Люди складали пісні з давніх-давен – з того часу, коли виникла звукова мова. У піснях йдеться про працю, природу, родинне життя, взаємини між людьми, важливі суспільні події, зокрема боротьбу українського народу проти зовнішніх ворогів, про видатних воїнів та полководців. З часом ця, оспівана в пісні, важлива громадянська подія ставала історією, помирали видатні її учасники, давньою ставала й пісня, проте вона не забувалася – люди продовжували співати її. Зберігалися пісні в пам’яті народній, передаючись від покоління до покоління як
дорога, коштовна перлина нашого народу. Народні пісні – це безсмертні пам’ятки, створені генієм нашого народу. Через віки й століття сяють вони яскравими барвами: лицарством у любові, козацькою відвагою, безмежним патріотизмом. Тут і славетний Байда – незламний і мужній, Морозенко “сивим конем виграває”, хоробро б’ючись із запеклими ворогами – татарами, і навіть в останню хвилину життя думає не про себе, а про сплюндровану ворогами батьківщину, славний Дорошенко, Сагайдачний, Богун і Кривоніс. Чимало українських народних пісень присвячено й Богдану Хмельницькому – Воїну й патріоту, далекоглядному
політику. Але мужні подвиги козаків складали не єдиний предмет української народної пісні. У них йшлося й про родинне життя, образи й традиції нашого народу. У піснях засуджується жорстокість і користолюбство, оспівуються й утверджуються ідеали гуманності. Українські народні пісні століттями самовіддано плекали національну гідність, були алмазним осердям духу народного. У них виявляється багатство духовного життя українського народу, його талановитість, обдарованість, що є невід’ємною частиною культурної спадщини України.
