(по п’єсі М. Горького “На дні”)

(по п’єсі М. Горького “На дні”) Горький своєю п’єсою “На дні” виступив як “творець нового типу соціальної драми”. П’єса “На дні” обвинувальний акт суспільству, що викидає людей на дно життя, принижуючи їх, позбавляючи честі й достоїнства, витравляючи високі людські почуття. Щоб краще зрозуміти атмосферу, що панує в нічліжці, проаналізуємо початкові сцени п’єси. П’єса починається так, начебто читач випадково відкриває двері в підвал і стає свідком давно, що почався розмови. У нічліжці панує атмосфера взаємних

образ

“Почався день! Бога заради…не кричите не лайтеся ви!” просить Ганна

Кожний з нічліжників абсолютно байдужий до долі іншого й до своїй власного. На прохання Ганни не лаятися, Кліщ у серцях відповідає:”Занила!” Бубнов реагує більш равнодушно “Шум смерті не перешкода…

” Суть що відбувається й доля кожного з нічліжників точніше всього виразив Бубнов:”Що було-було, а залишилися одні дрібниці…Тут панів немає…усе злиняла, одна гола людина залишився”. Картина загибелі людської душі відкривається з перших сцен п’єси

И людиною, що зламала байдужість і розбудила

в нічліжниках хоч якусь надію, є Лука. Лука розуміє, що людина не може жити без віри в себе, і тому він намагається переконати жителів нічліжки, що не усе ще загублено в їхньому житті. Акторові, що уже майже спився, він говорить:”Ти…лікуйся! Від пияцтва нині лікують, слышь! Безкоштовно, братуха, лікують…

Така вуж лікарня влаштована для п’яниць, щоб, виходить, даром їх лікувати. Визнали, бачиш, що п’яниця теж людин…і навіть раді, коли він лікуватися бажає!

Тільки от чого: ти поки готуйся! утримайся! Візьми себе в руки й терпи…

А потім вилікуєшся…і почнеш жити знову…добре буде, брат, знову-те!” Ваську Попелу він радить виїхати в Сибір і забрати із собою Наташу:”Там таких потрібне!

А гарна сторона Сибір! Золота сторона! Хто в силі так у розумі, тому там як огірку в парнику!

” Багато хто не вірять Луці, говорять, що він “шахрай” і “шарлатан”. На що Лука відповідає:”У що віриш, то і є.” Лука вважає, що потрібно жалувати людей:”Христос усіх жалував

В’язниця добру не навчить і Сибір не навчить, а людина навчить, людина зможе добру навчити. ” У п’єсі “На дні” Горький протиставляє філософії Луки філософію Сатину. Сатин уже ні на що не сподівається, він не хоче вибиратися з нічліжки, не хоче працювати. Він уважає, що хтось повинен створити гарні умови для його життя:”Робота?

Зроби так, щоб робота була мені приємна я, може бути, буду працювати…так! Може бути! Коли праця задоволення, життя гарне!

Коли праця обов’язок, життя рабство!” Філософія сатину виправдує його життя. Наприкінці п’єси Сатин з’являється перед нами в новому виді

Він говорить як “чимала людина”. Він міркує про людину:”Існує тільки людина, все-таки інша справа його рук і його мозку! Людина! Це чудово!

Це звучить…гордо! Че-ло-Століття! Треба поважати людини!”; про правду й неправду:”Неправда релігія рабів і хазяїв…Правда бог вільної людини!

” Мимоволі ловиш себе на думці, що але багато в чому правий. Він поступово починає завойовувати нашу увагу й уже починаєш


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

(по п’єсі М. Горького “На дні”)