ПЛАН – П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ
ПРОЗА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XX СТОЛІТТЯ
П. ЗАГРЕБЕЛЬНИЙ
ПЛАН
Історичні романи П. Загребельного як правдиві художні документи минулого нашого народу
І. П. Загребельний – майстер історичного роману. (Павло Загребельний – відомий український письменник, автор багатьох творів, які збагатили нашу літературу. Особливе місце в його доробку належить творам на історичну тематику. Користуються великою популярністю у читачів різного віку його романи “Диво”, “Євпраксія”, “Первоміст”, “Смерть у Києві”, “Тисячолітній
II. Висока оцінка діяльності митця. (За історичну дилогію про Київську Русь “Первоміст” (1972) і “Смерть у Києві” (1973) П. Загребельний одержав Шевченківську премію. У цих творах Павло Загребельний подає власну художньо – філософську концепцію бачення давноминулих історичних подій, проектуючи її і в день сьогоднішній. Письменник визначав головну тематику цих романів так: “Смерть у Києві” – доля державної ідеї, “Первоміст” – доля народної споруди.)
III. Різноманітність тематики історичних романів. (Звертаючись до історичного матеріалу, П. Загребельний
1.”Первоміст” – спроба автора реконструювати часточку назавжди втраченого світу. (Роман переносить нас у XII ст. Поштовхом до змалювання досить розлогої картини того часу, до відтворення його атмосфери послужила авторові згадка в Іпатіївському літописі про будування Володимиром Моно – махом першого мосту через Дніпро. Уява митця реставрує історичні події, він детально і правдоподібно подає картини воєнних баталій, життя і побуту наших далеких пращурів. Прикметно, що в цьому творі автор зосереджується на показові не історичних осіб, а на звичайних людях, будівельниках і охоронцях мосту, через показ їхнього повсякденного життя торкається важливих тогочасних (спроектованих і на тоталітарне суспільство, і на суспільство сьогочасне!) суспільних і морально-етичних проблем.)
2.Майже пригодницько-детективний твір. (У романі “Смерть у Києві” П. Загребельний також багато уваги приділяє образам простих людей (Кузьма Дуліб, Іваниця, дівчина Ойка, коваль Кричко), але центральною постаттю тут виступає князь Юрій Долгорукий, нащадок Ярослава Мудрого, одержимий ідеєю єдності землі Руської. Щоб заінтригувати читачів, автор вводить сюжетну лінію, у якій ідеться про те, як Кузьма Дуліб та Іваниця шукають першопричини убивства молодого князя Ігоря.)
3.”Євпраксія” (1975) – четвертий роман із серії книжок П. Загребельного про Київську Русь. (Сам письменник визначав цей роман як роман про долю людини: “А що доля людська, надто в трагічних її вимірах, найвиразніше простежується на прикладі жінки, то й написано цей роман про жінку, про трагедію розлуки з рідною землею, про трагедію втрати любові”. Історія онуки Ярослава Мудрого княжни Євпраксії трагічна і повчальна. Письменник намагається передати складний внутрішній світ своєї героїні, яку дуже суперечливо подавали історичні документи. Визначальними моментами, які вплинули на формування письменником концепції особистості Євпраксії, були втрата Батьківщини, любові, недолюбленість з боку батьків, що спричинила появу численних комплексів, які зумовили невротичні симптоми, схильність до істерії, і, як наслідок, втрата дитини. Перебування головної героїні у межовій ситуації (між неврозом та психозом) дає можливість авторові реабілітувати особистість Євпраксії перед істориками, які вважали її повією, і українським народом. Образ замальовується на тлі історичних подій доби.)
4.Історія легендарної Насті Лісовської з Рогатина. (Роман “Роксолана” розповідає історію легендарної Насті Лісовської з Рогатина, яка стала наймогутнішою жінкою своєї доби, дружиною султана Сулеймана. Реконструюючи характер Роксолани, П. Загребельний прагнув розібратися в мотивах її поведінки, виправдати її “зраду” перед українцями. Образ головної героїніє еволюціонуючим завдяки боротьбі природних інстинктів у поєднанні із силою характеру, витоки якого криються в національних коріннях.)
5.Роман-монолог “Я, Богдан”. (Богдан Хмельницький, герой роману “Я, Богдан” за авторською концепцією є виразником ідей, поглядів всього українського народу, власне, творцем української нації. Він з’являється у різних іпостасях: Богдан-гетьман, Богдан-чоловік, Богдан-дух, Богдан-міф, – такий синтез у створенні художнього образу і дав змогу розкрити психічні стани та мотиви вчинків національного героя. Образ Богдана-чоловіка П. Загребельний розкриває за допомогою сюжетної лінії Матрона – Богдан. Письменник мотивує поразки і перемоги головного героя як у військовій справі, так і в особистому житті, вказує на те, що гетьман – це жива людина, чоловік, у житті якого, як відомо з класичного психоаналізу, жінка (матір, коханка) посідає особливе місце. Критика, яка схвально відгукнулася про роман, вказала на новаторське тлумачення образу гетьмана. Цей роман має оригінальну, незвичну форму. Це – роман-монолог, у якому герой розкриває свою душу перед читачем, не приховуючи ні її суперечностей, ні слабкостей. П. Загребельний писав про свого героя: “Богдан для мене в цьому романі – і велика неповторна особистість, але водночас і якась невідома сила, досі ще не розгадана ніким. Мовби найвище скупчення народної геніальності в усьому: в розумі, обдарованості, буйнощах, нестримності натури, в універсалізмі характеру”.)
6.Твір про прийняття християнства. (Аналітично-проблемний “Тисячолітній Миколай” вийшов у 1994 році. Пишучи роман, письменник до літературного осмислення задіяв величезну кількість фактів з часів прийняття християнства на Русі та періоду бароко. Інтерес письменника до історії культури свого народу, пошуки відповідей на питання щодо менталітету українців, турбота про майбутнє своєї країни – все це відбилося в його романі “Тисячолітній Миколай”. Письменник подає картини життя Київської Русі в той час, коли Володимирові йшлося про християнізацію русів. П. Загребельний різними засобами змальовує двовір’я, в якому жили русичі з часів хрещення. Роздвоєність у вірі була тяжким випробуванням для Сміянка Миколая – головного героя роману. З роману читач дізнається багато фактів про звичаї, обряди, ментальні риси русів. Роман свідчить про знайомство письменника з історичними документами та літературними пам’ятками зображуваної історичної доби.)
IV. П. Загребельний – сумлінний дослідник історії. (Всі дослідники сходяться в одному: Павло Архипович Загребельний був у своїх романах сумлінним і талановитим дослідником історії європейської цивілізації. Він перегорнув тисячі фоліантів з різних галузей життя тих народів, які діяли на сторінках його романів. Безумовно, це забезпечило постійний інтерес читачів до творів письменника.)
(1 votes, average: 5.00 out of 5)