Поняття про міф. Давньоєгипетський міф про створення світу
УСІ УРОКИ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 6 КЛАС
І семестр
МІФ І ЛІТЕРАТУРА
УРОК № 3
Тема. Поняття про міф. Давньоєгипетський міф про створення світу
Мета: ознайомитися з поняттями “міф”, “міфологія”, дізнатися, в чому відмінність міфу від казки; працювати над виразним читанням давньоєгипетських міфів про створення світу; виховувати повагу до культури інших народів.
Обладнання: зображення замку, єгипетських пірамід, сфінкса; головоломки; тексти давньоєгипетських міфів.
Молчат гробницы, мумии и кости –
Лишь
Из древней тьмы, на мировом погосте
Звучат лишь письмена.
И. Бунин
ХІД УРОКУ
І. Актуалізація опорних знань
Перевірка домашнього завдання.
Зачитати вислови про роль книги в житті людини й розкрити їх значення.
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
На дошці – виготовлений із кольорового паперу замок, поряд – головоломка у вигляді ключа.
– Подивіться уважно на дошку. Що ви бачите? (За^мок, зачинений на замовк)
– Як же відкрити двері? А раптом там сховані скарби?
Скористаємося підказкою М. А. Куна, автора книги “Легенди та міфи Давньої Греції”:
Як же нам відгадати це чарівне слово? Давайте спробуємо скористатися ключем! На ньому кілька літер! А де ж слова? Їх потрібно відгадати…
“Отже, це міфи народів світу” – і двері відчиняються. (Замовк відкривається, а за дверима напис – “скарбниця світової культури”.)
– Тепер ми переконалися, що, тільки знаючи міфи народів світу, ми зможемо краще зрозуміти і світову літературу, і живопис, і скульптуру, а отже, стати культурними, освіченими людьми, яким відкрилися скарби світової культури.
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
1. Ознайомлення з літературознавчими термінами
Що таке міф?
Міф в перекладі з грецької (mуthos) означає слово, оповідання, переказ.
Міфи – це перекази, що розповідають про виникнення явищ природи та предметів матеріальної культури, релігійних обрядів, про створення світу (космогонія) та походження богів (теогонія). Персонажі міфів – боги, напівбоги та видатні смертні – герої.
Що таке міфологія?
Слово міфологія утворене від грецьких слів mуthos – розповідь та lоgos – слово, думка. Воно має два значення: 1) сукупність, система міфів якогось народу; 2) наука, що вивчає міфи.
2. Розповідь учителя
Як виникали міфи?
– Виникнення міфів тісно пов’язане з прагненнями давніх людей пояснити сповнений загадками світ. Чому гримить грім та спалахує блискавка, іде дощ, з’являється на небі веселка? Чому з дерев скрапує, наче сльоза, золотавий бурштин? Чому ворон такий смолисто-чорний і чому так дивно забарвлене пір’я у павича? Чому такий сумовитий голос в очеретяної сопілки? Допитливі елліни не переставали дивуватись, не залишали без відповіді жодного з питань: їхня фантазія була невичерпною.
Однак міфотворчість – це не тільки гра фантазії, це стадія пізнання світу, через яку пройшли всі народи.
Виникнення міфологічних уявлень відноситься до дуже раннього ступеня розвитку суспільства. У народів, головним заняттям яких було мисливство або збиральництво, міфи найчастіше розповідали про походження тих чи інших предметів, явищ природи, тварин, обрядів.
У міфах відбилися уявлення народу про навколишній світ, природу, поєдналися вигадка, фантазія та історичні факти (наприклад, міфи про Троянську війну).
Види міфів
– Для міфології характерним було поєднання елементів реалістичних знань про світ природи з віруваннями людей у синкретизм (неподільність на живе й неживе). Найбільш поширеними були оповіді про виникнення й еволюцію світу, Сонця, Місяця, зірок (космогонія), про походження тварин, появу людини (антропогонія), про Всесвітній потоп.
Цікаво, що міфи про створення світу є абсолютно у всіх народів на землі, натомість міфи про можливий кінець світу (есхатологічні) трапляються не так часто.
Відмінність міфу від казки
– Міф і казка мають чимало спільного.
Міф, як і казка, створювався народом, тривалий час існував лише в усній формі. У міфі і казці розповідається про незвичайні події і фантастичних героїв. Відмінність цих жанрів, насамперед, полягає у тому, що казку створювали з установкою на вигадку, тоді як події міфу вважалися такими, що відбувалися насправді. Лише для міфу характерним є й мотив пояснення виникнення явищ і предметів, який майже відсутній у казці.
