекладач, етнограф, публіцист. До цього вагомого переліку титулів великого українця слід додати не менш вагомі – керівник наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Українського наукового товариства у Києві та “Літературно-наукового вісника”, газет, журналів, один із фундаторів Української Академії наук, академік. Діяльність Михайла Грушевського здобула не лише загальнонаціональне, а й міжнародне визнання.
2-ий учень. Прожив Михайло Грушевський 34 роки в XIX і 34 роки у XX ст. Народився 29 вересня 1866 року у місті Холм (тепер Польща), а помер 25 листопада 1934 року у Кисловодську. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Його батько служив на Північному Кавказі. Молоді роки Михайло провів саме там. Одержав чудову освіту. З юнацьких років відчув жадібний потяг до своєї далекої Батьківщини, до її пісень та минувшини. Університетську освіту здобув у Києві. Тоді переїхав до Львова, працював на кафедрі української історії у Львівському університеті.
3-ій учень. Фундаментальною працею Михайла Грушевського є його де-сятитомна “Історія України-Руси”, в якій учений виводить початки Української держави з часів, що передували Київській Русі.
“Ваша історія України, – зазначав президент Української АН В. І. Липсь – кий, – це величезна праця, складена оригінально, з використанням сили різних джерел, багатьох першоджерел, це повна, наукова й докладна Історія нашої землі, починаючи майже від легендарних часів…” . А львівський академік К. Й. Студинський підкреслював: “Ви своїм бистрим оком заглянули глибоко в духовні скарби українського народу, в його минуле…” .
4-ий учень. Епохальним явищем стала також незавершена праця “Історія української літератури”, в якій М. Грушевський, за словами професора Д. Чижевського, “є вчений європейський, – обізнаний з європейською літературою, що для дослідження на полі української літератури та фольклору є необхідною передумовою” .
Залишив нам М. Грушевський і свою художню спадщину. Уся його проза і два драматичні твори були зібрані у книжці “Під зорями”, виданій у 1928 році. Сьогодні ж ми представляємо іншу книжку Михайла Грушевського.
Учитель. Але… надамо слово нашим рекламним агентам.
(4 учнів рекламують видання.)
1-ий учень. Вас цікавить наше минуле? Ви хотіли б відчути зв’язок зі своїм далеким предком? Подати йому руку через простір і час? Ви прагнете стати перед вічністю, що прозирає до вас з мовчазної безодні неба? Якщо так – прочитайте книгу Михайла Грушевського “Предок”.
2-ий учень. Вона побачила світ у Києві 1990 року. Упорядник та автор післяслова “Український фенікс” – історик Сергій Білокінь. Видання ілюстроване рідкісними фотоматеріалами. Ось подивіться (демонструє деякі світлини, коментуючи їх).
3-ій учень. Вас не розчарує ані зміст книжки, ані її оформлення. Почи-нається вона передмовою автора “Як я був белетристом”. Якщо хтось не знає, що таке белетристика, то значення цього слова може знайти у короткому тлумачному словничку, який ми вам даруємо (роздає учням картки, на яких пояснюються деякі слова).
КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИЧОК.
Автентичний – справжній.
Белетристика – художня література, переважно романи, повісті, оповідання.
Вахляр – віяло.
Екстаз – крайній, найвищий ступінь захоплення.
Кирея – верхній довгий суконний одяг.
Лядський – польський.
Містерія – 1) у країнах античного світу та Стародавнього Сходу – система культових відправ на честь деяких богів; 2) середньовічна релігійна драма на біблійні сюжети.
Райця – радник, член магістрату.
Рекреація – канікули.
Скіпетр – оздоблена дорогоцінним камінням та різьбленням палиця, що є символом, знаком царської влади.
Спудей – вихованець Києво-Могилянської академії.
Схоластика – формальні знання, відірвані від життя і практики; мертва, суха наука.
Товмач – перекладач.
Тріумф – успіх, перемога, торжество.
