Подвоєння та подовження приголосних в українській мові
Подвоєння приголосних
1. Подвоєння приголосних виникає внаслідок збігу однакових приголосних на межі морфем та у складноскорочених словах: беззахисний, туманний, юннат.
2. Подвоєння приголосних відбувається у прикметниках із суфіксами – енн-, – анн-, – янн-, які наголошені, та в похідних від них іменниках та прийменниках: старанний – старанність – старанно; незрівнянний – незрівнянність – незрівнянно.
Увага! У дієприкметниках в українській мові подвоєння приголосних не відбувається!!!
Наприклад: Давно прочитана
3. У деяких окремих словах: бовван, лляний, овва, Ганна, Алла, Римма, Інна.
Подовження приголосних
Приголосні д, т, з, с, ц, л, н, ж, ч подовжуються, якщо вони стоять після голосного:
А) перед я, ю, і та є в усіх відмінках іменників середнього роду ІІ відміни: колосся, обличчя, життя (крім форми Р. в. з нульовим закінченням: облич);
Б) в суфіксах – инн-, – інн-, – енн-, – анн-, – янн-: гарбузиння, зростання, сприяння. Не відбувається в іменниках І відміни жіночого роду на – ин-: княгиня, рабиня. Також подовження не відбувається в іменниках IV відміни: дитя, каченя.
В)
Г) перед ю в О. в. іменників жіночого роду ІІІ відміни, основа яких закінчується на один м’який або шиплячий звук: молодь – молоддю, туш – тушшю, але радість – радістю.
Д) перед ю, я у прислівниках: зрання, попідтинню.
Е) після є, ю у формах теперішнього часу дієслова лити: ллє, ллють, виллєш.