Повести Белкина характеристика образу Белкин Іван Петрович
Белкин Іван Петрович – вигаданий персонаж-оповідач, поміщик села Горюхина, народжений в 1798 р. від “чесних і благородних батьків”(батько – секунд-майор); вивчений сільським дячком і такий, що приохотився до письменництва; у 1815-1823 рр. що служив в піхотному єгерському полку; що не пив; що мав надзвичайну слабкість до жіночої статі, але що мав “девической соромливість”; осінню 1828 р., до “публікації” повістей, померлий від простудної лихоманки. Б.
– саме персонаж; його образ створений за допомогою традиційного набору літературних
Такий простодушний автор-герой покликаний передусім встати на межі між вигаданим, літературним світом – і “бідним” світом російської провінції, з’єднавши їх собою. Так або інакше усі повісті циклу будуються
Якби така побудова належала безпосередньо Пушкіну, це виглядало б черговою грою “в літературу”, вигадкою. Але автор повістей – Б. Він майже одноліток самого Пушкіна і теж в деякому роді вигадник; проте це усереднений Пушкін. Б. навіть зростанню і те “середнього”; його портрет – підкреслено спільноруський(сірі очі, русяве волосся, ніс прямої, особою білий і худорлявий); повна відсутність індивідуальних рис. Б.
Нездібний нічого вигадати(усі повісті, приписані йому, суть перекази історій, що чуються їм від “різних осіб”; навіть назви сіл – і ті не вигадані, а позаимствованы з навколишньої реальності). Тобто і розв’язки його повістей – не “литера-турны”, а “бытийственны”.
Втім, коли читач дочитує цикл до кінця і повертається думкою до Івана Петровича, – те раптом розуміє, що і сам Б. побудував своє життя “романний”, як би усупереч бідності і убогості провінційного устрою. Але йому доля не запропонувала свою щасливу розв’язку життєвого сюжету; м’яким гумором забарвлені останні фрази з листа “одного поважного чоловіка” – рукописи Б. після його передчасної кончини ключниця пустила на обклеювання і господарські потреби. І це вносить в загальну мелодію “повістей” необхідну для її повноти сумну ноту.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)