Фабула – хронологічно послідовне зображення подій у художньому творі. Заст. Байка, побрехенька.
Фоліант – об’ємна книга великого формату.
Швабський – прусський.
4-ий учень. Давайте разом розглянемо це видання. Як бачимо, до нього увійшли твори з трьох книг: “З юних днів” (4 тв.), “Sub divo” (5 тв.), “З старих карток” (4 тв.). Після творів іде післяслово Сергія Білоконя “Український фенікс”, а далі – “Бібліографія та коментарі” і “Словничок”.
Чи цікаво вам, яким псевдонімом підписував свої твори М. Грушевський? Знайдіть це у “Бібліографії та коментарях”. (Учні знаходять підпис “М. Заволока”.)
Учитель. Рекламна агенція “Літера” ознайомила нас із книжкою “Предок”, її змістом. Починається вона з автобіографічного оповідання “Як я був колись белетристом”. З нього дізнаємося, що спочатку М. Грушевський хотів присвятити своє життя письменству. “Письменство, літературна праця ввижалися мені найкращим уділом на землі, а загострене національне почуття і культ громадського обов’язку, прищеплений батьками, в сумі зробили для мене свого роду завдання життя – вести роботу на ниві українського письменства, в інтересах українського життя” . Але пізніше, як знаємо, Михайло Сергійович захопився історією. Його перші художні твори були схвально сприйняті І. Нечуєм-Левицьким і Дмитром Марковичем. Оповідання і нариси Михайла Грушевського – непересічне явище у нашій літературі. Про що ж ці твори? Це питання готували учні-літературознавці.
1-ий учень. “Бех-аль-Джугур”, “Бідна дівчина”, “Неробочий Грицько Кривий”, “Ясновельможний сват” – оповідання з книги “З юних років”. Перше з них – це, за словами автора, “екзотичний образок”, який розповідає про окупацію англійцями Судану, боротьбу з повстанням Магді, приборкання місцевих магометан. Автор засуджує насильство і експлуатацію колоніальних народів, симпатизує поневоленим арабам, які наділені почуттям власної гідності і волелюбністю. Ось як пише про це поручник англійського війська Суфлі у листі до коханої: “Але тяжко бачити, як ненавидять нас ті араби. Вони раді вмерти, всі муки стерпіти, аби нам не піддатись, аби не прийняти того скарбу культурного, що ми несемо їм” .
2-ий учень. Головною героїнею оповідання “Бідна дівчина” є вчителька. Це – покривджена долею людина, яка не вміє переборювати життєві труднощі, протистояти тим, хто її кривдить. “Вона оглянулася на своє життя й бачила там не саме одне лихо: побачила вона там кривду, кривду без кінця; вона вже вважала себе не “бідною дівчиною”, а скривдженою. Вона тепер гнівалася на життя, на людей: чи допомогли вони їй, чи підкріпили, привітали, хоч словом ласкавим обізвалися потім, образивши, скривдивши її?.. Та не хоче вона й слова їх ласкавого: порубаного слізьми не загоїш!.. Вони знищили її й потім нявчать солодко: “бідна дівчина”, “бідна дівчина”. Скільки разів чула вона це за собою й яка б рада була тепер оці слова кинути їм, щоб подавились вони їми… А перед очима ставали спогади, як поневірялась вона, як кривдили її… До цього часу вона терпіла, тепер не могла терпіти. Спогади пекли, дошкуляли їй, вона корчилась, як від болю, на своєму ліжкові”10. “Вона відчула, що не може жити так більше; не було в неї нічого, окрім батьківської науки, а тепер ця наука вже більше не гоїла ран її душі; вона кинула її… Що ж тепер робити? І, дурно силкуючись надумати, вона тужила та мучилась…
Й відразу надумалася, наче не від неї самої вилинула думка – вмерти” . Отак згасло молоде життя…
Учитель. Правдиво, нічого не прикрашаючи, змалював автор одне людське життя. Чи правильно, на вашу думку, вчинила дівчина?
