ПОЕТ – ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ “ДАВНЬОЇ КАЗКИ” ЛЕСІ УКРАЇНКИ
Поему “Давня казка” Леся Українка написала в 1893 році. Основною темою твору є утвердження ролі поета й поезії в суспільному житті.
Яким же постає в творчій уяві славнозвісної письменниці провідник народних прагнень, талановитий провісник майбуття?
Зовнішність головного героя твору звичайнісінька :
На обличчі у поета
Не цвіла урода гожа.
Хоч не був він теж поганий, –
От собі – людина божа!
Таким чином авторка підкреслює, що талановита людина зовнішньо може й не відрізнятися від інших. Значить, сккарби духовності
Зростання почуття громадського обов’язку поета відбувалося поступово. Спочатку. В юності, в його віршах панував опис краси природи, чистих почуттів дружби і кохання. На крилах думки поет часто линув у “світи таємні надхмарні”. Але пізніше, приглядаючись до людського лиха й перенісши фізичні страждання, намагався зброєю сміху знищувати кривду.
Поет володів даром впливати словом на думки й почуття інших людей. Спочатку він служив графові.
… Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?
Поет перетворюється у лицаря духу, захисника трудящих, що ставало досить небезпечним для графа, який запропонував співцеві безбідне життя та славу. Деспот одержав таку відповідь :
Не поет, хто забуває
Про страшні народні рани,
Щоб собі на вільні руки.
Золоті надіть кайдани!
Змалювавши образ незламного борця за народну справу, Леся Українка утверджує незаперечну думку : митець повинен спрямувати свій талант на служіння людям. До речі, в образі поета ми пізнаємо незламну постать дочки Прометея.
Петров Олександр
(2 votes, average: 5.00 out of 5)