ПЛАНИ – М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР – В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ

В ПОЕЗІЇ СЕРЕДИНИ – ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.

М. НЕКРАСОВ, В. ВІТМЕН, Ш. БОДЛЕР

ПЛАНИ

Новаторство поезії В. Вітмена

I. Значення творчості Волта Вітмена для розвитку американської та світової поезії. (Сучасники не зрозуміли віршів Волта Вітмена, і це не дивно: поет прагнув писати для майбутнього. Американець настільки випередив свій час, що читач, який звик до класичних зразків поезії, просто не зміг одразу оцінити його новаторство. Минули роки, і збірка “Листя трави” стала святинею американського народу і символом демократії.

Визнання американських і англійських критиків прийшло до Вітмена 1871 року лише після п’ятого видання збірки.

Сучасному читачеві вже не потрібно доводити, що поезія Вітмена має право на існування, вона є вагомим внеском у розвиток світової літератури XX століття, поетичні відкриття Вітмена вплинуть і на поетів України – П. Тичину, М. Семенка, В. І. Антоновича.)

II. У чому полягає новаторство поезії Уолта Уїтмена?

1. Тематика збірки “Листя трави”. (В центрі уваги Волта Вітмена – Людина. Вона для нього – найвища цінність. Її “я” складається з дійсності

І часу, з землі і моря: “Я частинка

твоя невіддільна, я одна твоя хвиля і всі твої хвилі одразу”; з усіх живих істот, з душ усіх людей: “Я всіх вас знаю, я знаю море мух, сумнівів розлуки, безвір’я”, з невідомості: “це не хаос, не смерть – це форма, єдність, це план… це вічне життя, це Щастя”. Поет вірить у своє Безсмертя, бо він заповідає себе землі, “щоб прорости травою, яку люблю”.

Другою важливою темою збірки є оспівування любові. “Основа творіння – це любов”, стверджує автор. Оспівування індустріально-технічної ери посідає важливе місце серед інших тем, адже саме це було прикметою часу:

Свій похід натомість починай, Індустріє!

Виводь свої безстрашні армії, Техніко!

Поет оспівує також і все живе: “Я вірю; стеблинка трави важливіша не менш, ніж важка робота зірок”.

І ще однією новаторською темою можна вважати оспівування демократії: “Я називаю пароль одвічний, я знак даю: Демократія”.)

2. Герої збірки “Листя трави”. (Новаторством вирізняються і герої збірки “Листя трави”:

Осторонь метушні стоїть моє Я,

Стоїть раде, привітне, співчутливе, єдине.

Звідки ж береться внутрішня досконалість поета?

Я блукаю і кличу душу свою,

Нахиляюсь, блукаючи навмання,

Розглядаю літню травинку.

Центральним образом його поезії стає узагальнена людська особистість, типізована через самого себе, це портрет нації та епохи. Саме тому поет одночасно є і чоловіком, і жінкою, називає риси свого героя, часто протилежні. Він крокує шляхом важкого духовного випробування до нового, майбутнього.)

3. Художні особливості збірки. (Поет відмовляється від рими, ритму, традиційних розмірів. Таке віршування дістало назву “верлібр”. Цей термін вперше вжив французький письменник Г. Кон у 1884 році.

У збірці поет широко використовує можливості поетичного синтаксису: ставить запитання і сам відповідає на них, безпосередньо звертаючись до читача; дуже часто використовує анафору, синонімічний паралелізм. Техніка монтажу та каталогів – улюблені прийоми Вітмена:

І всі вони вливаються в мене, і я вливаюся в них,

І сутність моя десь така, як у всіх них.

Із них усіх Та з кожного з них я тчу пісню про себе.

Поет об’єднував в одному творі дуже різноманітні явища життя, людей, тварин тощо. За своїм світоглядом Волт Вітмен – пантеїст. Його герої – “літня травинка”, “брунатні мурахи”, “незліченні стебла”, “чоловіки та жінки”. І все живе в ньому за єдиним законом – “Я бачу в них і в собі один і той самий вічний закон”. Мова поезій наближена до розмовної. Вітмен вживає багато професіоналізмів, слів фольклорного походження, неологізмів. Ще однією цікавою відмінність поетичної збірки є те, що поет, на відміну від романтиків, (вплив романтичних ідей він намагався подолати), оспівує не юність, а зрілість.)

III. Висновки. (Отже, збірка “Листя трави” дійсно була новаторською: починаючи з ідейно-художнього змісту і закінчуючи мовою, збірка вражала і дивувала.

Новаторські прийоми (каталоги) та не менш новаторська система римування(верлібр) на певний час відштовхнула читача, але згодом саме цим привернула його увагу. Вірші Волта Вітмена, що випередили час, залишилися у світовій літературі назавжди одним із неперевершених її зразків.)