(Відповіді учнів.)
Учитель. Справді, оповідання М. Грушевського “Бідна дівчина” спонукає читачів до роздумів над долею людини, пошуків виходу із важких ситуацій, гартування сили волі, здатності протистояти труднощам, підніматися до протесту проти несправедливості.
Оповідання “Ясновельможний сват” із цього циклу ми розглянемо детальніше трохи пізніше (у класах, які працюють за програмою для загальноосвітніх навчальних закладів), а зараз поговоримо про твори із книги “Sub divo”. Знову надаємо слово нашим літературознавцям.
3-ій учень. Оповідання з цієї книги дуже цікаві. Заголовок, як зазначає автор, важкий для перекладу – “під голим небом”. Його Михайло Грушевський вибрав для того, щоб передати “те почуття, коли людина бачить себе перед лицем вічності чи всесвітнього простору…”12 . Саме такими настроями перейняті твори з цієї книги – “Ніч”, “Предок”, “З похорону”, “Тестамент” і “На горах”.
Оповідання “Ніч” – це своєрідний гімн вічному оновленню життя.
Великодня ніч. Тріумф відродження, оновлення природи і людської душі. Усе сповнене невимовної радості: і просвітлена церква, і голоси на хорах, і старий панотець, який ніби скинув з плеч “своїх вісім десятків”, і люди, що йдуть то до церкви, то “до темного цвинтаря, щоб дати вихід радісному екстазу”. “Чути близькість сонця. Птаство наново піднімає крик на деревах. Пупінки й пучки розпускаються, спішачи побачити світло. Листя і пагінці, тільки що вибившись із землі, розкриваються назустріч дню. Свіжонароджені покоління комах радісно роззираються в цім безмірно широкім і блискучім світі.
Люди йдуть, хитаючись, як п’яні, – упоєні радістю, утомлені екстазом.
З тяжких гіллячок спадають на них краплі роси, зронені в нестямі.
В холоднім передрозсвітнім повітрі чути, як підіймаються хвилі ароматів близького дня.
Все тріпоче приглушеною, ледве стриманою жагою життя, його уживання і множення в безконечність.
І чується, як сонячне проміння проникає десь-десь уже зовсім близько, щоб ударити між ці причаєні сили і об’явити довершену містерію життя” .
4-ий учень. Оповідання “На горах” – невеликий роздум, але скільки в ньому спресованих почуттів! Та найголовніше з них – тривога за майбутнє землі.
Мальовничий закуток Карпат. Гора Буківець. Тут збереглися останні нащадки колишніх великих букових лісів. “Стоять давно і простоять, певно, ще довго в свідомості, що їм нема на кого передати життя свого роду, – як старі династії, позбавлені кровних наслідників, що живуть часом так безконечно довго, не охочі передавати своїх скиптрів і держав у чужі руки.
Вони пам’ятали інакшими свої околиці, цей рідний закуток, який могли обняти з свого високого шпиля. Широко синіли тоді ліси, густі, непроглядні, і зрідка між ними ясніли полонини, облишені лісом або протереблені чоловіком, що приходив сюди часами зі своїми стадами, підсікав дерева і пускав на них вогонь, щоб розширити пастевні для своїх звірят” . Людська рука знищила “красний тис”. Нема й кедрини. Гинуть навіть невибагливі й витривалі смерекові ліси. Не можуть відродитися “під сокирою чоловіка, під ногами його худоби”. “Бідніє, вироджується і завмирає життя…” Висихає земля. Вона стає “одною страшною долиною муки і знущання, перед котрою блідла всяка уява і дерев’яніла мисль. З тривогою й страхом тоді питали у себе одні одних ці гірські верхи – користаючи з хвиль, коли хмари осідали й закривали їх від пильного ока цього незносного наглядача:
– Що буде нарешті? Чим скінчиться це все?
– Чи виродиться коли-небудь і переживеться безповоротно ця руїнна сила?
