Поезія А. А. Вознесенська
А. А. Вознесенськ народився в 1933 році. В 50-е роки XX століття в літературу вступило нове покоління поетів, чиє дитинство збіглося з війною, а юність довелася на послу-військові роки. Це поповнення нашої поезії развива-лось в умовах бурхливих змін у житті, що росте са-мосознания народу. Разом з поетами старшого й середовищ-його поколінь молоді автори прагнули чуйно улав-ливать запити життя, що розвивається, і літератури й у міру сил відповідати на них. В. Соколов і Р. Рождественс-Кий, Е. Евтушенко pi А. Вознесенськ і багато інші з своїх тем і жанрах, образах
Неабиякий талант поета, пошуки їм але-вых можливостей поетичного слова відразу залучив-чи увагу читачів і критики. У його кращих произ-веденнях 50-х років, таких як поема “Майстра” (1959), вірші “Із сибірського блокнота”, “Репортаж з откры-тия ГЭС”, передана радість роботи, оптимістичне життєвідчування людини-творця. Ліричний герой Вознесенська
Однак порию в той час йому бракувало гражданс-який зрілості, поетичної простоти. У віршах сборни-ков “Парабола” і “Мозаїка” (1960) енергійні инто-націй і ритми, несподівана образність і звукопись місцями оберталися захопленням формальної сторо-ний вірша. Поет Сергій Наровчатов, аналізуючи книгу Андрія Вознесенська “Витражных справ майстер”, простежив зв’язок між її поетикою й мистецтвом вітража. Як з-вестно, зв’язок між літературою й образотворчим мистецтвом давня, але в наші дні це “співдружність муз” ще більше зміцнилося. У віршах А. Вознесенська “Гай”, “Бобровий плач”, “Пісня вечірня” до межі загострена думка про те, що, руйнуючи навколишню природу, люди гублять і уби-вают краще в собі самих, піддаючи смертельної опас-ности своє Майбутнє на Землі
У Творчості Вознесенська помітно підсилюються морально-етичні шукання. Поет сам відчуває ос-трую необхідність відновлення насамперед духовно-го змісту поезії. І висновком із цих роздумів ста-новятся наступні рядки про життєве призначення мистецтва: Є вища мета віршотворця – Льодок на ганочку оббити, Щоб ішли обігрітися з морозца И сповіді випити. Ці пориви й устремління пролунали в книгах ” Ду-Бовый аркуш віолончельний” (1975) і “Витражных справ майстер” (1976), “Тужу про милі підвалини”.
Вони обусло-вили й появу інших мотивів, образних штрихів і деталей, наприклад, у сприйнятті природи. Звідси – “Милі гаї соромливої батьківщини (кольору сльози або нитки суворої)…”; “Груша затихла, у хащі одна, я краси твоєї не порушу”; “Сосни цвітуть – свічі вогню сховавши в долоні майбутніх шишок…”; “Виснуть черемшини свіжі стружки…”. Поет з якимось подивом призна-ется сам собі: “Бачу начебто вперше озеро краси російської периферії”.
Уперше вірша Андрія Вознесенська були опубліковані в “Літературній газеті”. В 70-е роки вийшли збірники віршів: “Тінь звуку”, “Погляд”, ” Выпу-Стите птаха”, “Спокуса”, “Вибрана лірика”. Вознесенський працює над добутками біль-шой поетичної форми, їм написані поеми ” Лонжю-Мо”, “Оза”, “Лід-69”, “Андрій Палісадів” і ін. Його поеми природно виростають із його віршів і піднімаються серед них, як дерева серед кущів. Ці поеми стрімкі, образи не застряють на побуті й скрупульозній описовості, не хочуть буксувати
Про-Странство дається в польоті: “нічний папироской летять телецентри за Муром”. У центрі уваги – Час (з великої букви), епічний Час: Вступаю в поему, як у нову пору вступають. Так починається поема “Лонжюмо”. Реакція поета на сучасне, життєво важливе – миттєва, невідкладна, швидка допомога й пожежна команда його слова – круглосуточны й безвідмовні. Боле-Витті, людяне, пронизливе рішуче й звіт-ливо характеризує творчість поета
Всі прогрессы реакційні, Якщо валить людина. “Оза” Андрію Вознесенськові належать також статті з питань літератури й мистецтва. Поет багато займається живописом, ряд його картин перебуває в музеях. В 1978 році в Нью-Йорку йому була присуджена пре-мия Міжнародного форуму поетів за видатні досягнення в поезії, у тому ж році за книгу ” Вітраж-Ных справ майстер” Андрій Вознесенськ визнаний гідним Государ-Ственной премії СССР. Вірші Вознесенська повні звуковою енергією
Зву-Ки ллються легко, невимушено й – що всього важливіше – осмислено. Це не бездумна гра в словеса, а по-стоянный молодий прорив до змісту, до суті…
(1 votes, average: 5.00 out of 5)