Полемічна література –

ДАВНЯ УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Полемічна література

Після розриву християнських церков почалася полеміка греків із римлянами, тобто православних з католиками. В Україні особливої гостроти вона набула в середині XVI ст. на тих землях, що перебували у складі Польсько-Литовської держави (передусім галицьких і волинських). Українська православна церква в той час переживала освітній та духовний занепад. Найголовнішою причиною цього було те, що вона, перебуваючи у складі Польсько-Литовської держави, залишалася, по суті, без її підтримки в умовах

римо-католицького церковного і культурного панування. Отже, послаблювалося й культурне життя, яке було тісно пов’язане з життям церковним.

Католицька церква та культура перебували під опікою держави. Державною мовою була мова латинська, нею послуговувалися у богослужінні, шкільництві, письменстві, державних установах. Латинська мова полегшувала дорогу до європейської культури та європейських університетів, які на той час були латиномовними. Польська держава і католицька церква за цих умов почали свій наступ на православний світ.

Найвпливовішими з-поміж єзуїтсько-католицьких проповідників були

Петро Скарга і Бенедикт Гербест. Перший обрав тон співчуття, жалю до русинів-українців, які нібито як люди наївні, простодушні, були заведені лукавими греками у безвихідь. Адже, на його думку, культури й освіти “на некультурній слов’янській мові” бути не може.

Особливої гостроти полеміка православних із католиками набула під час підготовки і проголошення Берестейської унії 1596 р.

В останніх роках XVI і особливо в першій половині XVII ст. з’являються послання, трактати, діалоги – полемічні жанри, авторами яких були Герасим Смотрицький, Стефан Зизаній, Христофор Філалет, Іван Вишенський. Так, С. Зизаній в одній зі своїх полемічних книг засуджує сваволю католиків на чужих землях.

Образ зневаженої, гнаної матері-церкви, яка, по суті, ототожнюється з образом рідної сторони, стає провідним у письменників-полемістів кінця XVI – першої половини XVII ст.

Полемічна, чи релігійно-публіцистична література, поставши з протистояння православних із католиками-уніатами, була літературою гостро викривальною. Вона оголила глибоке провалля між інтересами церковних владик і народу. Богословських, теологічних аргументів на захист однієї чи іншої сторони було недостатньо, до того ж така аргументація була безперспективною, що й обумовило вичерпаність полемічної прози вже в першій чверті XVII ст. Художніх ідей, які б стимулювали пошук нових шляхів для збереження єдності нації та її духовного зростання, полемічна проза, по суті, так і не дала. Проте окремі її представники, зокрема Г. Смотрицький та І. Вишенський, сприяли утвердженню в літературі нових ідей, жанрів, виражальних засобів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Полемічна література –

Categories: Біографії

Links