Home ⇒ 📕Нові твори ⇒ Петербург – як винуватець злочину Раскольникова

Петербург – як винуватець злочину Раскольникова

Петербург як винуватець злочину Раскольникова По романі Достоєвського злочин і покарання. ТВІР Робота Носова Юрія (м. Северодвинск шк.№17); оцінка-5 (Psycho) Федір Михайлович Достоєвський писав роман “Злочин і покарання” в 60е роки, коли Росія вступила в сутінкову перехідну епоху. У ньому він відбив на прикладі Радиона Раскольникова, як людина може піти на крайність, які причини штовхають людей на настільки жахливі вчинки. Однієї з таких причин є атмосфера життя. Для Раскольникова це Петербург

Немає не той Петербург, що бачить турист приїжджаючий

оглянути визначні пам’ятки, а страшний, задушливий Петербург який як не можна краще описав у своєму творі Достоєвський. “Петербург винуватець драм, що розігруються,” писав Р. И. Левкин. І дійсно якщо подивитися в якій обстановці жив Розкольників те можна зрозуміти, що було однієї із причин злочину

Спробуємо розглянути Петербург, тому що нам показує автор. Забудемо все те, що ми про нього знаємо. І так що ж ми бачимо на самому початку роману: “На вулиці жару стояла страшна, до того ж духота, толкотняе”. Автор спеціально підібрав слова так, щоб показати не просто один з жарких літніх днів,

а постійну, задушливу жару

Щоб це краще зрозумів читач, автор майже повторює пейзаж пізніше, у другій частині й далі: “Тут теж духота була надзвичайна й, крім того, до нудоти било в ніс свіжію фарбою на тухлої олифее”. Але погода іноді міняється, але не в кращу сторону, так після моторошної жари починається жахлива злива: “Евечер був задушливий і похмурий. На десяту годину насунулися з усіх боків страшні Хмари ; ударив грім, і дощ хлынуле”.

Через весь роман проходить атмосфера нестерпної жари, духоти, що здавлює героя, що каламутить його свідомість до непритомності. Але не тільки пейзажі Петербурга вплинули на Родіона, можна получше розглянути те місце де він жив, приміщення інших людей. Розкольників жив в “…малюсінькій клетушке, що мала самий жалюгідний вигляд, і до того низкою, що от-от стукнешся головою…”. “…Відсталі, жовтого кольори шпалери…

” викликають таке ж розшарування в душі, калічачи й ламаючи її назавжди. Як труна бачиться нам постіль Раскольникова “…незграбна більша софа…

“, що, як саван, суцільно покривають лахміття. Вигляньте на вулицю: жовті, курні, високі будинки з ” дворами-колодязями”, “сліпими вікнами”, вибиті стекла, розкиданий асфальт людин не може довго існувати в такому кошмарі без шкоди для свого розуму. Коморка Раскольникова відбиває весь Петербург, можна згадати, що Катерина Іванівна говорить, що на вулицях Петербурга, немов у кімнатах без кватирок

А якщо подивитися на хоромы баби, Розкольників уважає, що вона живе добре за рахунок того, що інші, як, наприклад Мармеладовы, живуть погано. Він уважає, що, убивши бабу, він урятує життя, чим він і підкріплює свій злочин. І так жахливу картину духоти й тісноти збільшують відносини між людьми в Петербурзі. Саме для того, щоб краще їх показати Достоєвський уводить вуличні сцени. Згадаємо, як Розкольників зустрічає п’яну дівчинку

Вона, ще дитина, жити далі нормально з такою ганьбою вона вже не зможе. Можливо, Майбутнє цієї дівчинки ми бачимо пізніше, коли Розкольників бачить самогубство. На мосту його стібають батогом, щоб він ледве не потрапив під візок

Це говорить про злість, дратівливість людей. У романі Достоєвський показує нам мертвий, холодний Петербург, байдужий до долі людини. Розкольників бачить вартість людського життя в цьому місті й уважає, що однієї можна зневажити заради порятунку інших

У Петербурзі ми бачимо й дітей, але вони не грають із властивої ним дитячою радістю, навіть у них ми бачимо тільки страждання: “невже ти не бачила тут дітей, по кутах, яких матері милостиню посилають просити? Я дізнавався, де живуть ці матері й у якій обстановці. Там дітям не можна залишатися дітьми. Там семирічний розпусний і злодій”. Бачачи такий Петербург, Розкольників ще більше переконується у своїй теорії