– Чи перекусають себе, нарешті, на смерть ці заїлі комахи й увільнять землю від своєї неситої злоби й знищення? – І старі кострубаті буки на верхах Буківця силкуються протягнути свій вік, щоб побачити цей кінець”’15.
Учитель. Чи актуальні сьогодні думки й тривоги Михайла Грушевського? (Відповіді учнів.) Це оповідання треба прочитати тим, хто робить пусткою нашу землю! І не тільки прочитати, а й схаменутися, зробити все, щоб не допустити екологічної трагедії.
Цікавими є і чотири оповідання з книги “З старих карток”. Вони писані в 1911-1914 pp. Це – твори на історичні теми, але автор брав “тільки історичну обстановку, а не фабулу”. Оригінальним змістом відзначається оповідання “Розмова з Кривоносом”. Оповідач задрімав й уві сні зустрівся з козацьким отаманом. Цю зустріч спробують відтворити наші юні актори.
(Інсценізація уривка з твору.)
Дійові особи: Оповідач. Максим Кривоніс. Автор.
Автор. Карпати. Чорна гора, верхи Спиць. Великі Ребра з білими смугами торішнього снігу. Ось Чорний Грунь і Буківець, а за ними – широка долина Пруту. Усе це таке знайоме одинокому мандрівникові. Та он засіка. Ніякого сліду людського. Дивовижа, якої він ще ніколи не бачив… Стомився. Сів, задрімав.
Оповідач. (Іде назустріч старому чоловікові, знімає капелюх.) Добридень!
Кривоніс. Добридень і тобі, вашець!
Оповідач. (Пильно придивляється до старого.) Я не здибав вас у цій околиці.
Кривоніс. Не впізнаєш мене хіба, вашець? Я – Кривоніс, Максим Кривоніс, коли чував.
Оповідач. О, як же я вас одразу не впізнав? Не доводилось бачити доброго портрета вашого. Але люди на Україні вас пам’ятають. Тільки не знають, що ви і досі живете.
Кривоніс. Люди думали, що я вмер, вертаючись із Замостя. Але це неправда. Я пішов з-під Замостя, коли гетьман не послухав мого слова, не схотів іти на Варшаву, і з того часу живу тут.
Оповідач. Я такого не чув. Ніхто з теперішніх людей, мабуть, також того не знає.
Кривоніс. Не знали й тодішні. Я не хотів робити заколоту в війську і виїхав так тихенько, що ніхто не знав, навіть і сам гетьман. Рад я бачити тебе у себе! Рад, що теперішні люди цікаві до своєї історії.
Оповідач. Стараюсь пізнати славні діла предків.
Кривоніс. Спасибі, сину, на добрім слові. Правду кажеш. Діла були великі й славні, і знати їх варто кожному. Гірко мені було, коли гетьман не послухав мене. Ми мали тоді велику силу і могли прогнати ляха.
Оповідач. Гетьман бачив, що люди були втомлені війною.
Кривоніс. Молодий ти, не розумієш всього. Тоді ми могли назавжди очистити Україну від ворогів. Люди не бувають стомлені, коли вони чують, що їм кажуть робити саме те, що треба. Ось дивись, скільки війська у мене! (Обоє дивляться у далечінь і виходять.)
Автор. На царинку звідкись почали іти люди. їм не було краю. Кривоніс махнув рукою і за хвилю ревнув стоголосий гарматний постріл.
…Мандрівник стрепенувся і прокинувся.
Учитель. Ось так у загальних рисах ми ознайомилися з книжкою Михайла Грушевського “Предок”. А зараз детальніше поговоримо про оповідання “Ясновельможний сват”, яке ви прочитали.
Запитання для бесіди з учнями.
1. Де і коли відбуваються події, описані в оповіданні?
2. Назвіть головних персонажів твору.
3. Що ви дізналися про Грицька Пісченка?
4. Як ви оцінюєте його рішення приєднатися до козаків?
5. Чому таке рішення не сподобалося отцеві Кирилові?
