Позакласне читання. Твір Тетяни Толстої “Віконечко”
УСІ УРОКИ СВІТОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ 11 клас
II семестр
ІЗ ЛІТЕРАТУРИ КІНЦЯ XX – ПОЧАТКУ XXI СТ.
УРОК № 64
Тема. Позакласне читання. Твір Тетяни Толстої “Віконечко”
Мета: ознайомити зі зразками сучасної прози постмодернізму, зацікавити творчістю майстрів пера – наших сучасників, розширювати кругозір учнів; розвивати навички літературознавчого аналізу, самостійного вибору книг для читання, оцінки їхньої ідейно-естетичної вартості; виховувати грамотного читача, любов до літератури, пошану до духовних надбань людства.
Обладнання:
Тип уроку: бесіда з позакласного читання.
ХІД УРОКУ
I. Мотивація навчальної діяльності учнів
Учитель. Сучасний читач – який він? А сучасний письменник? Чи схожі вони на своїх попередників хоча б кінця XX століття? Що є пріоритетним для кожного з них: побіжний перегляд інформації про твір, екранізації (маю уявлення) для першого і теза “мене читають, бо я не завантажую глобальними проблемами й без того наше складне життя”, чи щось інше? Про це ми поміркуємо на уроці, ознайомившись із чудовим твором сучасної російської
II. Оголошення теми й мети уроку
III. Бесіда з позакласного читання
1. Повідомлення учня про життя і творчість Т. Толстої
– Тетяна Толстая – письменниця, публіцист, телеведуча ток-шоу “Школа злослів’я”, наша сучасниця. Закінчила відділення класичної філології Ленінградського університету. Друкується з 1983 року. Автор роману “Кись”, збірки оповідань “На золотому ганочку сиділи…”, “Круг”, “Мила Шура”, “Ріка Оккервіль”, “День”, “Ніч”, “Двоє”, “Ізюм” та ін. Лауреат премії “Тріумф” (2001). Лауреатом російської національної телевізійної премії “ТЕФИ*-2003” в номінації “Ток-шоу” стала передача “Школа злослів’я”.
Широкий потік відгуків викликав роман Т. Толстої “Кись” (2000), який уже став класикою постмодернізму кінця XX – початку XXI ст. Це іронічна антиутопія, герої якої живуть після Вибуху. Кожен персонаж несе на собі його наслідки – як у фізичному, так і в духовному плані. У їхній гіперболізованій свідомості “блукають” скалки російської культури. Фольклорні мотиви й герої співіснують із сучасними типами нових росіян на пострадянському просторі кризових 90-х років, з їхньою лексикою та “навороченим” побутом. Але через усе це проглядається міфологічний образ невмирущого світу.
Тетяна Толстая
Літературний критик Олександр Геніс відзначав: “Погляд Толстої володіє сюжетонароджувальною силою: усе, що потрапляє в авторське поле зору, ворушиться й одухотворюється. Її щедра проза кишить тією примхливою жвавістю, що заповнює картини Босха”.
2. Обмін враженнями про прочитане оповідання “Віконечко”
3. Слово вчителя
– В основі сюжету оповідання “Віконечко” лежить умовно-пародійна ситуація, коли герой Шульгін отримує доступ до якогось фантастичного віконечка (на зразок касового), що видає різні матеріальні блага. Але не за проханням, а на свій розсуд, серед того – й речі не зовсім потрібні або не потрібні взагалі: пакет із котлетами, валянки, дитяча присипка, скрепки, торт, горщики з розсадою. І відмовлятися не можна, бо тоді хід, як у грі в нарди, переходить до віконця, і треба буде виконувати його побажання. Що із цього вийшло, побачимо далі.
4. Коментоване читання фрагментів твору**
“Шульгин часто, раз в неделю уж непременно, а то и два, ходил к соседу играть в нарды. Игра глуповатая, не то что шахматы, но тоже увлекательная. Шульгин сначала стеснялся немножко, потому что в нарды только чучмеки играют – беш-беш, черемша-урюк – но потом привык. Сосед, Фролов Валера, тоже был чистый славянин, никакой не мандаринщик. Кофе сварят, все интеллигентно – и к доске. Поговорить тоже:
– Как думаешь, Касьянова снимут?
– Должны вроде.
Каждый раз у Фролова Валеры в квартире появлялось что-нибудь новое. Чайник электрический. Набор шампуров с мангалом, радиотелефон в виде дамской туфельки, красный. Большие часы напольные “гжель”. Вещи красивые, но ненужные… Наконец во вторник смотрит – а там, где раньше сервант стоял, теперь арка прорезана, а за ней целая комната. Никогда там раньше комнаты не было. Да и быть не могло – там же торец дома. А поверху арки на гвоздиках – пластмассовый плющ.
