Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Поняття про службові частини мови. Сполучники і сполучні слова

Поняття про службові частини мови. Сполучники і сполучні слова

В укр. мові є 10 частин мови, з яких 6 повнозначних (іменник, прикметник, числівник, займенник, дієслово, прислівник); і 3 служб. (прийменник, сполучник, частки); окремо стоїть вигук. Повнозначними частини мови наз-ся тому, що мають лексичні та граматичні значення і є членами речення. Через те їх ще називають самостійними частинами мови. Службові слова виконують лише служб. фун-ю, є грам. засобами вираження звязків і відношень між словами в реченні (сполучники та прийменники) або надають цілому реченню чи окремим його членам смимлових та емоційних відтінків

(частки). Вигуки не належать ні до службових, ні до повнозначних слів. Вони являють собою слова, що виражають почуття або волевиявлення, але не називають їх.! Слова можуть переходити із однієї частини мови в іншу. Наприклад, іменник коло (Ой, зійди, зійди, ясен місяцю, як млинове коло ) перейшов у прийменник (Терен, мати, коло хати, в нього цвіт біленький) та ін.

Сполучники є класом службових слів, які вживаються для вираження логіко-граматичних звязків між однорідними словами, словосполуч-ми і частинами складного речення. 1. За морфологічним складом усі сполучники поділ-ся на:

Прості ( непохідні): а,

бо, і (й), ні, та, чискладні (похідні) – утворилися з інш. чпстин мови: якщо (як+що),проте (про+те), нібі2.За способом уживання: – одиничні – неподільні спол., що не повтор-ся при кожному однорідному членові складн. речення: і, а, але (Але Петро вже розігнався і сунув руку просто в вогонь) – повторювані – повтор-ся при кожному однорідному членові: і…і / ні…ні/ то…то/ чи…чи – парні – складені похідні спол.,кожна частина яких належить до різн. членів речення: не тільки…але й / як…так і/ як не…так/ якщо…то3. За значенням сп. бувають:- сурядності (для з’єднання однорідних членів або рівноправних речень): а) єднальні: і(й), та (в знач. і), також, і…і, ні…ні, не тільки…а й б) розділові: або, чи, або…або, чи…чи, то…то в) протиставні: а, але, та (в значенні але), зате, проте, однак – підрядні (для приєднання підрядних речень до головного): а) порівняльні: як, що, мов, мовби, немов, наче, буцім… б) часові : перед тим як/ відтоді як/ тільки що… г) причинові: бо, тому що, через те що, оскільки д) мети: щоб, для того щоб, задля того щоб е) умовні: якщо, коли б, аби раз ж) допустові: хоч, хай, нехай, дарма що… з) наслідковий: так що – пояснювальні (для приєднання уточнюючих слів і речень): тобто, цебто, або (тобто), чи(тобто), а саме. Значення морфології у шкільному курсі дуже велике і визначається тісним звязком з лексикою і словотвором, з синтаксисом ( при опрацюванні граматичних властивостей слова слід врахувати і його лексичне значення, і будову, і функції у складі синтаксичних одиниць). Засвоєння відомостей з морфології є передумовою підвищення орфографічної, пунктуаційної, стилістичної грамотності учня, засобом розвитку їх мислення. Як і під час вивчення інших розділів, при вивченні частин мови учні виконують вправи на аналіз мовного матеріалу, видозміну готового тексту і конструювання. Серед аналітичних вправ найчастіше застосовують морфологічний розбір у різних його видозмінах. Важливи, щоб він здійснювався не механічно, за готовою схемою, а був результатом свідомого врахування граматичних значень слів.

У односкл. реч-ні пред. основу форм. 1 ГЧ. Більшість науковців схиляються до думки, що прис. голов. Щодо підмета відомі кілька підходів: розгляд. як незалежн. член (Мєщанінов, Блумфілд); як вершинний ел., що домінує над прис. (Шахматов, Пєшковський); як ел. підпорядкований стр.-грам. сутності прис. (Потебня).

Специфіка предикат. зв’язку не дає змоги встановити ієрархію гол. членів. Зв’язок між підм. і прис. − координація, тяжіння (коли прис. ім. складений або бінарний), співположення (присудок виражений М. в. /Земля у росах…/. У деяких підручниках зв’язок між підметом і прис. наз. узгодження (Кулик) − це не логічно.

