“Поема Сходів” Цветаєвої
В “Поемі Сходів” Цветаева зображує символічний образ Сходів людського безправ’я, навіяних самотньому й з життям у Парижу. Символічним є й фінальний образ поеми: жителі величезного будинку зробили бунт, підпалили будинок, і Сходи зруйнувалися. Ключові образи-символи “Поеми повітря” – вічність і смерть. У цей самий період Цветаева створила віршований збірник “Після Росії. 1922-1925″(“Після Росії”, 1928) і знаменитий поетичний цикл “Вірші до Пушкіна” (“Вірші до Пушкіна”, 1931), а також цикл “Вірші до Чехії” (“Вірші
Дослідниця творчості Цветаевои А. Саакянц відзначає, що “у Чехії Цветаева виросла в поета, що у наш час справедливо зарахований до великих. її поезія говорила про безсмертний творчий дух, що шукає абсолюту в людських почуттях. Найбільш заповітної цветаевською темою в цей час постійна філософія й психологія любові… Зображення людських страстей досягало в неї подекуди справді шекспірівської сили, а психологізм, глибинне дослідження почуттів можна зрівняти із блуканням по лабіринтах людських душ у романах Ф. Достоєвського”.
Зверталася Цветаева й до драматургії, у якій
Ще в поетичній юності, немов передбачаючи долю своєї творчої спадщини, Цветаева написала один зі своїх шедеврів:
Моїм рядкам, написаним так рано,
Що й не знала я, що я поет,
Непостійним, начебто бризи з фонтана
Або іскри з ракет…
Що ввірвалися, розстебнуті й уперті,
У задушливий і застарілий храм;
Моїм рядкам, де юність коло смерті,
Нечитаним рядкам
Похованим у магазинах безневинно,
Де їх ніхто рукою не зачіпав, –
Моїм рядкам, як стародавнім винам,
Ще прийде сприятлива година
(“Моїм рядкам…”, пров. В. Богуславськои)
Її пророчі слова збулися. Нині Цветаева – одна з найшанованиших поетів срібного століття росіянці поезії
(1 votes, average: 5.00 out of 5)