Перший сніг. Твір-опис природи
Осінь Помітно уступає свої права зимі. Ранком зовсім холодно, подекуди лежить паморозь. Удень сонечко начебто й намагається нагріти повітря, але, напевно, не вистачає вже в нього сили. Скрізь відчувається крижаний подих зими. Починаються короткі дні й довгі ночі. Сонце нижче опускається над небокраєм. За ніч на небі зібралося сила-силенна хмар, а ранком, начебто перинки, посипалися з них маленькі сніжинки. Вони, начебто танцюючи, падали на землю й стелилися білою рівною ковдрою. Від цього дивного падіння сніжинок на душі були радісно, тому що
Зимонька-снигурочка, Наша билогрудочка, Не верти хвостом, А бійся тихесенько, Ровненько, гладенько Срібним сніжком
У травні природа своїм пишним розквітом сповіщає нас, що вже недовго залишилося чекати літа. У цю пору особливо яскраво зеленіють рослини, одягають ошатну біло – рожевий одяг
Саме в цей час зустрічають у лісі гостей його травневі хазяї – сріблисті конвалії. Напевно, немає у світі людини, якого б залишили байдужим ці маленькі тендітні квіточки. Ніжні, граціозні, вони погойдують біленькими голівками на лісових галявинах серед морогу, під лагідним подихом теплого вітру. Прозоре повітря, здається, сповнений легким передзвоном дрібних дзвіночків, які нібито співають якусь чудову невідому пісеньку. Імовірно, це гімн весни, пісня радості, любові й надії. І це вітання світлого травня несуть люди в місто разом з букетиками білих квітів, не бажаючи розставатися з вісниками матінки-природи