66. Поняття про відокремлення. Відокремлені обставини. Методика вивчення пунктуації в середній школі.

Відокремлення − це смислове та ритмо-інтонаційне виділення другорядних членів реч-ня для посилення їхнього значення у сем.-грам. структ. реч-ня.

Теорія. Спершу виникає поняття скорочених речень. Греч “Практическая рус. грам-ка”, 1834 р.: дієприс. і дієприк. звороти − скорочені підрядні реч-ня. Буслаєв створив ціле учення про скорочення речень, переважно підрядних. Потебня уперше відзначив напівпредикат-ть у ВЧР. Пєшковський “Рус. синтаксис в науч. освещении”, 1933 р.: докладно розглянув умови відокремлення. Термін на познач. зв’язку між ВЧР і гол. словом − напівпредикативність.

На думку деяких учених, не всі ВЧР є напівпред-ми. Вони виділ.: 1. напівпред-ні ( дієприк. і дієприсл. звор.), 2. пояснювальні (відокрем. уточ. обстав. і означ.)

1. Відокрем. обст. (далі ВО). За морф. вираж. под. на 4 групи: 1.ті, що вираж. одиничн. дієприсл. і дієприсл. звор.; 2.вираж. ім.-прийм. звор.; 3. порівняльн. звор.; 4.прислів. і прислів. звор. Дієприсл. звор. викон. ф-ції різних обст. :1.здебільшого ОСД (якщо такі обст. з’єднані неповтор. спол. чи, або, та, і − кома не став. Часто такі обс. вираж. дієприсл. звор. фраз. типу: не чуючи ніг, не покладаючи рук, розкривши рота, позичивши у сірка очей тощо. Якщо вони у постпоз., то не відокрем, а у випадку інверсії (дистантна або препозиц. до присудка) − виділ. Такі обс. ввод. спол. мов, наче, ніби, що надають їм ірреального або порівнял. знач. Не відокрем. обст. спос. діє тільки за таких двох умов: а) якщо вони передають псих. чи фіз. стан людини, знаходж. у просторі: сидячи, стоячи, лежачи.; б) стоять безпосер. біля прис. 2. ОЧ. 3. ОП, передаються дієприс. з сем-кою інтелект. чи псих. процесів: розуміючи, знаючи, міркуючи, боячись, надивившись, дивлячись.4.у ф-ції ОМ виступ. дієприсл. зі знач. прагнення до чогось: шукаючи, добиваючись, сподіваючись тощо. 5. ОУ. 6. Зрідка у ф-ції ОД./ І, одстраждавши, знов, мабуть, страждав./

2. Ім. + прийм. Завжди відокрем. обст, що ввод. прийм.: починаючи з, кінчаючи, незважаючи на. (ут. внаслідок переходу з дієприсл.) Залежно від стр-ри, смислового навантаження і позиції щодо прис. можуть відокр. або не відокр. обст., що ввод. такими прийм. : відповідно до, подібно до, залежно від, у зв’язку з, згідно з, завдяки, внаслідок, всупереч, на випадок, за браком, за відсутністю тощо. На користь відокрем. будуть такі ознаки: а)пош. стр-ра; б)особл. смисл. навантаження; в)позиція перед прис.(інверсія). Обставини можуть мати сем-ку причини, допусти, умови.

3. Порівн. звор.(ПЗ) Ввод. у реч-ня за доп. спол. як, мов, немовби, немовбито, нібито, наче, неначе, неначеб, неначебто, буцім, буцімто. ПЗ виступають у 2-ох ф-ціях: а) обст. спос. дії; б) обст. міри і ступ. Не слід виділяти пор. звор. у складі компаративних фраз-в (ллє як з відра, спить як убитий, сичить як змія, липне як смола), але якщо компоненти фраз-мів зазнають стр-них змін, тоді вони відокрем. Увага! Слід відрізняти ПЗ від підрядних порівняльних частин (їхніми показниками є обстав. і придієсл. дод., бо вони представ. групу присудка, їх не може бути у ПЗ).

