“Пісня про Роланда”
СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ
“Пісня про Роланда”
Вершиною французького середньовічного епосу стала “Пісня про Роланда”. Поема збереглася в декількох записах, але найкраще зберігся так званий оксфордський рукопис, датований 1170 р. Автором “Пісні” вважають жонглера Турольда, про що вказано в останньому розділі рукопису: “Тут і кінець настав Турольда джесті”1.
В основу епосу покладені достовірні історичні події. Король франків Карл Великий2 у 778 р. здійснив невдалий похід на Іспанію. Він захопив кілька іспанських міст, обложив
У “Пісні” оповідається про те, як король Карл сім років веде праведну війну із сарацинами (маврами). У УІІІ-ХІ ст. боротьба з маврами вважалася “богоугодною справою”, тому що вони, будучи мусульманами, постійно загрожували християнській Європі. Майже всі іспанські міста захопив король франків, не підкорилася йому тільки Сарагоса. Володар Сарагоси Марсілій радиться зі своїми васалами, як їм позбутися французького війська. Мудрий Бланкандрін радить Марсілію послати до Карла гінців з багатими дарами й обіцянкою, що всі сарагосці приймуть християнство, якщо франки знімуть облогу міста. Король Карл радо приймає цю пропозицію. За порадою Роланда до сарацинів відряджають його вітчима Ганелона. Ганелон погоджується, але підозрює Роланда у підступі проти нього і вирішує помститися. Так він стає на шлях зради. Ганелон, змовившись із Марсілієм, вмовляє Карла повернутися на батьківщину. Відхід франкського війська мав прикривати загін Роланда. У Ронсевальській ущелині на двадцятитисячне військо Роланда напало стотисячне військо Марсілія. Франки, що бились як герої, загинули. Карл, почувши заклик Роландового рога, поспішає на допомогу, розбиває сарацинів й навертає тих, хто залишився живим, на християнство. Поема закінчується стратою підступного зрадника Ганелона. Темою поеми є боротьба проти іноземців та іновірців. Провідна думка “Пісні про Роланда” – немає нічого вищого за інтереси батьківщини, за її волю і долю. За часів Середньовіччя ця думка була дуже важливою, адже середньовічні держави потерпали від набігів завойовників та чвар між феодалами.
Якнайкраще образові народного героя, який встав на захист вітчизни, відповідав образ славного рицаря Роланда, створений народною уявою. Граф Роланд – мужній і могутній воїн, відданий своєму королеві й сповнений патріотичних почуттів, рицар без страху і докору. Роландові притаманні доблесть і рішучість, які допомогли йому стати найкращим полководцем Карлового війська. Як почесний обов’язок прийняв граф наказ короля прикривати тил франкського війська; тільки про свою “красуню-Францію” думає він, коли вирішує прийняти нерівний бій. Закони лицарської честі забороняють Роландові благати про допомогу, він воліє краще загинути, ніж порушити кодекс честі. Пропозиція Олів’єра затрубити у ріг Оліфант сприймається Роландом як визнання слабкості, негідної хороброго рицаря. Він воліє прийняти нерівний бій із сарацинами, який загрожує загибеллю всьому ар’єргарду. Суворий характер Роланда наділений привабливими рисами постійності у дружбі, вірності служіння Франції та її правителеві. Роланд – ідеальний рицар, вірний васал свого сюзерена і захисник “істинної” віри – християнства.
Ми бачимо в поемі різних героїв-франків: й хороброго графа Ацеліна, і славного Тедбальта, і відважних Джер’єра і Джеріна, і мудрого Олів’єра, але тільки Роланда з його запальністю, пристрасністю, безрозсудною відвагою і трагічною любов’ю до батьківщини народ уславлює у віках як свій ідеал героя-визволителя.
В образі короля Карла втілені ідеалізовані народні уявлення про мудрого і справедливого правителя. У поемі він зображується двохсотрічним сивобородим старцем, надзвичайно мудрим і розсудливим, лагідним до друзів і суворим до ворогів і зрадників. Властива йому мудрість не заважає тій пристрасті, з якою він ставиться до свого племінника Роланда. Карлові особливо важкі не ті величезні втрати, яких зазнав ар’єргард у бою із сарацинами, а загибель дванадцяти перів і насамперед Роланда, за смерть якого він готовий мстити сарацинам, незважаючи на нові жертви. Король в поемі є представником усього християнського світу в його боротьбі з іновірцями, непереможним вождем франків, борцем за визволення своєї країни.
Роландові й Карлові протиставляється Ганелон. Власні корисливі інтереси він поставив понад усе і пішов на пряму зраду батьківщини і свого сюзерена Карла. Через його зраду загинув славний Роланд і двадцятитисячне франкське військо. У кінці поеми підлого зрадника справедливо покарали.
Своїм патріотичним пафосом “Пісня про Роланда” співзвучна героїчним епосам інших народів світу – “Пісні про мого Сіда”, “Пісні про Нібелунгів”, “Слову о полку Ігоревім”. Звучать вони як пересторога нащадкам: єднайтеся, пам’ятайте, що тільки в єдності сила держави і народу, а чвари й міжусобиці призводять до поразки, у годину тяжкої недолі вітчизни забувайте про свої образи, бороніть свою батьківщину від нападників.
________________________________________________________________
1 Джести (від фр. “чин, дія”) – французький героїчний епос, цикли поем на історичні сюжети (ХІ-ХІІ ст.). В основі джест лежить фольклор раннього періоду та літературні твори, оброблені мандрівними музиками-жонглерами. Цикли поєднувалися легендарним центральним персонажем – найчастіше Карлом Великим (“Пісня про Роланда”), зрідка Гільйомом д’Оранжем (“Жести Гарена де Монглана”).
2 Карл Великий був королем франків з 768 р. й імператором Священної Римської імперії з 800 р. Таким чином, під час іспанського походу (778) він ще не був імператором, як не був і сивим – йому було лише 36 років. Але героїчний епос завжди малює його статично – як “імператора із сивою бородою та білою головою”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)