Переказ сюжету новели Проспера Мериме “Таманго”
“Таманго” Проспера Мериме – це оповідання не тільки про те, як хитр, жорстокі й безсердечн білі купували й тайкома перевозили рабів, але й про те, як залякані, безправні, беззбройні негри зуміли захопити корабель работоргівців, не знаючи, щоправда, що з ним робити далі. Дістаючи величезний прибуток від продажу “чорного дерева”, білі мало піклувалися про комфорт живого товару. Прагнучи придбати рабів побільше й подешевше, вони набивали трюми чорношкірими – чоловіками, жінками й дітьми, багато хто з яких умирали під час важкої
Переконливі доводи, “престиж оратора, звичка невільників боятися й слухатися Таманго чудово допомогли його красномовству”. Вибравши момент, чорношкірі по умовному сигналі обеззброїли й
Я вважаю, що бунт чорношкірих був заздалегідь приречений на невдачу. Не знаючи, що робити, вони намагалися заглушити свій страх горілкою, знайденої в трюмі. Навряд чи найшлася б яка-небудь сила, що зуміла повернути їх на батьківщину. Навіть ті негри, про долю яких ми нічого не знаємо (вони спливли в невідомість на перевантаженому човні), швидше за все загинули
Смерть у цьому випадку – кращий вихід для безправних, неосвічених, оказавшихся вдалині від батьківщини блукачів. Тільки вона змогла покласти кінець їх стражданням
Работоргівля – одне із самих більших нещасть і лих, які принесла цивілізація людству, а точніше – тим народам і племенам, які ще не знали вогнепальної зброї, не вміли будувати більші швидкохідні кораблі, не знали, що людини можна використовувати, як річ. Проти нелюдської торгівлі людьми спрямована новела П. Мериме “Таманго”.
Таманго – це африканський воїн, що довідався владу грошей і швидко звиклий до “благ” цивілізації – спиртному, зброї, зрадництву. Таманго такий же чорношкірий, як і ті, кого він продає білим. Але воїн вірить, що репутація гарного постачальника “чорного дерева” зможе захистити його від будь-якого лиха. Ми знаємо, що він помилявся: репутація мало допомогла Таманго. А от знання, упевненість у собі, уміння керувати врятували йому життя
З жахливими речами зіштовхуємося ми, читаючи новелу П. Мериме. Работоргівля, заборонена владою, приносила хитрим судновласникам величезні гроші, тому вони йшли на всі, щоб обдурити французьких митників і англійські крейсери. На кораблі капітана Леду було шість більших залізних ящиків, наповнених металевими нашийниками, ланцюгами й кайданами – для майбутніх рабів. Куплені негри, потрапивши на корабель, навіть не мали можливості встати, так мало була відстань між палубами. Не ворушачись, вони сиділи впритул друг до друга. У вузькому проході теж лежали чорношкірі. “Гуманний” капітан уважав, що на кожного негра цілком достатньо буде місця, рівним п’яти фунтам у довжину й двом фунтам завширшки. Це був простір, необхідне дорогоцінному товару для виживання протягом шестинедельного плавання
Однак капітан був не тільки гуманним, але й розумною людиною. Використовуючи принцип “стискальності” людських тіл, він купив на кілька десятків рабів більше, ніж планував, тому що Таманго зажадав за них зовсім вуж смішну ціну – пляшку або навіть склянка горілки
Трагедія, случившаяся в море, здається мені справедливою відплатою за жорстокість, аморальність і бездуховність білих. Негри загинули, тому що були приречені із самого початку. А капітан і його команда одержали по заслугах, зустрівши смерть від руки скривджених і принижених, насильно вивезених з батьківщини людей
Таманго – головний герой, ім’ям якого названа новела. Знайомлячись із ним, ми довідаємося, що Таманго – знаменитий торговець людьми. Спілкування з білими зробило його хитрим, заповзятливим, діловитим, а сила, мужність, гордість, цілеспрямованість і вміння наполягти на своєму характеризують Таманго як гарного воїна
Я вважаю Таманго зрадником, тому що він торгує людьми, однаковими з ним по кольорі шкіри й за духом. Його впевненість, що работоргівля поставила його урівень із білими, оманна, тому що капітани, з якими він укладає угоди, сміються над ним, обманюють і дивляться на цього рослого могутнього африканця, як на товар. Не знаючи, яку прибуток одержить за куплених невільників капітан Леду, Таманго продає йому сто шістдесят негрів в обмін на “погані бавовняні тканини, порох, кремені, три барила горілки, п’ятдесят погано зібраних рушниць”. Ми бачимо, що він не занадто церемониться з товаром, що вважає негідним, тому що на нього не найшлося покупця. Тих, кого Таманго не може продати навіть за склянку горілки, вона готовий убити. От чому я вважаю справедливим те, що работоргівець сам потрапив на судно як раб
Однак, переставши бути торговцем, Таманго на наших очах перетворився у воїна – далекоглядного, обережного й хитрого. Його влада над неграми дуже сильна, тому що невільниками керує страх. Марновірні й залякані, чорношкірі готові підкорятися Таманго, що обіцяє їм звільнення й повернення на батьківщину. Таманго домігся свого. У результаті бунту були перебиті всі білі на кораблі. Однак самому проводиреві явно не вистачало знань, щоб керувати ходом корабля. І все-таки Таманго вірить у свою долю. Він не віддається пияцтву, як інші негри, а шанується, запасається їжею й водою. Йому вдається вижити – єдиному із всіх людей на кораблі. Однак теперішньої волі Таманго так і не одержав ніколи й умер удалині від батьківщини