4. Прислів. і прислів. звор. Виділення факультативне. Зрідка відокрем. “−”./ На долівку закапала вода − розмірено, мов стукіт годинника./


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. Тексти диктантів з української мови з теми “Морфологія. Іменні частини мови” Взято з посібника для абітурієнтів “Українська мова” Козацук Г. О. Диктант 1 Він мало жив. Немов літак, що ховається за обрієм швидше, ніж доб’ється до нашого слуху шум його двигунів. Василь Симоненко зник за пругом життя скоріше, ніж долинув до нас могутній гук його серця, зарядженого тривогою двадцятого віку і...
  2. Тексти для диктантів з української мови з теми “Дієслівні частини мови” Взято з посібника для абітурієнтів “Українська мова” Козацук Г. О. Диктант 1 Вирощуючи різні квіти вдома чи в садку, милуючись їхньою красою, ми рідко думаємо про те, що плекаємо скарбнички із надзвичайними властивостями. А воно саме так і є, бо квіткові рослини зберігають наше здоров’я, молодість і красу, поліпшують апетит,...
  3. Як частини мови обирали собі царя (твір-казка) ТВОРИ НА НЕЛІТЕРАТУРНІ ТЕМИ Як частини мови обирали собі царя (твір-казка) У світі існує багато царств, та найбільшим і найсильнішим вважається царство Мови із столицею Морфологією. Тисячоліттями жителі цього царства жили дружно, підтримували одне одного: звуки складалися в слова, слова об’єднувалися в сім’ї – частини мови і складали словосполучення, речення,...
  4. Полісемія слова. Розвиток лексичного значення слова Слово характерізується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями. Лексичне значення слова – це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає. Наприклад, лексичне значення слова портрет – це “зображення або опис людини чи групи людей”. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово...
  5. Поняття української національної і ЛМ Літ. Мова − унормов. мова сусп. спілкування, форма нац. мови, зафіксована в письмовій та усній практиці, протиставлена діалектам, просторіччю, жаргонам. ГОзнаки: 1. наддіалект. х-р, об’єднує всіх носіїв мови, нац. спільноту; 2. стабільні літ. норми в граматиці, лек-ці, правописі.; 3. функт-но-стильова розгалуженість. ЛМ обслуговує основні сфери діяльності, культурні потреби народу, художньої...
  6. У чому краса й багатство української мови Перше слово “мама” людина каже рідною мовою, вивчає українські літери, складає з них слова, поповнює свій словничок. Українська Мова – наймелодійніша і найбарвистіша у світі! Це Мова нашого народу, це мова, котрою я спілкуюся. Неможливо передати словами усі Барви рідної мови – її треба чути, вивчати, знати. На жаль, деяка...
  7. “Що ми знаємо про самобутність української мови?” На мою суб’єктивну думку, сьогодні ми мало знаємо про самобутність української мови. Це спричинено не тим, що наша мова є суцільною компіляцією чи на дев’яносто відсотків складається із запозичень, а явище мовного пуризму нам є абсолютно невідомим… На щастя, це неправда, оскільки і мова наша давня, самобутня, чиє існування налічує...
  8. “Майбутнє української мови” Сьогодні у всіх нас є прекрасна можливість використовувати рідну українську мову у всіх сферах життя. В нашій українській Конституції закріплено, що державною мовою в Україні є українська, отже, вона просувається і використовується у всіх життєвих сферах в Україні. Цілком зрозуміло, що їй надаються різні привілеї перед іншими мовами. Таким чином,...
  9. Поняття про фонетику і фонологію. Фонема, її основні ознаки та властивості Фонетика – розділ мовознавства, що вивчає звукову систему мови, різноманітні звукові зміни, що виникають в мовленні при сполученні звуків між собою. У вузькому розумінні в фонетиці вивчаються артикуляційні і акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучування, наголос, інтонація, поділ на склади і т. п. Поділяється на історичну та описову. Розглядаються...
  10. Скарби української мови Народ, держава, мова – це поняття нероздільні. Без мови немає народу, і, навпаки, без народу не існує мови. Наша рідна українська мова – це мова Тараса Шевченка й Івана Франка, Лесі Українки й Михайла Коцюбинського, Олеся Гончара і Ліни Костенко… Наша гордість і наша краса – материнська мова, яка тихо...
