Поєднання у повісті М. Гоголя “Шинель” елементів романтизму і реалізму. Проблеми, що порушуються в повісті

Урок зарубіжної літератури 9 клас

УРОК № 65

Тема. Поєднання у повісті М. Гоголя “Шинель” елементів романтизму і реалізму. Проблеми, що порушуються в повісті.

Мета: продовжити роботу над проблематикою повісті Гоголя “Шинель”; учити учнів знаходити реалістичні та романтичні елементи у творі, висловлювати особисте ставлення до проблем, що порушуються в повісті, аргументуючи свою точку зору прикладами і цитатами з тексту; формувати почуття гуманістичного та толерантного ставлення до оточуючих.

Обладнання: аркуш формату

А1, стіки (картки з клейким прошарком) для індивідуальної роботи; картки з уривками з тексту повісті.

Тип уроку: урок – дослідження.

Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?

Башмачкін (М. Гоголь “Шинель”)

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань

9) Запитання до учнів

– Що означає термін “маленька людина ” ?

9) Методика взаємозапитань

Запитання учні підготували вдома за випереджувальним завданням. Коли всі запитання вичерпано, учні визначають найцікавіші.

9) Мотивація навчальної діяльності

Учитель. Смішний і нікчемний Акакій Акакійович! Не зміг він захистити

себе в житті. Але наш сміх сумний і сповнений співчуття. Чому? Тому що цю історію нам розповів автор, який любив людей. За історією однієї людини прихована історія цілого прошарку суспільства – чиновників, які існували непомітно, виконували свою роботу і не сподівались на увагу начальства. Коли ображали Акакія Акакійовича, він намагався не помічати цього. І лише коли образи ставали нестерпними, він промовляв: “Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?” Крім, здавалось би, банальної проблеми – утрати шинелі – автор розкрив і багато інших, серйозніших.

9) Робота над темою уроку

9) Визначення проблем, розкритих у повісті Гоголя “Шинель”.

Індивідуальна робота

Учні отримують по три стіки, на яких повинні зазначити, які, на їх думку, проблеми розкриває Гоголь у повісті та причини їх виникнення. Коли всі учні заповнять свої картки, по черзі вони виходять до дошки і закріплюють на аркуші паперу стіки. Коли стіки закріплено, учитель зачитує записи і робить узагальнення.

9) “Щоденник подвійних нотаток”

Кожна пара учнів отримують від учителя картку з уривком з тексту; працюють спочатку індивідуально, потім у парі. Аркуш зошита ділиться навпіл: зліва записують фразу або цитату, запропоновані учителем; справа – свої міркування щодо кожного фрагмента або уривка.

Цитати

9) “Когда и в какое время он поступил в департамент и кто определил его, этого никто не мог припомнить. Сколько ни переменялось директоров и всяких начальников, его видели всё на одном й том же месте, в том же положении, в той же самой должности, тем же чиновником для письма, так что потом уверились, что он, видно, так и родился на свет уже совершенно готовым, в вицмундире и с лысиной на голове”.

9) “В департаменте не оказывалось к нему никакого уважения. Сторожа не только не вставали с мест, когда он проходил, но даже не глядели на него, как будто бы через приемную пролетела простая муха. Начальники поступали с ним как-то холодно-деспотически. Какой-нибудь помощник столоначальника прямо совал ему под нос бумаги, не сказав даже “перепишите”… Он брал и тут же пристраивался писать её”.

9) “Молодые чиновники подсмеивались и острили над ним, во сколько хватало канцелярского остроумия, рассказывали тут же пред ним разные составленные про него истории; про его хозяйку, семидесятилетнюю старуху, говорили, что она бьет его, спрашивали, когда будет их свадьба, сыпали на голову ему бумажки, называя это снегом. Но ни одного слова не отвечал на это Акакий Акакиевич, как будто бы никого и не было перед ним; это не имело даже влияния на занятия его: среди всех этих докук он не делал ни одной ошибки в письме”.

9) “Только если уж слишком была невыносима шутка, когда толкали его под руку, мешая заниматься своим делом, он произносил: “Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?” И что-то странное заключалось в словах и в голосе, с каким они были произнесены. В нем слышалось что-то такое преклоняющее на жалость, что один молодой человек, недавно определившийся, который, по примеру других, позволил было себе посмеяться над ним, вдруг остановился, как будто пронзенный, и с тех пор как будто все переменилось перед ним и показалось в другом виде”.

9) “Акакий Акакиевич не предавался никакому развлечению. Никто не мог сказать, чтобы когда-нибудь видел его на каком-нибудь вечере. Написавшись всласть, он ложился спать, улыбаясь заранее при мысли о завтрашнем дне: что-то Бог пошлет переписывать завтра? Так протекала мирная жизнь человека, который с четырьмястами жалованья умел быть довольным своим жребием, и дотекла бы, может быть, до глубокой старости, если бы не было разных бедствий, рассыпанных на жизненной дороге не только титулярным, но даже тайным, действительным, надворным и всяким советникам, даже и тем, которые не дают никому советов, ни от кого не берут их сами”.

9) “Вышед на улицу, Акакий Акакиевич был как во сне… вме-сто того чтобы идти домой, пошел совершенно в противную сторону, сам того не подозревая. Дорогою задел его всем нечистым своим боком трубочист и вычернил все плечо ему; целая шапка извести высыпалась на него с верхушки строившегося дома. Он ничего этого не заметил, и потом уже, когда натолкнулся на будочника, который, поставя около себя свою алебарду, натряхивал из рожка на мозолистый кулак табаку, тогда только немного очнулся, и то потому, что будочник сказал: “Чего лезешь в самое рыло, разве нет тебе трухтуара?” Это заставило его оглянуться и поворотить домой”.