6. Прочитайте уривок оповідання від слів “Відколи світ світом…” до слів “…вони тепер там і потрібніші” (с. 94-95). Співставте прочитане з відомостями про Корсунську битву, поданими в історичних джерелах (підручники з історії України).
7. Як проявив себе Грицько у битві під Корсунем?
8. Як характеризує його Богдан Хмельницький?
9. Як у творі змальовано Настусю? Чи сподобалась вона вам?
10. Як Хмельницький допоміг Грицькові?
11. Зачитайте портрет гетьмана (с. 107). Яким автор показав у творі Хмель-ницького?
12. Які риси героїв оповідання вам сподобались?
13. Чого, на вашу думку, можна навчитися у Грицька?
14. Як ви думаєте: чи легко ставити громадські інтереси вище від власних?
15. Яке враження справило на вас оповідання “Ясновельможний сват”?
Учитель. Ми обговорили прочитаний вами твір, а тепер з’ясуємо, хто ж був найуважнішим читачем. (Клас ділимо на чотири групи, завдання виконуються групою письмово на розданих учителем аркушах паперу, кожен з яких розділено вертикальною лінією на дві рівні частини.) Не користуючись текстом, вам потрібно відповісти на три запитання, записавши їх за порядком зліва. А потім передати аркуші іншій групі.
Запитання.
1. Назвіть історичні битви, які згадуються в оповіданні “Ясновельможний сват”. (По 1 балу за кожну правильно названу битву.)
2. Які міста згадуються у творі? (По 1 балу за кожне правильно назване місто.)
3. Як в оповіданні описано обряд сватання? (5 балів за повну відповідь.)
Після виконання завдання (тривалість роботи над відповідями 6 хвилин)
Групи обмінюються аркушами і, користуючись текстом, перевіряють завдання, викреслюючи неправильні відповіді і записуючи справа правильні. Відтак підраховуються бали і оголошується переможець. Підбиваються підсумки уроку, робляться висновки про пізнавальну та художню цінність творів М. Грушевського.
У класах з поглибленим вивченням української літератури аналізуємо оповідання “Предок”.
Запитання і завдання для учнів. (Вони працюють у групах по 5-6 нол.)
1. З чим у вас асоціюється слово “предок”? Складіть “асоціативну павутинку” (на окремих аркушах паперу).
2. На звороті запишіть усіх персонажів оповідання. (Завдання перевіряються та оцінюються.)
3. Прочитайте уривок твору від слів “Іду й прислухаюся…” до слів “…тихомирний шум” . Охарактеризуйте слухові образи.
4. Прочийте уривок оповідання від слів “Сонячне проміння…” до слів “…коло них” . Намалюйте картину, яку уявляєте при читанні уривка.
5. Охарактеризуйте образ. (Учитель розкладає на столі картки, на яких написано назви образів твору – ліс, сонце, дощ, вогнище, день. Представник кожної групи витягує одну з карток. Після хвилинного обдумування учні характеризують відповідні образи.)
6. Складіть діалог “Зустріч з далеким предком”. (Розігрується діалог між групами.)
ЗРАЗОК ДІАЛОГУ
– Як був одягнений предок?
– Він був зовсім голий, тільки стопи ніг були обгорнуті в протерту козячу шкуру.
– Як описано його зовнішність?
– Тіло майже повністю вкрите буйним темним волоссям. Таке ж волосся вкривало широкі видовжені щелепи. Брови густі. Чоло широке і похиле.
– Чому він виглядав “зморено і худо”?
– Бо голодував. Сусіднє вороже плем’я розгромило його плем’я. Нелюдськи повбивано чоловіків, забрано жінок, а тих, що залишилися, вигнано між кам’янисті урвища, де майже неможливо “зловити що-небудь людині”.
– Що було єдиною зброєю предка?
– Палиця “з грубо приправленим гостроконечним каменем”.
– Чому він боявся ночі?