  11. Борис Харчук “Планетник”. Роздуми про сенс людського життя. Зміст (умовної) частини. Образ Планетника УРОК 46 Тема. Борис Харчук “Планетник”. Роздуми про сенс людського життя. Зміст (умовної) частини. Образ Планетника. Мета. Вчити коментувати зміст (умовної) частини повісті, характеризувати образ Планетника за планом, аналізуючи його вчинки; розвивати вміння висловлювати власні роздуми про суть людського життя, моральний вибір Планетника і кожної людини. Обладнання: книжка “Горохове чудо”,...
  12. Поняття паралелізму Розглядаючи роль повтору, має сенс зупинитися на понятті паралелізму. Воно кількаразово розглядалося у зв’язку із принципами поетики. На діалектичну природу паралелізму в мистецтві вказав ще А. Н. Веселовский: “Справу йде не про ототожнення людського життя із природною й не про порівняння, що припускає свідомість роздільності порівнюваних предметів, а про зіставлення...
  13. Культура мови, думки, почуттів Культура мови – це духовне обличчя людини. Так глибоко переконаний носій цієї культури – суспільство, що формує громадську думку. Хоча останнім часом це твердження почали розхитувати своєю творчістю сучасні українські модернові письменники, які пишуть так, як часто розмовляють на вулиці – з нецензурними словами. На загал, можу з ними погодитися...
  14. Поняття граматичного значення, способи та засоби його вираження Граматичне значення не є приналежністю одного слова. Воно виконує об’єднуючу функцію. Наприклад: парти, високих, співали, вони (граматичне значення множини).Граматичне значення слова – це таке додаткове абстрагуюче значення, яке виражає різні відношення слова, що супроводжують його основний лексичний зміст. По відношенню до лексичного значення, граматичне виявляє себе як загальне до окремого....
  15. “Вчитель української мови” Знати рідну мову – це надзвичайно важливо для будь-якої людини. Рідна мова кожного народу відіграє дуже важливу роль. Вона вбирає в себе всі традиції, головні історично віхи з життя народу, особливості національного менталітету. Знаючи мову певного народу, набагато простіше жити серед цих людей, розуміти їх, доносити до них власні думки...
  16. Переказ другої частини “Герой Нашого Часу”. Фаталіст Один раз Печорин жив кілька тижнів у козачій станиці, де за столом зайшла дивна розмова про одному з мусульманських повір’їв, нібито доля людини визначена небесами. Офіцери, кожний по своєму, висловлювалися за й проти, але зненацька один з них, серб, поручик Вулич, викликався “испробовать на собі, чи може людина…мати у своєму...
  17. Про викладання церковно-слов’янської мови в сучасній школі Церковно-слов’янська Мова постійно збагачує, розвиває народне мовлення, є невичерпним джерелом ідейного й художнього впливу на різні стилі. Завдяки йому російська літературна мова примикає до грецької античної й візантійської традицій. З нього в російське літературне мовлення ввійшло, за словами М. В. Ломоносова, “безліч висловів” з “грецького достатку” 9 . Грецизми символ,...
  18. Гомункулус – центральний персонаж другої частини трагедії Й. В. Гете “Фауст” Винахід Г., людиноподібної істоти, вирощеного в колбі шляхом хімічних реакцій, – коронна ідея середньовічної алхімії, що володіла умами протягом кількох століть. Данина цієї ідеї заплатили чи не всі представники “магічного природознавства”, в їх числі – Парацельс, з працями якого Гете був добре знайомий. У трагедії творцем Г. виявляється учень Фауста,...
  19. Кошовий у будинку Мелехових. (Аналіз глави 2, частини 8, тому 4 романи М. А. Шолохова “Тихий Дон”) 1. Гуманістичні ідеї автора в епізоді. 2. Глибинний конфлікт героїв. 3. Зміна взаємин персонажів. У романі-епопеї М. А. Шолохова “Тихий Дон” розповідається про багатьох трагічних моментах історії Росії початку XX століття. Як найстрашніше зло зображується тут громадянська війна – жорстока бойня, у якій брат бореться проти брата, сусід проти сусіда....
  20. Червоноармійці в будинку Мелехових. (Аналіз глави 16, частини 6, тому 3 романи М. А. Шолохова “Тихий Дон”) 1. Конфліктний початок епізоду. 2. Зміна відносин персонажів і читача. 3. Гуманізм автора. Михайло Олександрович Шолохов у своїх добутках оповідає про найстрашніші й трагічні моменти історії Росії XX, століття. Найбільшим злом, на думку письменника, є громадянська війна. Це трагедія народу. Вона згубна для обох сторін, приносить непоправні втрати, калічить душі...
Поняття про службові частини мови. Сполучники і сполучні слова
«
»