Платонов – письменник не звичайний
Платонов – письменник не звичайний, самобутній, що часто порушує всі традиції літератури. Він як би докір нам – людям зі звичайною мовою й зі звичайними поняттями. “Такого роду письменники вже при житті з життя випадають…”,так сказав про П письменник Сергій Залигін, і мені здається, що його оцінка справедлива
Біографія П нагадує сходи з виламаними щаблями: його роман “Чевенбург”, повести “Котлован”, “Ювелірне море”, п’єси “Шаромыжка”, “Висока напруга” не були оцінені по достоїнству сучасниками.
Один з них – “Квітка на землі”, написаний в 1949 році. Сюжет простий і невигадливий: маленький Афоня томиться від нудьги, залишившись будинку вдвох з дідусем, він просить діда розповісти йому про все. Дід Тит відводить його на пасовище, показує блакитну квітку, що росте прямо з піску, і пояснює, що
Події охоплюють невеликий проміжок часу (кілька годин) і викладені в хронологічній послідовності. Відмітною рисою оповідання є й Мова, якою він написаний. П використовує прості по конструкції речення, тому створюється враження, що всі що відбуваються описується самою дитиною. Вони реалістичні й правдиві. Цю правдивість їм віддають слова, запозичені з живого народного мовлення: нині, смежать, почекай
Як художній прийом у цьому оповіданні, як втім, і в багатьох інших П використовує перенесення властивостей одного предмета на іншій. У цьому випадку легко провести паралель між образом квітки й образом людини: квітка, перевершивши всі негоди росте на мертвому піску, тягнеться до тепла й світла, так і людина повинен трудитися все своє життя, щоб чогось досягти в цьому житті. У такий спосіб основна ідея укладена в образі квітки (Он…самий із трудівник…
Життя…). Вустами дідуся Тита письменник доносить до нас правду життя, пропонує простій на вид рецепт щастя, що, проте, буває не легко втілити в життя. Далеко не кожна людина здатна досягти гармонії з навколишнім світом, але той, хто зуміє це зробити, знайде щире щастя. Маленький хлопчик Афоня, засвоївши дедушкины слова про самому головний на світі, по-своєму починає робити кроки до власного щастя. Він говорить: “Ти не бійся…
Не бійся!”. Отже, ми бачимо, що П зачіпає в оповіданнях вічні проблеми людського щастя, сенсу життя, які залишаються актуальними й донині. І я сподіваюся, що ці маленькі оповідання письменника, у тому числі й “Ц н з” будуть радувати людей, несучи мир у їхні серця й спокій вдуши.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)