Підручник. Твір-казка
Жився-був підручник по українській літературі. Був він не новий, а досить потертий. По ньому вчилися різні учні. Ті, які були старанними, одягали на нього обкладинку, не малювали на сторінках. А підручник на подяку відкривав їм свої таємниці, допомагав учитися й одержувати гарні оцінки
А якщо попадав він у руки нечупари, починалося нещастя. Тому що вони не зберігали його, не піклувалися про нього. Підручник часто забували в шафі, і він лежав там довго, а темряви він боявся. Якщо його одержували, то навіть не читали, а просто перегортали, розглядаючи
У наступному році стало ще гірше. Тепер він довго лежав на сонце, а коли його брали, то руки “хазяїна” були жирні або брудні. Учень малював у підручнику чоловічків, літаки, танки. Як хотілося підручнику втекти назад у бібліотеку! Але в нього не було ніжок. До кінця року він став дуже брудним, на нього було жаль бере дивитися. І коли шкільний бібліотекар взяла його, сказала: “Бідненький!” Її добрі руки дбайливо вилікували підручник по українській
Всі діти України ходять у школу, багато хто з них потім закінчує коледжі або вступає у Вузи. Тому що ми розуміємо: кожній людині потрібні знання в повсякденному житті. Треба вміти читати, писати, уважати. Сучасної людини оточує багато техніки не тільки на виробництві, але й у побуті. Потрібні знання, щоб розібратися у всім різноманітті навколишнього світу.
Учитися необхідно, щоб одержати гарні знання. Освічена людина почуває себе впевнено, у нього багато друзів. У наш час, щоб одержати гарну роботу, необхідні глибокі й різнобічні знання, володіння іноземними мовами. Школа допомагає нам одержати основу знань, учить культурі спілкування. Учитися буває важко, але ми розуміємо, що це необхідно й цікаво!