Сугестивність вірша Ш. Бодлера “Вечорова гармонія”

I. Що означає термін “сугестія”? (Сугестія означає навіювання. Навіювання є важливим художнім засобом символістської поезії. Створення таких образів і символів, які навіювали певні настрої, асоціації та аналогії читачам, започаткували французькі символісти. Поети не виказували своєї думки безпосередньо, нічого не з’ясовували до кінця, не робили висновків і тим більше не повчали. Вони давали змогу читачам самим домислити і завершити написане.)

II. Аналіз вірша Ш. Бодлера “Вечорова гармонія”.

1. Яке враження на читача справляє цей твір? (На перший погляд, поезія здається незрозумілою через навантаження символів, образів – звукових, слухових, зорових. Але чимось вона “чіпляє” потаємні струни душі так, що виникає бажання перечитати знов. Друге читання мимоволі звертає увагу на музичність і те, що хочеться визначити як магію. Після третього читання з’ясовується, що в пам’яті виникають картинки – нетривкі, розмиті і нечіткі, але після них залишаються певні відчуття. Це відчуття спокою, легкої туги, милування заходом сонця, єднання з природою… Дивний, магічний твір!)

2. Як вдається поету створити відчуття магії від вечорової картини природи? (Жан Мореас у статті “Символізм” підкреслював, що мистецтво прагне втілити ідею в чуттєву форму, переробити первинні емоції на лінії, кольорові плями, звуки, надати їм символічного значення. На його думку, поет мав описувати не об’єкт, а враження й почуття, що виникали у митця. Ш. Бодлер висунув теорію “системи відповідностей”, за якою всі предмети і явища, всі чуття і почуття невидимо зв’язані в одну невиразну, містичну цілість. Завдання митця – побачити ці зв’язки, розплутати їх, показати таємничу залежність усього в світі. І символ допомагає митцеві відшукати “відповідності” між явищами, між реальним і таємничим світами.)

3. Кольори і звуки, які відтворює поет у картині “вечорової гармонії” та їхній зв’язок між собою. (У вірші “Вечорова гармонія” поет створює дійсно гармонійну картину саме за допомогою теорії відповідностей. Картина вечора складається із звуків, пахощів та кольорів, отже, зорових образів (квіти куряться), слухових (меланхолійний вальс, ридає скрипка), нюхових (куряться, немов кадильний дим). Усі ці образи навіюють спокій: курява повільно піднімається в повітря, вальс – меланхолійний, кадильний дим викликає асоціацію з неквапливою церковною службою.

4. У гармонійну картину вечора поет включив образи, які пов’язувалися у свідомості його сучасників з урочистою церковною службою: “квіти куряться, немов кадильний дим”; “слід горить в мені потиром золотим”, (потир – церковна чаша). Ці християнські символи існують поряд з язичницькими уявленнями: захід сонця уподібнювався у свідомості наших предків з його кривавим самогубством (“Пірнуло сонце в кров”).

5. Вечір у творі перетворюється на картину містичної боротьби світла і темряви. Але цей двобій дня і ночі не має трагічного відтінку: це прояв одвічного закону змін ранку днем, а вечора ніччю. Це і є прояв гармонії.)

6. Яку функцію виконують повтори рядків? (Цікаво, що образи наче перетікають з одного в інший. Цьому великою мірою сприяє повторення на початку наступної строфи рядків з попередньої. Такий прийом створює враження повільного плину життя, без потрясінь і різких змін. Ці повтори ще нагадують якісь ворожбитські заклинання поганських часів, коли людина і природа існували у гармонії, тій самій, якої не вистачає людині часів Бодлера.)

7. Який відгук знаходять картини вечорової гармонії в душі ліричного героя? (Гармонія в природі викликає бажання гармонії в душі: “шукає серце втіх в минулій світлій днині”. Ридання скрипки також відзиваються в серці героя, серці самотньому.)

8. Художні засоби, які реалізують сугестивний вплив на читача. (Поет використовує художні засоби, які допомагають йому створити образи, що навіюють певний настрій. Наприклад, порівняння (квіти куряться, немов кадильний дим), уособлення (ридає скрипка), епітети (повітря голубе, меланхолійний вальс), метафори (Пірнуло сонце в кров; те, що чорним звуть нічим). Всі ці художні засоби створюють картину симфонії почуттів, миттєвих вражень ліричного героя від гармонійної картини природи.)

III. Висновки. (Поезія “Вечорова гармонія” дійсно сугестивна. Її образи навіюють почуття спокою та відчуття гармонійності того, що відбувається в природі. І це заспокоює людську душу і викликає в ній бажання гармонії у її внутрішньому світі.)