Порівняльна характеристика Гриньова й Швабріна
Білогірська міцність перебувала вдалечині від тодішніх культурних і політичних центрів, однак і до її докотилася хвиля пугачевского бунту. Невеликий гарнізон прийняв нерівний бій. Міцність упала. Омелян Пугачов учиняє свій “імператорський” суд, тобто безжалісно розправляється з беззбройними людьми. Саме цей момент у повісті є ключовим для порівняльної характеристики двох героїв “Капітанської дочки” – Гриньова й Швабрина. Гринев одержав виховання в сім’ї відставного військового сам став офіцером, Петруша – м’який
Пугачов кликав всіх бажаючих приєднатися до свого заколотного війська. Швабрін з радістю погоджується: він присягає на вірність самозванцеві. Гриньов же, незважаючи на смертельну небезпеку, не змінює військовій присязі й насмілюється заступитися за осиротілу Машу Миронову. Таким чином, суперники в любові й супротивники на дуелі встають по різні сторони барикад. Положення Швабріна все-таки менш вигідно: приєднавшись до Пугачова, він тим самим раз і назавжди поставив себе поза законом. Гринев, якого Пугачов пам’ятає по зустрічі в шляху, розповідає самозванцеві правду про свою кохану, сподіваючись на полегкість із боку проводиря. Цей психологічний бій Гриньов виграє, рятуючи себе й Машу. Два офіцери російської армії – Петро Гриньов і Олексій Швабрін поводяться зовсім по-різному: перший служить законам офіцерської честі й зберігає вірність військовій присязі, другий з легкістю стає зрадником. Гриньов і Швабрін – носії двох принципово різних миропоглядів. Саме такими їх зображує автор повісті “Капітанська дочка”.