ПЛАНИ – М. КОЦЮБИНСЬКИЙ
УКРАЇНСЬКА ДРАМАТУРГІЯ І ТЕАТР 70-90-Х РОКІВ XIX СТОЛІТТЯ
М. КОЦЮБИНСЬКИЙ
ПЛАНИ
Людське “Я” непередбачуване (за новелою М. Коцюбинського “На камені”)
I. Тема новели “На камені”. (У творі розповідається про трагічну долю кримської татарки Фатьми, яка на знак протесту проти хатнього деспотизму, насаджуваного патріархальними звичаями, тікає від осоружного чоловіка і закінчує життя самогубством.)
II. Авторське визначення жанру твору – акварель. (Акварель – це твір живопису, виконаний водяними фарбами. Визначивши
III. Зміст назви новели “На камені”. (Новела недаремно так називається, і назва є досить вдалою, тому що події твору розгортаються в татарському селі, пейзаж навколо невиразний, сірий. Автор пише: “татарське село здавалось Грудою дикого каміння”, “кам’яні оселі”, “сонце і камінь”, “люди на камені”. Образ каменю, винесений у назву, служить для створення тлу новели – сірого, байдужого, нерадісного. Адже життя
IV. Символіка кольорів новели. (У новелі основний колір – сірий. Це символ рутини, буденності, одноманітності, не творчості. Тому автор сірим скелям, голому каменю протиставляє червоний колір пов’язки на голові Алі та зелений колір фередже Фатьми. Коцюбинський робить це продумано, адже червоний колір – це символ кохання, а зелений – життя. Яскраві, життєствердні кольори підсилюють контраст із сірими кольорами мертвого каменю, сприяють поглибленню драматизму подій. Сірий колір з одного боку та червоний і зелений – з іншого перебувають в антагоністичних відносинах. Зверніть увагу: сірі скелі підступно виказують яскраве вбрання Фатьми й Алі.)
V. Втеча Фатьми від чоловіка – психологічно зумовлена. (Фатьма народилася й виросла в далекому гірському селі. Вона хотіла вийти заміж за когось із своїх чоловіків, але з’явився Мемет, заплатив за неї хороші гроші – і Фатьма стала дружиною осоружного їй чоловіка. Тут, в аулі, дівчині все було ворожим та чужим: і різник, “противний, неласкавий, чужий”, і всі інші люди. Навіть море було неласкавим до Фатьми: “вранці сліпить очі його блакить”, “в годину дратує своїм спокоєм, в негоду плює на берег і б’ється, і реве, як звір, і не дає спати… Навіть в хату залазить його гострий дух, од якого нудить… Од нього не втечеш, не сховаєшся… воно скрізь, воно дивиться на неї…”. Самотність у чужому місці серед чужих байдужих людей, неможливість повернутися туди, де все рідне й близьке, сприяли зародженню кохання молодої жінки до вродливого наймита. Любов до Алі є цілком природною для Фатьми, і водночас це – вибух протесту. Фатьма прагне любові й щастя, вона бажає кохати й бути коханою, тому хоче вирватися з пазурів усталених звичаїв навіть ціною смерті.)
Світогляд М. Коцюбинського
І. Формування світогляду письменника та його еволюція. (Писати Коцюбинський почав рано, наприкінці 70-х – А на початку 80-х. Ще в ранніх оповіданнях, таких, як “Андрій Соловійко або Вченіє світ, а невченіє тьма” (1884), “21-го грудня, на введеніє” (1885), “Дядько та тітка” (1885), звучать ідеї гуманізму, молодий автор намагається віднайти шляхи до кращого життя народу і бачить їх в освіті.
Розширенню світогляду письменника сприяло вчителювання у селах Михайлівні та Лопатинцях, робота в філоксерній комісії. Скрізь – і в Криму, і в Молдавії, і в Україні – письменник бачив тяжке життя селян, дізнавався про їхні найзаповітніші мрії мати землю та волю, записував твори фольклору. У цей самий час він вивчає “Кобзар” Шевченка, переймається ідеями, закладеними в ньому.)
II. Суспільно-політичні погляди М. Коцюбинського. (Через усе життя письменник проніс любов до батьківщини, до пригнобленого народу. Він знав історію України, пишався її героїчним минулим. Тому не дивно, що він був активним учасником подій 1905 року, своїм полум’яним словом підтримував борців за краще життя, надихав їх на подальшу боротьбу.)
1.Патріотизм письменника. (Зразком, гідним наслідування, були для М. Коцюбинського творчість та подвижницьке життя Т. Шевченка. У Кобзаря він учився любити свій народ, свою батьківщину. Письменник вважав, що це найкращі й найсильніші людські почуття. Він дивувався талановитості народу, який, незважаючи на нелегке життя, витворив прекрасні зразки фольклору, вишивки, декоративного посуду.
Михайло Михайлович постійно дбав про те, щоб розширити тематичні межі української літератури, мріяв про часи, коли вона вийде на світову арену.)
2.Інтернаціоналізм митця. (Письменник любов до України органічно поєднував з інтернаціоналізмом, що яскраво виявилося в творах про життя представників інших національностей – молдаван, татар, євреїв, італійців. Ми разом з ним переживаємо трагедію єврейки Естерки із новели “Він іде”, співчуваємо горю Замфіра Нерона із Молдавії (оповідання “Для загального добра”). Коцюбинський засуджує розпалювану урядом політику національної ворожнечі, протестує проти гноблення національних меншин. Він був прихильником єднання народів у боротьбі проти експлуататорів.)
III. Естетичні погляди М. Коцюбинського. (Коцюбинський увійшов у літературу як письменник-новатор, один із найталановитіших європейських імпресіоністів. Як ніхто інший, письменник відчував найтонші нюанси людських почуттів і переживань, зумів передати красу навколишнього світу та його мінливість. Митець відзначався як уважний спостерігач життя. Свої враження передавав влучно, красиво, естетично вишукано. Він завжди наполегливо працював над художньою обробкою своїх творів, був надзвичайно вимогливий до себе. І це дало наслідки, адже твори М. Коцюбинського і сьогодні є зразком неперевершено! художньої майстерності, читаючи які, маєш неабияке естетичне задоволення.)
(2 votes, average: 2.50 out of 5)