Він уважає, що всім скривджен і знедоленим треба допомагати, але для цього потрібні жертви, це приводить його до злочину. Взагалі-Те якби Розкольників жив в іншій атмосфері, у тім Петербурзі, що нам Достоєвський не малює мир богатых. Ті райони, куди Розкольників майже не заходить, де у дворах ростуть гарні квіти, і все здається безтурботним. Тоді Розкольників не бачив всіх цих життів, уважав би, що мир і так улаштований добре, і міняти, переступаючи через життя інших людей, нічого не треба. Але Достоєвський поміщає героя саме в таку атмосферу життя, і ідеї Раскольникова в такому Петербурзі тільки міцніють і ще більше заглиблюються в його свідомості, що штовхає його до здійснення злочину


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Схожі твори:

  1. СОЦІАЛЬНІ МОТИВИ ЗЛОЧИНУ РАСКОЛЬНИКОВА В РОМАНІ ДОСТОЄВСЬКОГО “ЗЛОЧИН І ПОКАРАННЯ” Роман Ф. М. Достоєвського, по суті, є соціально-психологічним і філософським добутком. Достоєвський показав дно капіталістичного міста, мир принижених і ображених. Автор викриває суспільство, де панують гроші, суспільство, що нещадно до тих, хто не має грошей. Жертвою капіталістичного миру стає й головний герой роману – Родіон Розкольників. Цей образ відтворений психологічно...
  2. Кроки Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ ТВОРИ ІЗ ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ФЕДІР ДОСТОЄВСЬКИЙ “Кроки” Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Це людина ідеї. Ідея охоплює його І володіє ним, але маючи ту властивість, Що володарює у ньому не стільки В голові його, скільки втілюючись У нього, переходячи в натуру, завжди Зі стражданням...
  3. “Кроки” Раскольникова до злочину (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання”) Це людина ідеї. Ідея охоплює його І володіє ним, але маючи ту властивість, Що володарює у ньому не стільки В голові його, скільки втілюючись У нього, переходячи в натуру, завжди Зі стражданням і занепокоєнням, і, уже Одного разу поселившись у натурі, Потребує і негайного використання До справи. Ф. Достоєвський Ф....
  4. Соціальні, філософські та психологічні засади злочину Раскольникова (за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”) Роман Ф. Достоєвського “Злочин і кара”, написаний 1866 року, торкається складних соціальних, філософських, морально-етичних проблем, які хвилювали письменника не один рік. Уже сама назва примушує замислитись: чому Ф. Достоєвський так назвав цей роман? Перше слово зрозуміле: Раскольников здійснив злочин – убив двох жінок. А “кара”? Його покарання – це усвідомлення...
  5. Петербург у російській літературі Федір Михайлович Достоєвський учився (в Інженерному училищі) і провів більшу частину свого життя в Петербурзі. Це місто займає важливе місце в його добутках не тільки як основне місце дії. Подивимося, як Достоєвський описує Петербург. Він не говорить про його архітектурні достоїнства або недоліки, про красу фасаду; він заглядає усередину будинків....
  6. Як ішов Розкольників до злочину Достоєвський жив і затворів в епоху, коли в країні росло невдоволення існуючими порядками. Письменник показував у своїх добутках людей, які намагалися протестувати проти зла, що панувало. Такий і Родіон Розкольників – головний герой роману “Злочин і покарання”, роману про Росію середини XIX століття, про мешканців її столиці, що загинули й...
  7. Теорія Раскольникова і її розвінчання у романі “Злочин і покарання” Теорія Раскольникова носить певний відбиток часу. Його ідея про “право сильного” відбивала деякої думки нігілізму – світогляду, популярного в 60-иі роки 19 століття. Головний герой багато часу міркує над історією життя людства. Висновки його зводяться до того, що прогрес здійснюється найчастіше на чьих-нибудь стражданнях Розкольників уважає, що люди являють собою...
  8. Сутність теорії Раскольникова.(по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Сутність теорії Раскольникова. (по романі Достоєвського “Злочин і покарання”) Роман Достоєвського “Злочин і покарання” був написаний у шістдесяті роки XIX століття. Це було неясне для Росії час. У Росії поглибилися соціальні протиріччя Достоєвський виступає проти суспільства, що штовхає людини на злочин. Письменник говорить, що людина повинен мати право на нормальне...
  9. Головний герой “Злочину й покарання” студент Родіон Розкольников Роман “Злочин і покарання” був написаний в 1866 році великим російським письменником Ф. М. Достоєвським. Цей добуток відтворює життя міської бідноти, відбиває ріст соціальної нерівності, злочинності. Основний мотив роману – це падіння моральності У своєму добутку Ф. М. Достоєвський розповідає про людей, що живуть напруженим духовним життям, які болісно, завзято...