Шульгин не выдержал.
– Нет уж, изволь объясниться!.. Главное, как это у тебя комната… Там же торец!
Фролов Валера вздохнул, вроде смутился.
– Ладно, раз так… Есть место одно такое… Окошечко. Там всё это дают… Бесплатно”.
“Фролов все в сторону уводил разговор, но Шульгин привязался – не отцепиться. Где окошечко?.. Фролов темнил, но Шульгин так расстроился, что проиграл четыре партии подряд, а с таким играть неинтересно. Пришлось соседу колоться.
– Главное,- учил Фролов,- когда оттуда крикнут, скажем: “Кофемолка!”,- надо обязательно тоже крикнуть: “Беру!” Это вот главное. Не забудь и не перепутай”.
Наутро Шульгин поехал туда прямо с утра. С виду здание совершенно совковое, вроде авторемонтных мастерских или заводоуправления. Бегают какие-то хмыри в спецовках. Надул Фролов Валера, понял Шульгин с досадой. Но раз уж добрался, разыскал и коридор, и окошечко – обыкновенное, голубое. С деревянной ставней, из таких зарплату выдают. Пришёл и постучал.
Ставня сразу распахнулась, а за ней никого не было, только кусок зелёной стены, как в бухгалтерии, и свет противный, как будто лампа дневного света.
– Пакет! – крикнули в окошечке.
– Беру! – крикнул Шульгин”.
Учитель. Прокоментуйте уривки. “Віконечко”, як у грі, у казках, та й у сучасному комп’ютері, діє за певними правилами. Це асоціюється з “беспределом” новоявлених бізнесменів 90-х років і вірою пересічних громадян у “щасливий випадок”, “великий виграш”, бо в умовах суцільних дефіцитів та жорстокої інфляції більше сподіватися нема на що.
У казках великий незаслужений виграш – це обов’язково угода з “нечистою силою”, і за багатство, матеріальні блага часто доводиться розплачуватися дуже дорогою ціною.
Тому й із “віконечком”, безумовно, пов’язане щось “нечисте”. “С одной стороны, невидимая нечисть” в окошке ежедневно дарит вам подарки, может быть, и не самого лучшего качества, но вполне приличные… С другой стороны, вот подлянка-то в чём, торговать окошко не даёт”.
Які літературні асоціації викликає у вас перший уривок? Яка, на ваш погляд, подія є кульмінацією твору?
“Окошко сердилось ещё несколько дней, подсовывая то одно, то другое… Но Шульгин теперь всё брал смирно и покорно, кричал “беру” извиняющимся голосом, и вообще, всячески показывал, что он виноват и готов исправиться. Он знал, чего он ждёт, и окошко тоже знало.
Когда Оксану увезли в роддом, Шульгин получил простой белый конверт. Он сразу вспорол его – и точно: печатными буквами на листке в клеточку было написано: “18,5 кв. м”. Домой он рванул на такси. И сначала сердце упало: всё оставалось по-прежнему. Ковырнул обои – верно, дверь, а за дверью комната – восемнадцать с половиной, без обмана. От радости Шульгин подпрыгнул, ударил себя правым кулаком в левую ладонь и крикнул “уеs!!!” и прошёлся по комнате, словно бы в лезгинке.
Хотя вообще-то, если подумать, негде было разместиться чудесной комнате, потому что на этом самом месте всегда была соседская квартира…”.
“Шульгин не выдержал…
– Не трынди! Бесплатно ничего не бывает.
– Не бывает, а дают. Как у Якубовича “подарки в студию!” Якубовичу-то разве народ платит? Он их выбрасывает, поверь слову. Глазки у него такие хитрые с консервов, что ли? …нераспечатанные коробки, забитые ненужными вещами, которые навязал ему Якубович…
…Постояли, подождали, постучались, но Якубович молчал”.
“На рассвете утомлённый бессонницей Шульгин протиснулся на кухню попить воды и увидел, что в стене готова образоваться новая комната, ещё слабая, как весенняя березовая почка, – очевидно, готовили под няньку. Стало быть, не отстанут. Поколебался, а потом снова решился.
В третий двор, пятый корпус поехал решившимся, с висящей на нём, чирикающей нянькой.
– Крутая тачка с прикольными наворотами!- вульгарно объявило окошко.
– О, шикарно,- подзуживала нянька.