3. Підготовка до сприйняття твору
Єгипет – одна з найдавніших країн світу, яка асоціюється насамперед з одним із семи чудес світу – величними пірамідами, знаменитими фараонами, найбільшою річкою Африки – Нілом.
У Єгипті виникла одна з найдавніших цивілізацій світу, і міфологія єгиптян, до якої ми сьогодні звернемося, теж дуже давня.
“Давнє віяло”
Складіть частинки слів і прочитайте слова, так чи інакше пов’язані з Єгиптом. (Нефертіті, Клеопатра, Хеопс, мумія)
Особливості давньоєгипетської міфології
– В єгипетській міфології над раціональністю домінує поетичність, що виражається в її більшій символічності порівняно з міфологією античного світу. В єгипетських міфах переважають філософські роздуми богів і величні монологи. Головний зміст складають не події, а прихований філософський підтекст. Міфи єгиптян, як і міфи інших народів, символічно передають уявлення про закони природи і сенс життя, але іншими засобами. Монументальний, статичний міф Давнього Єгипту, на відміну від давньогрецького, що оспівує можливості людини, закликає її злитися з природою, прийняти існуючий мудрий порядок, підкоритися йому і не робити спроб щось змінити, тому що всі зміни будуть тільки на гірше. У давньоєгипетській міфології героїв, подібних до Геракла, немає ні серед людей, ні серед богів. Єгипетський міф уславлює не військову доблесть, а творця, хранителя і захисника стабільності у світі.
– Єгипетські боги, на відміну від олімпійських, не мали чітко визначених функцій. Тож, крім богів, аналоги яких існують в античній міфології, в релігії єгиптян існувало чимало абстракцій – Ху, Сід, Схем, Хех (“воля”, “розум”, “енергія”, “вічність”). Інша відмінність єгипетських богів від олімпійських полягає в тому, що вони не зайняті діяльністю і майже ніколи не втручаються в суперечки людей.
– Іменам і взагалі промовленим уголос чи записаним на папірусі словам єгиптяни надавали сакрального значення. Більшість богів мало п’ять імен, а деякі боги взагалі не мали постійних імен: вони замінювалися залежно від часу доби, від того, що саме робив бог у цей момент.
– У кожному номі (адміністративному окрузі) країни вироблялися власні версії одних і тих же легенд. Навіть одна і та сама легенда про створення світу могла існувати у декількох варіантах.
– Давньоєгипетські тексти дійшли до нас переважно у фрагментах, певна їх частина збереглася лише в переказах античних авторів.
4. Словникова робота
Нун – уособлення первозданного водяного хаосу, одвічне космічне божество. В образі Нун поєднуються уявлення про воду, як про річку, море, дощ і т. ін. Нун та його дружина Наунет (уособлення неба, по якому Сонце плаває вночі) – пара богів, від яких пішли всі інші боги. У Мемфісі Нун ототожнювався з птахом.
Атум – бог сонця, називався вечірнім сонцем. Зображувався людиною з подвійною короною на голові (Володар обох земель – Верхнього і Нижнього Єгипту).
Шу – бог вітру і повітря. Зазвичай зображувався чоловіком, що стоїть на одному коліні з піднятими руками, якими він підтримує небо над землею. Син Атума, чоловік Тефнут.
Тефнут – богиня світового порядку, вологи. Дочка Атума, дружина Шу. За геліопольським міфом, Тефнут та її чоловік Шу – перша пара богів-близнюків, породжених Атумом.
Геб – бог землі, син Шу і Тефнут. Зазвичай зображувався у вигляді чоловіка з короною Нижнього або Верхнього Єгипту на голові. Вважалося, що Геб – добрий бог; він охороняє живих та померлих від змій, на ньому ростуть усі рослини, з нього виходить вода (Ніл).
Нут – богиня неба, дочка Шу і Тефнут, дружина Геба. Діти Нут – зірки, рухом яких вона керує, і сонце – Ра.
Ра – бог сонця. Центр його культу – місто Геліополь. Як і інші сонячні божества, втілювався в образі сокола (іноді також – величезного кота), зображувався людиною з головою сокола, увінчаного сонячним диском.