  10. Причини бунту Раскольникова: – бідність і безправ’я героя Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і покарання” – найбільший філолофсько-психологічний добуток. Це роман про злочин, але по жанрі це не “детектив” і не “кримінальний роман”. Головного героя роману, Родіона Раскольникова, ніяк не можна назвати звичайним злочинцем. Це парубок з філософським складом розуму, завжди готовий прийти рятуйте! анализирующий своєї думки й...
  11. У чому злочин і кара Родіона Раскольникова? Твір за романом Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара”. “Злочин і кара” – один із найкращих романів Достоєвського. Створювався Твір в умовах страшенних злиднів. Він скла1 дається із шести частин з епілогом. Одна частина – опис героя Раскольникова і його шлях до злочину. Решта п’ять розповідає про те, як він...
  12. Теорія Родіона Раскольникова, її перевірка й спростування в романі “Злочин і покарання” Злочин Родіона Раскольникова почалося не з убивства й одержало свою розв’язку не в поліції. Час не закінчився в ділянці, вона полетіло вдалину, у нескінченність, що читач, по-моєму, утрудняється визначити для героїв роману. Задовго до описуваних подій бідний студент Родіон Розкольників пише статтю, у якій він доводить і відстоює права “вищих”...
  13. ОБРАЗ РАСКОЛЬНИКОВА(По романі “Злочин і покарання”) Федір Михайлович Достоєвський – письменник-філософ, що ставив і вирішував у своїх добутках сложнейшие, вічні питання буття. Його герої – незвичайні люди. Вони мечуться й страждають, роблять лиходійства й каються, перебуваючи в нескінченному пошуку істини. Такий і головний герой роману “Злочин і покарання” Родіон Романович Розкольників. “Він до того поглибився в...
  14. Образ і характеристика Соні Мармеладовой і її взаємозв’язок з образом Раскольникова Розкольників і Соня Мармеладова. В 1860 р. Добролюбов у статті “Риси для характеристики російського простолюду” писав про два розряди натур – “одні з перевагою егоїзму, що прагне накласти свій вплив на інших, а інших з надлишком відданості, що спонукує відрікатися від своїх інтересів на користь інших”. Критик надзвичайно проникливо намітив...
  15. Розкрийте зображення трагедії головного героя роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”. Теорія Раскольникова, її суперечливий характер і антигуманний смисл. Мотиви бунту Р. Раскольникова Розкрийте зображення трагедії головного героя роману Ф. Достоєвського “Злочин і кара”. Теорія Раскольникова, її суперечливий характер і антигуманний смисл. Мотиви бунту Р. Раскольникова. Федір Михайлович Достоєвський – видатний романіст минулого століття. У його соціально-філософському психологічному романі “Злочин і покарання” в усьому об’ємі розкрився талант письменника-психолога. У своєму творі автор хотів...
  16. “Соціальний, моральний і філософський сенс буття Раскольникова” У романі “Злочин і кара” Достоєвський продовжив тему принижених і ображених, віднісши її з темою бунту людини, яка не бажає бути “твариною тремтячою”. У центрі твору історія злочину студента Родіона Раскольникова, який вбив стару лихварку. Чому розумна, чесна молода людина коїть цей злочин? Раскольников бідний, бідна його сім’я. Він бачить...
  17. “Петербург Ф. Достоєвського” за романом “Злочин і кара” Місто – трагічна доля людини. Місто Петербург – привид, породжений людиною в її самотності і поневіряннях. М. Бердяєв До числа найбільш величних витворів Ф. М. Достоєвського, що зробили великий вплив на подальшу світову літературу, належить роман “Злочин і кара”. Роман Ф. М. Достоєвського “Злочин і кара” ще називають “петербурзьким романом”....
  18. Образ і характеристика Соні Мармеладової та її взаємозв’язок з образом Раскольникова Розкольників і Соня Мармеладова. У 1860 р. Добролюбов у статті “Риси для характеристики російського простолюду” писав про двох розрядах натур – “одні з переважанням егоїзму, який прагне накласти свій вплив на інших, а інші з надлишком відданості, що спонукало відрікатися від своїх інтересів на користь інших”. Критик надзвичайно проникливо намітив...
  19. Моє розуміння образа Родіона Раскольникова Трагедія Родіона Раскольникова. Найгостріші конфлікти, властивого російського життя 60-х років, обумовили трагічне світосприймання героя роману, роздвоєність його свідомості, незгода, розкол із самим собою (звідси й прізвище: Розкольників), внутрішнє протиборство, зіткнення в його душі добра й зла, любові й ненависті. Розкольників – горда, мисляча, талановита, самолюбна людина, вона глибоко переживає соціальну...
  20. Петербург Достоєвського Люблю тебя, Петра творенье… О. Пушкін Для всіх нас природні і звичайні поняття Петербург Пушкіна, Петербург Гоголя, Достоєвського, Блока, Ахматової… Петербургом просочена література: він такий неповторно красивий, такий значний, що просто не міг не ввійти у творчість художників, письменників, поетів. Петербург не тільки одухотворений, він живий. У кожного з нас...
Петербург – як винуватець злочину Раскольникова
«
»