“Предчувствую Тебя…” (за любовною лірикою О. О. Блока)
Олександр Блок – відома особистість, геніальний поет. Яким він був? Чи любив він свій народ? Природу? Кого любив? Про що мріяв? На всі ці запитання можна знайти відповіді в рядках його творів. Я хотіла б розповісти про юнацьку лірику Блока, його ранню творчість. Можливо, тому, що мені найбільш близький саме цей період життя поета, адже до цього періоду належать найчудовіші, світлі і ніжні його твори. І я хочу порівняти свої уявлення про світ з уявленнями поета-початківця.
У юнацькій ліриці Блока (“Стихи о Прекрасной Даме”) все овіяно атмосферою
Предчувствую
Все в облике одном предчувствую Тебя.
Весь горизонт в огне – и ясен нестерпимо.
И молча жду, – тоскуя и любя…
Здається, що поет дивиться на світ крізь пелену, яка робить реальну дійсність прекрасною казкою. Так, вона хитка і туманна, але вона гарна, вона відриває від дійсного і відносить кудись на іншу планету, планету Любові і Світла.
Вхожу я в темные храмы,
Совершаю бедный обряд.
Там ждуыя Прекрасной Дамы
В мерцаньи красных лампад…
Ця тема чекання і передчуття якихось чудових змін – пануюча в юнацькій ліриці Блока. Поет вже і тоді відчуває неясну тривогу, ловить її “знаки”, вже і тоді помічає, що навколо нього шириться і росте “буря життя” (знаменний в цьому смислі вірш “Гамаюн, птица вещая”), але ще боїться цієї бурі і намагається сховатися від неї в ідеальному світі своєї мрії і фантазії, де немає ані людських сліз, ані мук, ані крові, а тільки музика, троянди, блакить, “улыбки, сказки и сны”.
Навіть свої земні, цілком реальні переживання і враження юний Блок намагався перетлумачити в дусі містичної віри, якщось “надреальне”. Втім, живе почуття істинного поета часом опиралося цьому і вперто проростало крізь хитку оболонку умовного, міфологізованого світу, у якому він перебував.
Поезія часто-густо перемагала в ранніх віршах Блока метафізику. І тоді пейзажі і любовні сюжети знаходили художню плоть, як, наприклад, у розповіді про безмовні зустрічі з улюбленою дівчиною (“Мы встречались с тобой на закате…”), де вечірній туман, ряботіння на воді, очерет і весло, яким озброєна героїня, створюють естетичне, емоційне враження без всіляких містичних тлумаченнь, і навіть “вечерние свечи”, які загоряються на піщаній косі, втрачають свій алегоричний зміст, виявляючись насправді соснами, освітленими призахідним сонцем.
Были странны безмолвные встречи.
Впереди – на песчаной косе –
Загорались вечерние свечи.
Кто-то думал о бледной красе.
Олександр Блок мріяв про те, що майбутній його читач побачить у його поезії торжество добра, світла і свободи, що він зуміє прочитати в його віршах про майбутнє, зуміє почерпнути у них сили для життя:
.. .есть ответ в моих стихах тревожных:
Их тайный жар тебе поможет жить.
Так і трапилося. Як усе істинно велике і прекрасне в мистецтві, поезія Блока з її правдою, щирістю, таємним жаром і магічною музикою допомагає і завжди буде допомагати людям жити, любити, творити і боротися.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)