Казка як епічний фольклорний твір

Казка – це епічний фольклорний твір чарівного, пригодницького або побутового характеру, який розповідає про вигадані події. Орієнтація на вимисел є однією з найважливіших жанрових ознак казки. Сюжет казкового твору завжди утверджує перемогу добра над злом. Нерідко казка завершується традиційною формулою: “Ось вам казка, а мені бубликів в’язка”, “І стали вони жить-поживать, добра наживать” та ін. Казкових персонажів прийнято поділяти на злотворців, добротворців та знедолених.

Вважається, що казка генетично пов’язана

з давньою міфологією. її становлення відбувалося шляхом перетворення міфологічних структур, що поступово втрачали зв’язок з ритуальним дійством, у них послаблювалася віра в істинність міфічних подій, розвивалася вигадка, втрачалася етнографічна конкретність, відбувалася заміна міфічних героїв звичайними людьми, причому увага переносилася з колективної долі на, життя окремої людини. За змістом і художніми особливостями казки поділяються на кілька різновидів. Це казки про тварин, чарівні та побутові (соціально-побутові) казки.

Казки про тварин мають дуже давнє походження. Персонажами цих творів виступають

мешканці світу природи, наділені людськими прикметами. Вони уособлюють певні особливості характеру та поведінки людини. У більшості випадків казкові персонажі поводяться майже так само, як і люди: обирають собі владу, відпочивають, розважаються, приймають гостей тощо. Тематика таких казок переважно побутова. Деякі з них мають виразну моралістичну настанову. Композиційно казка про тварин нескладна, в ній, як правило, осмислюється кілька анекдотичних епізодів. Окрему групу серед казок про тварин становлять повчально-розважальні твори, розраховані виключно на дитячу аудиторію. Вони сприяють розвитку мислення дитини, формують її світогляд, збагачують мовлення.

Чарівними називають казки, в яких наявні фантастичні елементи та героїка. У таких казках увага зосереджена на образі головного персонажа та його подвигах. Як правило, він наділений незвичайними властивостями, що допомагають подолати всі перешкоди. Героєві стають у пригоді добротворці (люди або тварини), які надають йому допомогу безпосередньо, або ж сприяють у пошуках потрібних чарівних предметів (шапки-неви-димки, чобіт-скороходів тощо). Злотворці, які протистоять героєві чарівної казки, зображені в образах фантастичних надприродних істот та чарівників. Це може бути багатоголовий змій, чарівник Ох, Песиголовець, відьма. У чарівний казці герой обов’язково здобуває перемогу над силами зла і дістає винагороду за свої подвиги.

Побутові (соціально-побутові) казки тематично пов’язані з родинним та соціальним буттям людини. У них осмислюється широкий спектр переважно моральних питань. Вони віддзеркалюють вироблені досвідом колективного співжиття народні етичні уявлення та віру в перемогу добра. Це казки про щастя, долю, смерть, справедливість, бідність і багатство тощо. Невипадково в них нерідко зустрічаються такі персоніфіковані образи, як Доля, Щастя, Горе, Правда і Кривда. Серед соціально-побутових казок чимало гумористичних і сатиричних, у яких висміюються моральні вади людей та викриваються суспільні зловживання.

Жанр народної казки здійснив відчутний вплив на становлення жанрів літературної казки й новели. Художня література завжди використовувала казкові образи та мотиви. Позитивна духовна основа української народної казки й сьогодні приваблює широкого читача, особливо дитячу аудиторію.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...


Казка як епічний фольклорний твір

Categories: Твори з української літератури

Links