Поезія А. Малишка воєнних років
Творчість О. С. Малишка вже останніх передвоєнних років була сповнена передчуттям майбутніх битв і походів. А невдовзі загриміли розриви фашистських бомб над мирними оселями. Почалася Велика Вітчизняна війна. Одягає сіру. шинелю й поет Андрій Малишко. Понад два роки працює він військовим кореспондентом у фронтових газетах “За честь Батьківщини”, “Красная Армия”. Його написані по гарячих слідах війни нариси й статті, його палкі вірші підіймають бійців у атаку, кличуть до перемоги. Наче закличний звук сурми, звучать назви книг Малишка,
Ø Україно моя, далі, грозами свіжо пропахлі, Польова моя мрійнице. Крапля у сонці з весла. Я віддам свою кров, свою силу і ніжність до краплі, Щоб з пожару ти встала, тополею в небо росла.
Написаний одразу ж по тому, як радянські війська з боями відступили за межі України і мільйони людей опинилися в тимчасовій окупації, цей цикл став виявом розпачу й туги поета, але й віри його в світлий день повернення й відплати ворогові за смерть і наругу.
Буду дихати, падать, рости й воювать до загину, Бо великий наш гнів, бо дорога рівнішою є. Я візьму твого смутку і горя важку половину У розтерзане, горде, нескорене серце моє! І піду, як Микула, пригнусь, потемнію від ноші, Висхну, спрагою битий, можливо, впаду на сліду, Але бачити буду: цвіти зацвітають хороші У твоїм, Україно, зеленім і вічнім саду.
У роки Другої світової війни Андрій Малишко створює оповиті романтикою образи наших воїнів. Такі герої “Балади про танкісти”, “Балади про комвзводу”, “Балади про Зозулю”. Як бачимо, поет часто вдається до жанру балади. Це тому, що надзвичайний, легендарний героїзм наших воїнів вимагає такої ж піднесеної романтичної форми. Андрій Малишко пильно вдивляється в душу вояків. Буденні професії, освітлені променем його поезії, спалахують такою красою, такою величчю, що стають нам рідними, близькими й зрозумілими. Ну що б, здавалося, кашовар? Найбуденніша, найскромніша військова спеціальність. Кашовар – і героїзм? Кашовар – і романтика подвигу чи багатство душі? Ніби якось не в’яжуться ці слова між собою. Але в однойменному вірші поет зумів розкрити велике серце непримітного трудівника війни.
Герої творів Андрія Малишка взагалі здебільшого – найзвичайнісінькі люди. Підкреслено скромний старий воїн-сапер (“Теслярі”), нічого зовні героїчного немає в його образі. Але ж це він, непоказний, непомітний солдат, зводив мости, по яких ішли до перемога народи нашої Батьківщини. Звертається Андрій Малишко у цей час і до широких епічних полотен. Він пише поеми “Полонянка”, “Сини”, “Любов”, “Жива легенда”, “Марія”. У всіх цих творах поет простежує важкі шляхи нашого народу у цій страшній війні. Поезії Малишка періоду Другої світової війни різноманітні за змістом, художніми засобами, настроєвістю. Тут і безпосередні заклики до боротьби з ворогом, і розповіді про подвиги і фронтові будні, і твори пісенного жанру, і панорамні картини боїв, гіркого відступу і переможних походів. Сьогодні твори поета воєнного часу сприймаються як сповідь поета-воїна, що жив одним життям з мільйонами інших українців, ділив з ними лихо і радощі, вони читаються як ліричний щоденник, у якому занотовано все загальнозна-чуще з пережитого, вистражданого, передуманого на довгих дорогах війни.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)