ПЛАНИ – МОЛЬЕР. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ”
КЛАСИЦИЗМ ЯК ХУДОЖНІЙ НАПРЯМ У ЛІТЕРАТУРІ XVII СТ. ФІЛОСОФСЬКЕ ТА ЕСТЕТИЧНЕ ПІДГРУНТЯ КЛАСИЦИЗМУ. ОСНОВНІ ПРАВИЛА КЛАСИЦИЗМУ
МОЛЬЕР. ЖИТТЯ І ТВОРЧІСТЬ. “МІЩАНИН-ШЛЯХТИЧ”
ПЛАНИ
Висока комедія Мольєра
І. Що таке висока комедія Мольєра. (Висока комедія – це драматичний твір, у якому висока моральна проблематика, властива тогочасній трагедії, поєднується з комічним сюжетом.)
II Характерні риси високої комедії Мольєра.
1. Ознаки традиційної комедії в творі Мольєра. (Висока комедія наслідує традиційні ознаки класичної
Психологічного стану героя) і комедії звичаїв (висміювання традицій, уподобання певного соціального прошарку).
2. Висока комедія – синтез комедії і трагедії. (В основі сюжету високої комедії – комічна ситуація. Мольєр вводить у твір пісні, танці, характеризує героїв, знаходячи в них вади, які висміює. Критикує недоліки представників певних соціальних прошарків. Поряд із цими ознаками комедії твори Мольєра демонструють прагнення митця виконати своє високе громадянське покликання – вказати суспільству на моральні проблеми, які потребують виправлення,
3. Герої. (Герої високої комедії є представниками і високого, і низького жанрів: шляхтичі – Дорант, Дорімена з одного боку, міщани – Журден та його сім’я, слуги – з іншого. У комедії спостерігається продовження традицій комедії дель арте та старофранцузького фарсу: введення паралельних закоханих пар – господарів та слуг. У центрі уваги герой, охоплений однією пристрастю, яка затьмарює йому розум і позбавляє здорового глузду – протагоніст. Інший герой – антагоніст – користується цим становищем протагоніста собі на користь. Наприкінці комедії герой-протагоніст отримує урок: жити потрібно розумом, а не пристрастями).
4. Мета створення комедії. (Усі комедії драматурга мають на меті “розважати, виховуючи”. Мольєр писав у передмові до комедії “Тартюф” про те, що “найблискучіші трактати на теми моралі часто справляють значно менший вплив, ніж сатира, бо ніщо не бере так людей за живе, як зображення їхніх недоліків. Піддаючи вади загальному висміюванню, ми завдаємо їм нищівного удару. Легко терпіти осуд, але глузування нестерпне. Декого не лякає, коли його вважатимуть злочинцем, але ніхто не хоче бути смішним…” Комедії порушували важливі для сучасників драматурга суспільні проблеми і віддзеркалювали сучасне Мольєру політичне і суспільне становище. Драматург показав процес зміни провідних політичних та суспільних сил у соціумі: на зміну шляхтичам приходить буржуа, який купує титули і маєтки збіднілих дворян. Мольєр намагався показати лицемірну мораль шляхтичів, невігластво буржуа, кмітливість простого люду.)
5. Мотиви комедій. (У центрі уваги драматурга мотиви злободенної суспільної проблематики: спотворення моральних уявлень та вади вищих прошарків французького суспільства: “Смішні манірниці”, “Мізантроп”, “Дон Жуан”, “Скупий” та ін.; проблеми сім’ї, шлюбу, недоліків родинного виховання: “Сганарель”, “Школа чоловіків”, “Школа дружин” та ін.; проблеми релігії, культури, освіти та їх роль у суспільстві: “Тартюф”, “Удавано хворий”).
III. Висновок. (Мольєр створив чудовий синтез трагедії і комедії шляхом перенесення високої моральної проблематики з трагедії до розважального жанру комедії.)
Образи дворян у комедії “Міщанин-шляхтич”
І. Особливості зображення дворянства в комедіях Мольєра. (Мольєр змальовує в комедії цікавий період у житті Франції, коли дворяни через політику короля Людовика XIV ставали біднішими, ніж буржуа, хоча й ще зберігали авторитет, що склався протягом століть. Дворяни залишалися господарями в державі, не маючи на те ні моральних, ні матеріальних можливостей: їхнє місце з часом мали посісти буржуа. Хоча шляхтичі мали освіту і зовнішній блиск і не мали грошей, вони залишалися впливовими особами. Буржуа, хоч і мали гроші, намагалися пере могти в собі почуття меншовартості, купуючи маєтки та титули збіднілих дворян.
Мольєр, з одного боку, хоче показати превагу дворян над безкультурними буржуа, з іншого – позбавити останніх почуття меншовартості. Драматург таврує безкультур’я буржуа та лицемірну мораль шляхтичів.)
II. Шляхтичі в комедії
1. Дорант. (У комедії “Міщанин-шляхтич” Мольєр вивів образи двох дворян – графа Доранта та маркізи Дорімени. Граф Дорант для Журдена – зразок для наслідування. Він належить до вищих верств суспільства, має освіту і зовнішній блиск, має можливість спілкуватися із самим королем. Для Журдена знайомство з Очільником держави – неможливе. Ось чому він із таким захопленням слухає брехню Доранта про те, що про нього, Журдена, “сьогодні йшла розмова в королівській опочивальні”. Дорант знайомий з маркізою Доріменою, у яку, як йому здається, закоханий буржуа. Журден знає, що мати коханку у шляхтичів – звичайна річ. Граф використовує ситуацію собі на користь: як і багато шляхтичів його часу, він збіднів і хоче виправити справи за допомогою шлюбу з багатою, як йому здається, маркізою Доріменою, яку Журден готовий усипати коштовностями. Граф за рахунок засліпленого пристрастю стати справжнім шляхтичем буржуа купує маркізі багаті подарунки, запевняючи її в тому, що вони від нього. Граф запрошує жінку в будинок Журдена на обід, влаштований знов-таки на гроші простодушного буржуа. Нарешті маркіза погоджується стати дружиною графа, але на обох чекає розчарування. Граф – носій лицемірної моралі дворянства. Заради грошей він готовий на підлість і підступні дії. Він бреше, називає Журдена “люб’язним другом”, готовий хвалити його смішний одяг, і манери заради своєї корисливої мети. Він просить позичити грошей, запевняючи Журдена в тому, що не хоче просити в когось іншого, щоб не образити його.)
2. Дорімена (Дорімена, так само як Дорант, теж має фінансові проблеми і шукає багатого нареченого. Привабливий граф, який не шкодує грошей їй на подарунки, начебто вигідний наречений. А кумедний дурник, що постійно потрапляє їй на очі, викликає в жінки лише здивування та сміх. Засліплена бажанням стати дружиною багатого графа, маркіза навіть під час обіду в будинку Журдена не розуміє, що Дорант тут також гість. Граф, користуючись довірливістю буржуа Журдена, хоче сам взяти шлюб з маркізою.)
III. Висновки. (Доранта і Дорімену чекає розчарування: вони беруть шлюб і дізнаються, що програли, тому що багатства немає ні в кого з них. Чому ж саме так закінчив комедію драматург? Покараним має бути Журден, адже класицистичний твір навчає жити розумом, а не пристрастю. Саме розумом користувалися граф і маркіза, обираючи для себе супутника життя. Але дії, не зігріті справжнім почуттям, щирістю та чесністю, за Мольєром, також приречені на невдачу. Корисливість, брехливість, підступність і розрахунок – складові лицемірної моралі дворянства – теж стають об’єктом сатири Мольєра.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)