Поетичне змалювання давньоруської минувшини у баладі Олександра Пушкіна “Пісня про віщого Олега” Колись у давнину балада була однією з головних форм розповідей про певні подій або відомих людей. Навіть про деякі історичні факти ми можемо дізнатися лише з балад, народних дум або інших подібних творів. Сама минувшина живе у них. Але й пізніше поети намагалися відтворювати дух давнини, звертаючись до старовинних поетичних форм. Так виникла літературна балада. Однією з найвідоміших літературних балад є “Пісня про віщого Олега” відомого
російського поета Олександра Пушкіна, у якій розповідається про загибель князя Київської Русі Олега, якій передувало пророцтво чарівника. Баладу написано образною, поетичною мовою, завдяки якій можна не лише побачити картини подій минувшини, а й довідатися про цінності та характер епохи. Головний герой балади, князь Олег, є втіленням князівської доблесті, а на його прикладі ми бачимо, чим жили тоді люди, що цінували. Ось що каже про нього чарівник: І хвилі, і землю покорив ти в бою, І недруги заздрять на долю твою. Звісно, це поетичне перебільшення, але воно є типовим саме для народної творчості. Захист рідної
землі був одним з найголовніших завдань князів. Олег добре показав себе у цій справі: За напад – мечам і пожарам прирік Він ниви хазарські і хати. Тож Олег цілком заслуговував на оспівування своїх чеснот. Але не лише про його доблесть на війні ми можемо дізнатись з балади, а й про інші подробиці з його життя: він шанує предків, у нього є друзі, сам він з ніжністю ставиться до свого коня, який за пророцтвом повинен стати причиною його загибелі. Олег бенкетує між друзів своїх В гаю па зеленому схилі; їх кучері білі, як ранішній сніг, На предківській славній могилі. Навіть за рік потому розставання з конем Олег згадує чотириногого друга. Ставлення до тварин також характеризує і князя, як людину, і деякі особливості тодішніх звичаїв: князь хотів, щоб кінь супроводжував його навіть після смерті, що свідчить про віру предків у загробне життя. Отже, хоча в баладі розповідається про окремі події (зустріч з чарівником і смерть Олега), можна стверджувати, що, читаючи її, ми знайомимося з усією давньоруською минувшиною. А знати минуле цікаво і корисно, бо, як кажуть, без минулого немає і майбутнього.
