“Пісні для України – все: і поезія, й історія, і батьківська могила” (М. Гоголь)
Народна пісня – нев’януча окраса духовності. Увесь вік людський супроводжується піснями. До них зверталися в будень і свято, в горі і радості, колективно і поодинці. Адже пісня, як сказав Михайло Шевченко, укладач збірки “Найкращі пісні України”, має те велике, єдине, що не вмирає, що гукає, об’єднує, проймає жагучим почуттям духовності.
Доля української пісні сумна і героїчна. Багато трагічного було в житті народу: монголо-татарське іго, голод, розруха, страшна руїна, – а пісня вистояла, не вмерла. Змінюється суспільний устрій,
Ні в добру, ні в злу годину пісня не покидає людину. Вона помножить радість, розділить горе, додасть сили і витримки. У пісні можна почути
Україна моя починається Там, де доля моя усміхається. І, як пісня, як спів солов’їний, Не кінчається Україна.