Повість минулих літ. Короткий переказ
И були три брати: одне ім’я Кий, другому – Щек, а третьому – Хорив, а сестра в них була Либидь. Сидів Кий на горі, де тепер підйом Боричів. А Щек на горі, що зветься Щекавица. А Хорив – на третій горі, від нього вона прозвалася Хоревицею. І вибудували вони місто в ім’я старшого брата свого й нарекли його Київ. Був навколо міста ліс і бор великий, і ловився там звір, і були чоловіки мудрі й мізкуваті. За імпровізованим столом у чернечій рясі сидить мудрець
Він схилився над товстим розгорнутим фоліантом – щось шукає, вибирає, думає.
Великий князь-книголюб прославився не тільки своїми походами й розпачливими січами на поле брані, а й тим, що залишив після себе найбагатший скарб – першу на Русі бібліотеку, книгами якої охоче користувалися допитливий отрок Печерського монастиря, засвідчивши на все століття дії й попередників Ярослава, і його послідовників. Ми не знаємо, ким були батьки юнака. Невідомо, як він прийшов у монастир, у кого навчився читати й писати, хто був його наставником. Відомо тільки, що в сімнадцять років він став ченцем Стефаном, пізніше його присвятили в дьяконский сан. Досягши висот тодішнього утворення, ця людина все своє життя присвятив важливій і шляхетній справі – літописанню. Тепер він подав на суд історії “Повість минулих літ”, що вистраждав у тісній келії монастиря і яка стала нашим першим літописом. І це вже був не схимник, не чернець, а вчений-історик, що зумів з більших дніпровських круч так прозорливо глянути в далечінь минулого й майбутнього
(2 votes, average: 5.00 out of 5)