5. Читання давньоєгипетських міфів
1) Найдавніші легенди про створення світу
– У багатьох легендах у ролі божества, що народжує Сонце і створює світ, виступає тварина або птах. Так, збереглася легенда, за якою вважалося, що Сонце було народжено у вигляді золотого теляти небом, яке уявлялося величезною коровою з розсипаними по її тілу зірками. Ще “Тексти пірамід” говорять про “Ра, золоте теля, народжене небом”, а на пізніших наскельних зображеннях можна побачити цю Небесну Корову зі світилами, що пливуть по її тілу.
– За іншими легендами, виникнення світу було пов’язане з іншими тваринами, наприклад, існував міф, за яким небо представлялось свинею, а зірки – народженими нею поросятами.
– Існували також оповіді про те, що Сонце – це величезна куля, яку котить по небу сонячний жук, подібно до того, як жуки-гнойовики котять свої кульки по землі.
Запитання
– Яка з цих легенд сподобалася вам найбільше? Чому?
– Знаючи міфи про створення світу, чи можете ви пояснити, чому у давніх єгиптян жук-скарабей (гнойовик) вважався священною комахою?
Завдання
– Доведіть, що прочитані твори – міфи.
– Намалюйте ілюстрацію до міфу, який ви вважаєте найбільш цікавим.
2) Геліопольський міф про створення світу
Геліополь не був політичним центром Єгипту, але протягом тривалого часу він залишався найважливішим теологічним центром і головним культовим центром солярних богів. Космогонічна версія Геліополя була найбільш поширеною, а головні боги геліопольського пантеону – найпопулярнішими в усій країні. Єгипетська назва міста – Іуну (“Місто Стовпів”) – пов’язане з культом обелісків.
Міф про створення світу
Спочатку був Хаос, який називався Нун,- безмежна нерухома і холодна водяна гладінь, огорнута темрявою. Спливали тисячоліття, та ніщо не порушувало спокою. Первозданний Океан залишався непорушним.
Та одного разу з Океану з’явився бог Атум – перший бог у Всесвіті.
Всесвіт, як і раніше, був скутий холодом, і все було занурено у морок. Атум став шукати у Первозданному Океані тверде місце – який-небудь острівець, але навкруги не було нічого, окрім непорушної води Хаосу Нуна. І тоді бог створив Пагорб Бен-Бен – Одвічний Пагорб.
Відчувши під ногами землю, Атум став розмірковувати, що йому робити далі. Насамперед потрібно було створити інших богів. Але яких саме? Можливо, бога повітря і вітру, адже тільки вітер може примусити рухатися мертвий Океан. Однак, якщо світ почне рухатися, то все, що б Атум після цього не створив, буде негайно зруйноване і знову перетвориться на Хаос. Творча діяльність не має сенсу до того часу, поки у світі немає стабільності, порядку і законів. Тому Атум вирішив, що одночасно з вітром потрібно створити богиню, яка буде охороняти й підтримувати раз і назавжди установлений закон.
Прийнявши після багаторічних роздумів таке мудре рішення, Атум нарешті приступив до створення світу.
І Атум створив бога вітру і повітря Шу та богиню світового порядку Тефнут.
Нун, побачивши Шу і Тефнут, вигукнув: “Хай живуть вони!” І Атум вдихнув у своїх дітей Ка (душу). Та світ ще не був створений. Навкруги, як і раніше, був лише морок, і діти Атума загубилися у Первозданному Океані. Атум послав на пошуки Шу і Тефнут своє Око. Поки Око блукало водяною пустелею, бог створив нове Око і назвав його “Прекрасним”. Старе Око тим часом розшукало Шу і Тефнут і привело їх назад.
Старе Око дуже розгнівалось, побачивши, що Атум створив нове на його місці. Щоб заспокоїти Око, Атум помістив його до себе на лоба і доручив йому велику місію – бути хранителем самого Атума й установленого ним і богинею Тефнут світового порядку.
З того часу Сонячне Око у вигляді змії-кобри стали носити на коронах усі боги, а потім і фараони, що наслідували від богів земну владу. Сонячне Око у вигляді кобри називається урей. Розташований на лобі або короні урей випускає засліплюючі промені, які спопеляють усіх ворогів, що зустрічаються на шляху. Так урей захищає й оберігає закони Всесвіту, установлені богинею Тефнут.
З вод Океану Нуна виріс білий лотос. Пуп’янок розкрився, і з нього вилетів бог Сонця Ра, який приніс світові довгоочікуване світло.
