“Перемогти в собі звіра – це особиста проблема героя чи вічна проблема кожної людини?”
Педро Кальдерон є відомим іспанським драматургом епохи бароко. Серед відомих у всьому світі творів цього письменника найбільшої популярності набула п’єса “Життя – це сон”, сюжет якої став яскравим прикладом духовної еволюції людини. З головним героєм цього твору принцом Сехисмундо ми зустрічаємось у вежі, де його тримають як небезпечного звіра. Тримають тільки тому, що на момент його народження гороскоп пророкував появу на світ правителя-тирана. На диво, ми бачимо незвичайно сильну особистість, людину, яка сповнена сумними роздумами
Поштовхом до подальшого духовного та морального розвитку принца стає рішення короля і батька змінити його положення і звільнити з ув’язнення. Однак, тільки-но з’явившись у царських палатах, Сехисмундо перетворюється на справжнього самодура, який наліво й направо погрожує смертю усім оточуючим. У його поведінці гарно видно гнів на кривдників і нездоланне бажання їм помститися. Він навіть не намагається боротися з тими пристрастями, які
Сехисмундо добре усвідомлює свою жорсткість, але не прагне її вгамувати і знаходить їй виправдання. Адже він – син жорстокого польського короля Басиліо. Його батько напередодні народження сина отримав пророкування, що його нащадком стане справжній тиран, ще зліший та жорстокіший, ніж він сам. Тому с перших же днів свого життя принц опинився у безлюдній вежі у якості в’язня.
Перебуваючи за гратами, Сехисмундо намагався побороти в собі звіра і це йому майже вдалося. Але звільнившись і потрапивши до королівського двору, він навіть не спробував довести, що він така ж людина, як і оточуючі. А коли батько намагається нагадати йому про людинолюбство, напоумити його, на це принц відповідає:
“Так як же мені тебе обійняти,
Коли рукою торкнуся про руку,
Яка вміє вбивати?”.
Так Сехисмундо докоряє батькові за те, що той закрив для нього двері королівського палацу, а його рідним домом зробив неприступну вежу, де син виріс, як справжній звір, навіть незважаючи на те, що з початку таким не був. Принца знову повертають до башти та запевняють, що перебування у королівському дворі коло батька – це всього лише сон: “Життя – це сон”.
Поки Сехисмундо знаходиться у заточенні, його батько король Басиліо вирішує зробити спадкоємцем трону герцога Астольфо і робить це, незважаючи на протести свого народу. Це рішення стає причиною повстання, під час якого принца визволяють із в’язниці. Сехисмундо очолює повсталих, які виступають проти засилля Московії, звідки був герцог Астольфо, і бореться разом із своїм народом за незалежність Батьківщини. Після перемоги принца обирають королем і він отримує необмежену владу. Але тепер Сехисмундо став абсолютно байдужим до насолод і життєвих благ, адже йому вдалося перемогти власний егоїзм. Набути гуманність і мудрість йому перемогла впевненість в тому, що життя – це справді сон. І відмовляючись від влади, він каже своїм ураженим придворним: “Моїм вчителем був сон”. Передбачення пророцтва так і не здійснюються, адже долю перемогла воля людини, воля, яка перемогла і звіра в душі і серці Сехисмундо.
Кожен з нас майже постійно бореться сам з собою, кожен з нас намагається перемогти звіра, що знаходиться десь глибоко в душі. Кожен з нас намагається довести іншим, що він не звір, та разом з тим зовсім не помічає того, що відбувається навколо нього, того, що відбувається з іншими людьми. Намагаючись бути людиною, ми руйнуємо те, що створено самою природою, те, що ми отримали при народженні. Тому, на мій погляд, драма Педро Кальдерона на яскравому прикладі доводить нам, що ніхто не зможе стати справжньою людиною, доки не переможе в собі звіра і не зрозуміє, що найважливіші у нашому житті цінності не матеріальні, а моральні і духовні.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)