– Бо вночі йому було холодно. Гнітила темнота, яка була для нього уособленням злих сил, що поглинули сонце. А ще він боявся хижих звірів, яких там було багато.
– Які мрії “перелітали серед дрімоти через його утомлений мозок”?
– Йому уявлявся образ чоловіка, який спокійно спить, захищений від холоду, ночі, звірів. Він зовсім не боїться пітьми, бо взяв з собою “в цю дерев’яну печеру кавальчик сонця”. Його спокій стереже “зачарований пес”.
– Що повертало далекого пращура до життя?
– Перщі проблиски дня. Сонце. Світло. Він вітав їх і дякував за те, що ще раз “йому вдалося видертись із рук ворожих сил”.
Учитель. Виразно прочитайте два останні абзаци твору. Як ви розумієте їх? (Відповіді учнів.)
– Чи можете уявити свою зустріч з далеким предком? Що б ви сказали йому? (Відповіді учнів.)
– Вкажіть особливості мови твору. Які художні засоби використовує автор, щоб відтворити картини природи, думки оповідача, предка?
– Чи були ви “в гостині у природи”? Розкажіть про це.
– Чи потрібне оповідання М. Грушевського нинішньому поколінню? Що ви взяли з нього для себе?
Учитель. Останні запитання будуть темою невеликого твору-роздуму, який ви напишете вдома. Отже, як бачимо, твори Михайла Грушевського актуальні і сьогодні. Вони відзначаються не лише волелюбно-гуманістичним змістом, а й високими художніми якостями. В їх епіцентрі – людина, її роздуми, її сучасне і минуле. “Я писав, – зізнається автор, – коли мене охоплювало бажання поділитися настроями, гадками, образами, які обсідали мене і не давали спокою, шукаючи свого вислову. Я не міг його дати ні в своїх наукових працях, ні в публіцистиці, – а вони не хотіли залишатись” зачиненими дітьми” моєї думки'”18.
Белетристика – це лише одна гілка могутнього древа таланту Михайла Грушевського. Але, як влучно відзначив еміграційний літературознавець Богдан Романенчук, Михайло Грушевський “якщо й був у літературі гостем, то тільки аж ніяк не випадковим, а рідкісним'”19.
18
Література.
1. Білокінь С. Михайло Грушевський //Літературна Україна. – 1988, 21 липня.
2. Грушевський М. С. Предок: Із белетристичної спадщини // Упоряд., післяслово та приміт. С.1. Білоконя. – К.: Веселка, 1990. – 247 с.
3. Грушевський М. С. Історія Української літератури: В 6-ти т. 9 кн. – Т. 1 // Упоряд. В. В. Яременко. – К.: Либідь, 1993. – 392 с.
4. Українська Літературна Енциклопедія: В 5-ти т. – К.: Голов. Ред. УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. – Т. 1.: А-Г. – 536 с. – С. 510.
5. 1 Білокінь С. Український фенікс. – У кн.: Михайло Грушевський. Предок. – К.: Веселка, 1990. – С. 237.
Українська літературна енциклопедія.: В 5-ти т. – К.: Головна редакція УРЕ ім. М. П. Бажана, 1988. – Т.1.: А-Г. – С. 510.
Білокінь С. Український фенікс: У кн.: Михайло Грушевський. Предок. – С. 237.
Там само.
Грушевський М. Історія української літератури: В 6-ти т., 9 кн. – Т. 1 / Упорядн. В. В. Яременко. – К.: Либідь, 1993. – С.7.
Там само. – С. 8.
Там само. – С. 9.
Грушевський М. Як я був колись белетристом. – У кн.: Грушевський М. Предок. – С. 6.
Грушевський М. Предок. – С. 31.
Там само. – С. 47.
Там само. – С. 48.
Там само. – С. 243.
Там само. – С. 118.
Там само. – С. 177-178.
Грушевський М. Предок. – Там само. – С. 119
Там само. – С. 120.
18 Там само. – С. 12.
19 Там само. – С. 240.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)