Побачивши Атума і його дітей, Ра заплакав від радості. Його сльози упали на землю і перетворилися на людей.
Шу одружився з Тефнут. У них народилися діти, друга божественна пара: бог землі Геб та богиня неба Нут. Геб і Нут дуже любили одне одного і тому з’явилися на світ в обіймах. Отже, на початку сотворіння земля і небо були злиті воєдино.
Але одного разу Геб і Нут посварилися. Суперечка спалахнула тому, що богиня неба вранці поїдала своїх дітей-зірок. Розгніваний Геб сварив свою дружину, осипаючи її прокльонами. Тоді, щоб зупинити сварку, бог сонця Ра наказав Шу:
– Іди і розлучи їх. Якщо вони не можуть жити у злагоді, нехай живуть окремо.
Богу вітру нічого не залишилося, як виконати волю владики. Він змахнув руками, промовив закляття, й у той же час у Всесвіті завив ураган. Як не противилися Геб і Нут, вітер розірвав їхні обійми. Небо відділилось від землі. В Океані зачорніли маленькі острови і величезні материки, піднялися гірські хребти, з гір потекли ріки, і люди, що народилися зі сліз Ра, покинули пагорб Бен-Бен і розбіглися зеленими долинами. Вони побудували міста, зорали поля і посіяли зерно. Біля пагорба Бен-Бен виросло місто Іуну, а на самому пагорбі люди спорудили святилище сонячного бога Ра.
Бесіда
– Як називалась земля на початку свого існування? (Пагорб Бен-Бен)
– Хто створив цей пагорб? (Атум)
– Як пояснює міф необхідність створення Шу і Тефнут? (Шу – бог вітру – сила руху, змін, а Тефнут – хранителька стабільного життя. І те, й інше, необхідне у світі: рух і зміни потрібні, але важливі також і традиції, стабільність.)
– Розкажіть про появу бога Ра. Що він приніс на землю? (Бог Сонця Ра з’явився з білого лотосу, приніс довгоочікуване світло.)
3) Мемфіський міф про створення світу
Місто Мемфіс у давнину називали Хет-Ка-Пта, що означало “дім душі бога Птаха”. Хет-Ка-Пта був давньою столицею Єгипту. У цьому місті існував свій міф про створення світу.
Спочатку, коли навкруги простягався позбавлений життя Океан Нун, Птах, який сам був землею, вирішив втілитися у божестві. Зусиллям волі він створив із землі свою плоть – тіло і став богом.
Потім Птах вирішив створити світ та інших богів. Оскільки ніяких інших матеріалів для діяльності у Птаха не було, він вирішив, що буде створювати все існуюче з себе – з землі, що була його плоттю.
Творення відбувалося так: у серці бога виникла думка про Атума, а на язику – слово “Атум”; бог промовив це ім’я – і в той же час Атум народився з Первозданного Хаосу. Він став допомагати батькові у справі творіння, однак діяв не самостійно, а лише виконував волю Птаха, був її провідником. За побажаннями Птаха Атум створив Велику Дев’ятку; Птах же дав усім богам могутність, наділив їх мудрістю.
Після того, як Птах створив світ, він вигадав божественні чарівні слова-закляття і встановив справедливість на землі.
Птах побудував міста, заснував номи, поставив кам’яні статуї богів у їх святилища і започаткував обряд жертвоприношення. Боги вселилися у свої статуї в храмах. Оглянувши свою роботу, Птах залишився задоволеним.
Плоть і дух цього великого бога перебувають в усьому живому і неживому, що є у світі. Він вважається покровителем мистецтв, ремесел, суднобудування і архітектури. Птах, його дружина – богиня-левиця Сохмет та їхній син – бог рослинності Нефертум складають Мемфіську тріаду.
Бесіда
– Який бог був головним творцем за мемфіським міфом? (Птах)
– Ким йому доводиться бог Атум? (Сином, що діє за батьківськими вказівками)
– Порівняйте мемфіський і геліопольський міфи про створення світу.
IV. Підсумки уроку
– Що таке міф?
– Дайте визначення міфології.
– Чим міф відрізняється від казки?
– Які особливості давньоєгипетських міфів вам відомі?
– Які єгипетські міфи про створення світу ви знаєте?
– Доведіть, що прочитані твори є міфами.
V. Домашнє завдання
Вивчити визначення міфу, міфології, пояснити епіграф до уроку (уривок з поезії І. Буніна).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)