9) “Здесь только он начал собирать мысли, увидел в ясном и настоящем виде свое положение, стал разговаривать с собою уже не отрывисто, но рассудительно и откровенно, как с благоразумным приятелем, с которым можно поговорить о деле самом сердечном и близком… Тут-то увидел Акакий Акакиевич, что без новой шинели нельзя обойтись, и поник совершенно духом. Как же, в самом деле, на что, на какие деньги ее сделать? Конечно, можно бы отчасти положиться на будущее награждение к празднику, но эти деньги давно уж размещены и распределены вперед…”

9) “С этих пор как будто самое существование его сделалось как-то полнее, как будто бы он женился, как будто какой-то другой человек присутствовал с ним, как будто он был не один, а какая-то приятная подруга жизни согласилась с ним проходить вместе жизненную дорогу,- и подруга эта была не кто другая, как та же шинель на толстой вате, на крепкой подкладке без износу. Он сделался как-то живее, даже тверже характером, как человек, который уже определил и поставил себе цель… В продолжение каждого месяца он хотя один раз наведывался к Петровичу, чтобы поговорить о шинели, где лучше купить сукна, и какого цвета, и в какую цену, и хотя несколько озабоченный, но всегда довольный возвращался домой, помышляя, что наконец придет же время, когда все это купится и когда шинель будет сделана…”

9) “Наконец достигнул он дома, в котором квартировал помощник столоначальника. Помощник столоначальника жил на большую ногу: на лестнице светил фонарь, квартира была во втором этаже. Во – шедши в переднюю, Акакий Акакиевич увидел на полу целые ряды калош. Между ними, посреди комнаты, стоял самовар, шумя и ис-пуская клубами пар. На стенах висели всё шинели да плащи, между которыми, некоторые были даже с бобровыми воротниками или с бархатными отворотами… Он просто не знал, как ему быть, куда деть руки, ноги и всю фигуру свою; наконец подсел он к игравшим, смотрел в карты, засматривал тому и другому в лица и чрез несколько времени начал зевать, чувствовать, что скучно, тем более что уж давно наступило то время, в которое он, по обыкновению, ложился спать. Он хотел проститься с хозяином, но его не пустили, говоря, что непременно надо выпить в честь обновки по бокалу шампанского”.

9) “Повествование о грабеже шинели, несмотря на то что нашлись такие чиновники, которые не пропустили даже и тут посмеяться над Акакием Акакиевичем, однако же, многих тронуло. Решились тут же сделать для него складчину, но собрали самую безделицу… Один кто-то, движимый состраданием, решился, по крайней мере, помочь Акакию Акакиевичу добрым советом, ска-завши, чтобы он обратился к одному значительному лицу, что значительное лицо, спишась и снесясь с кем следует, может заставить успешнее идти дело”.

3. Елементи реалізму та романтизму у творі. Робота в парах

Завдання

Знайти елементи романтизму та реалізму в повісті, заповнити таблицю.

Романтизм	Реалізм
– Поява привиду в кінці твору; – покарання “значної особи”	Опис службових обов’язків героя; – зображення побуту чиновника; – приготування до пошиття шинелі; – байдужість тих, хто мав би захистити

9) Рефлексія

9)

9) Бесіда

– Чи могло бути життя Акакія Акакійовича іншим?

– Чи є подібні проблеми актуальними сьогодні?

– Якими можуть бути шляхи вирішення цих проблем?

– Чи можемо ми говорити про місце автора у творі? (Див. додаток)

– Чого більше у творі: гумору чи сатири? Що ви можете сказати про Гоголівський гумор?

– Узагальнення

Учитель. Гоголь хотів донести до читача думку: якою б слабкою не була людина, яке б мізерне місце не займала у житті, вона не заслуговує на знущання й презирство. Зверхність принижує того, хто дає їй волю.

– Написання сенканів “Шинель”, “Байдужість”, “Співчуття”

– Домашнє завдання

Характеризувати образ Башмачкіна, переглянути характеристику Максима Максимовича (М. Лермонтов. “Герой нашого часу”).

Додаток

“…Тільки коли занадто вже нестерпний був жарт, коли штовхали його під руку, заважаючи робити своє діло, він промовляв: “Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?” І щось чудне було в словах і в голосі, яким їх проказувано. В ньому чулося щось таке, схиляючи до жалю, що один молодий чоловік, недавно призначений, який за прикладом інших, дозволив був собі посміятися з нього, раптом зупинився, немовби вражений, і відтоді ніби все змінилося перед ним і набрало іншого вигляду. Якась неприродна сила відштовхнула його від товаришів, з якими він познайомився, вважаючи їх за пристойних світських людей. І довго потім, серед найвеселіших хвилин, уявлявся йому низенький чиновник з лисинкою на лобі, з своїми вражаючими словами: “Облиште мене, навіщо ви мене кривдите?” – і в цих вражаючих словах бриніли інші слова: “я брат твій”. І закривався рукою бідолашний молодий чоловік, і багато разів здригався він потім на віку своїм, бачачи, як багато в людині нелюдськості, як багато приховано лютої грубості у витонченій, освіченій світськості, і, Боже! Навіть у тій людині, яку світ визнає як благородну і чесну.”

(.М. Гоголь “Шинель”. Переклад Антона Хуторяна)