– Не беру,- с сожалением, но и с достоинством ответил Шульгин.
– А, тогда моя очередь! – обрадовалось окошко, и ставня захлопнулась! “.
Учитель. Поява нової кімнати в квартирі Шульгша нагадує булгаковську квартиру № 50 із “Майстра і Маргарити”. Іронічну посмішку викликає бажання героя мати додаткову кімнату саме 18,5 м2 (мабуть, така, яку він бачив у сусіда, і вона йому сподобалася). У гротескному плані змальована і квартира Фролова, заповнена подарунками “Віконечка” – Сибіром, нафтовими промислами, залізницею: “Рельсы замело, столик с нардами запорошило, да и вообще неприютно было во всём Валерином пространстве: сумерки, телевизоры тёмной вереницей, заснеженная равнина с кочками, и далеко на горизонте полыхают газовые факелы. Олень пробежал, догоняя стадо”.
“Віконечко” в прочитаних уривках асоціюється також із “чорним ящиком” розважальної передачі “Поле чудес”, коли герої обирають між грошима та подарунком, не знаючи, що за подарунок і чи вартий він тих грошей, які пропонує ведучий.
Кульмінацією твору є момент, коли герой відмовляється брати те, що йому пропонує “віконечко”, тим самим втрачає свої привілеї і запускає механізм “зворотного ходу”. “Потойбічна” нянька дитини Шульгіна посварила героя з його дружиною Оксаною, квартира обвалилася, дитина захворіла. Так “віконечко” карає героя. Але це ще не все: після сказаного Шульгіним із жалем і гордістю “Не беру!” щодо “тачки” “віконечко” забиратиме все, що герой назве вголос.
“- Это что? – спросила мрачная Оксана с Кирочкой на руках.
– Цветы.
– Беру! – крикнуло далёкое окошко, и цветы исчезли, а Шульгин остался с согнутым локтем и закругленными пальцами…
– Что это такое? – встрепенулась Оксана.
– Окошко,- одними бронхами прошептал Шульгин, но его услышали. И окна в квартире исчезли, а вместо них возникла глухая стена, так что стало темно, как до сотворения мира… Оксана завизжала, и Шульгин открыл рот, чтобы сказать: “Оксаночка, Оксаночка”. Но догадался. И не сказал.
Следующий ход-то был у Якубовича”.
Учитель. Прокоментуйте уривок і кінець твору.
(Герой здогадується, у яку пастку він потрапив, розуміє, що “віконечко” вже ніколи не пропустить свого ходу. Фролов із гіркотою говорить сусідові: “Даром ничего на свете не бывает”.)
5. Інтерактивна вправа “Мозковий штурм”
Яка ідея (ідеї) твору Т. Толстої?
Очікувані відповіді
За всякий моральний компроміс часто доводиться розплачуватися набагато більшим.
Не слід сподіватися на “диво”, “щасливий виграш”, який змінить ваше життя.
Шлях, який пропонує “віконечко”, веде в нікуди.
6. Визначення ознак постмодернізму в оповіданні Т. Толстої “Віконечко”
Очікувані відповіді
– Гра з читачем;
– поєднання буденного із фантастичним; реального з абсурдним;
– фольклорні, міфологічні мотиви, літературні асоціації, інтертекстуальність;
– іронія, гротеск, пародійність;
– колаж;
– світ як “текст” – створюється и зникає за словом персонажів.
7. Підсумки, обмін враженнями
IV. Домашнє завдання
Написати домашній твір (роздум або есе) на одну із тем:
1) “Тріумф і поразка Гренуя з роману П. Зюскінда “Запахи. Історія одного вбивці””.
2) “Чи можна створити досконалість без любові? (За романом П. Зюскінда “Запахи…”)”
3) “Літературні брати головного героя по роману П. Зюскінда “Запахи…””.
4) “Мій улюблений твір сучасної світової літератури”.
5) “Постмодернізм – найяскравіше явище в літературі кінця XX – початку XXI ст.”.
6) “Чи є світло у віконечку? (За оповіданням Т. Толстої “Віконечко”)”.
7) “Притчевість у сучасній світовій літературі”.
V. Підсумки уроку
Інтерактивна вправа “Займи позицію”
Твір Т. Толстої примусив мене замислитися над своїм ставленням до життєвих проблем.
Так
Частково
Ні
___________________________________________________________________
* ТЕФИ – рос. “телевизионный эфир”.
** Фрагменти твору подаються мовою оригіналу за виданням: Толстая Т. Н. Не кысь. – М.: Эксмо, 2005.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)