Слово характерізується насамперед одним чи кількома лексичними значеннями. Лексичне значення слова – це його реальний зміст, тобто те, що це слово називає.
Наприклад, лексичне значення слова портрет – це “зображення або опис людини чи групи людей”. У період свого виникнення слово завжди має одне значення, тобто за походженням кожне слово однозначне, а здатність виражати різні значення набувається ним згодом. До однозначних слів належить більшість спец. наукових термінів: суфікс, флексія, радіус, бронхіт, кварцит. Проте й серед
термінологічної лексики є багатозначні слова, наприклад, Корінь (у мов-ві, ботаніці, медицині, математиці; криза (в економіці, політиці, медицині). Більшість слів у нашій мові мають не одне, а кілька значень. Властивість слова вживатися у різних значеннях називається багатозначністю, або полісемією У багатозначних словах одне з його значень є основним, або прямим, а решта – переносні, або непрямі. Пряме знач. слова – це звичайна назва предмета, властивості, дії, стану. Пряме знач. слова найчаст. буває первинним, тобто тим, що вперше стало назвою. Переносні значення слів завжди пов’яз-ні з прямим значенням.
На основі перен. значення виникає метафора (“перенесення”) – перенесення значень одних предметів на інші: Вітер з гаєм розмовляє, шепче з осокою…; метонімія – перейменування: грав Лисенка; синекдоха – вживання назви частини предмета у значенні його цілого: Голуба сукня більшене приходила. Конкретне значення багатознач. слова вияв-ся у контексті. Правильно побудований контекст усуває багатозначність слова і не породжує двомовності. Переносне значення слова як і пряме є для нього сталим, закріпленим у мові суспільною практикою її носіїв. Воно сприйм-ся як нове, окреме значення відомого слова. Цим перен. зн. слова відрізн. від перен. вживання слова, що містить інд. оказіональний хар-р і використ. у мовл-ні як один із засобів надання слову образності і виразності. Розвиток лекс. значення слова. Розмежування типів лекс. значень грунт-ся на 2-ох основ. ознаках: 1) на хар-рі звяз-ку відповід. назв з предметами і явищами позамовн. дійсності; 2) на особливостях сполучуваності слів з інш. лекс-ми одиницями у складі словосп-нь і речень. Таким чином, згідно з перш. ознакою (щодо хар-ру зв-ку) виділяють номінативні лекс. знач. / згідно з друг. ознакою – фразеологічно-зумовлені (обмежені) та синтаксично-зумовлені. Номінативні лекс. знач. поділ-ся на: – прямі; – переносні (номінативно-вивідні); – номінативно-коннотативні (додатк. значення);1. Словам з прямим значенням властивий безпосередн. неопосередкований номінативний звя-к з позначеним: голова (пряме номін. значення – частина тіла);2. Переносні властиві словам, що виступають опосередков. назвами предметів і явищ. Вони форм-ся в словник. складі внаслідок називання словами з прямим номінат. значенням інших предметів, явищ і ознак. Перен. значення хоча і вторинні, але мають статус загальновживаних (узуальних). Вони тлумачаться і перекладаються в словниках.3. Природа ном-коннотат. значень полягає в тому, що номінативний звя-к з позначуваним усклад-ся додатк. значенням позит. або негат. оцінки предмета, явища, або значенням ступеня інтенсивності вияву ознаки: бити – завдавати болю / гамселити – бити з силою. В укр. мові існує чимало слів та окремих значень, обмежених у св. звязк-х з інш. лекс. одиницями. Це слова із фразеолог.-зумовленими значеннями. Особливісті фраз. зумовл. значень полягають у тому, що такі значення реаліз-ся тільки у стійких словосп-ннях. Слово у таких словоспол-нях до певн. міри втрачає свій інд. зміст, оскільки як відомо значення фраз-мів не є звич. сумою значень слів, що входять до нього. Фразеологізм передає єдине поняття не залежно від значення слів, що входять до нього. Фраз.-зумовлені значення властиві також словам, що хар-ся вибірковою сполучуваністю з ін. лекс. одиницями. Наприклад, слова на позначення слів властивостей тварин: буланий (світло-рудий); чалий; гнідий. Ці прикметники функц-ть як слова з фразеол. значенням і поєдн-ся тільки з іменниками кінь, жеребець і кобила. Синтакс.-зумовл. лексичні значення мають обов. умовою свого вияву відповідні синтакс. констр-ції (контекст). Це стосується, насамперед, багатозначних слів, окремі значення яких визнач. тільки у складі словосп-нь. Наприклад: море (номін. знач. – водний простір) / море сміху (похідне кількісн. знач.) > слово море у цьому значенні вимагає за собою іменника.
Вивчення лексикології в школі
1) знати, що таке „слово”, його значення. Довести, що це основна одиниця мови, де реалізуються звуки і морфеми.
2) Методи:слово вчителя, бесіда, спостереження над мовним явищем; робота з підручником; елементи частково пошукового і дослідницького методів; метод вправ. Якщо тема „Багатозначність слова” – використовуємо таблиці, худ. тексти; якщо тема „Прямі і переносні значення” – тексти, загадки, прислівя, приказки; якщо „Омоніми, синоніми” – таблиця (стилістична роль), тексти, власні приклади. Типи тренувальних вправ з лексикології – лексичний розбір (повний-частковий, усний-письмовий). Схема: слово, поч. ф-ма, част. мови, значення в тексті, однозначність-багатозначність, у якому значенні вжито, має\не має омоніми, синоніми, антоніми, група за походженням, сфера вживання.- самостійний добір синонімів, антонімів. Складання речень з синонімами\антонімами, добір антонімічних пар, аналіз текстів з відповідною лексикою(професійна, рибацька), визначення ролі. Переклад, звязне мовлення.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)