Home ⇒ 📕Скорочені твори ⇒ Переказ – СПОГАДИ

Переказ – СПОГАДИ

По огорожі ходить шепіт і млость у темряві весняної Великодньої ночі помежи столітніми дубами й липами… І та ніч Великодня, той спогад далекого дитинства ось нашаровується

На дійсність, напливає на неї й творить двоїсту візію з реального й давноминулого, повторюючись і проходячи перед очима до болю чітко, відбуваючись заново ось тепер, ось тут, у такій невідповідній ситуації… Ущерблений місяць, зачеплений за хрест дзвіниці, висить шкереберть. Через нього пролітають кажани й хрущі і, десь стукнувшись – либонь об шиби освітлених

вікон собору, падають на білу латку піску, на білі мармурові плити надгробків під мурами церкви. А вони – маленькі романтики – ідуть по ограді, побравшись за руки,- чотири маленькі брати, один другого менший,- крадуться крізь загадкову темряву навколо церкви, дослухаються до таємничих шепотів, приглядаються до таємничих тіней, рухомих і нерухомих, що виповнюють весь навколишній світ, такий незбагнений, такий загадковий, де геть згубилися межі між реальним і нереальним. Але вони не шукають тієї межі, вони навіть не підозрівають її існування. Для них весь світ здається реальним і то реальним саме через свою
фантастичність, світ з відьмами, з привидами, з янголами. Химерний, загадковий світ. Світ-казка. Тісно притискаючись одне до одного, вони кружляють по ньому помежи столітніми дубами, через смуги світла від освітлених вікон собору. Десь угугукає сова в синіх нетрях ночі, і здається, то вона дивиться примруженим вогненним оком місяця. Тоді вони ще міцніше беруться за руки й біжать… Вони чують дівочий сміх, і поцілунки, і млосний шепіт під церквою, під липами, на горбках, у таємничій темряві… А в церкві читають “Апостолів”. У великій-великій церкві, з височенними стелями бань, що губляться десь у мороці, куди не сягає світло свічок і лампадок, прохолода і тиша, і ту тишу ледве порушує монотонний, тремтливий голос читця. Той читець, гейби Хома Брут, злякано стоїть посеред церкви, поглядає одним оком на гріб з Христом, що його, розіп’ятого, а потім знятого, поклали отак посеред цієї великої церкви під шкляну покришку, і другим оком читає з книги таємничі слова, вимовляє їх тремтливим голосом – слова про те, як Христа мучили. А кругом читця порожньо – велике світляне коло, і, здається, ніхто не сміє того кола переступити, мовби там десь накреслена зачарована лінія, що її ніхто не в силі подолати; люди зрідка входять у морок церкви, навшпиньки, нечутно і так само нечутно виходять або, лишившись, тиснуться попід стінами… Стомившись, читець витирає піт і озирається. Тоді з-за колон, десь з мороку виходить до нього інший, переступає світляне коло і, прокашлявшись, несміливо продовжує читати, а перший з полегкістю виходить геть туди, де шепіт, весняна млость і поцілунки… Чотири маленьких брати, побравшись міцно за руки, стоять нерухомо й дивляться на ворух-

Ливі язички свічок там, над Ісусом. їхні серця б’ються схвильовано й єдиним ритмом. Вони стоять, мов заворожені, бо ще перебувають під чаром іншої ночі, минулої ночі, коли вони разом із своїм батьком приходили до “Плащаниці”, до ось цього гробу прикладатися. Невиспані, побравшись за руки і спотикаючись на пішоходах, під мерехтливими зорями вони прибігли опівночі до гробу, дивилися на тяжкі рани пробитих рук і ніг і, глибоко зворушені виглядом замученої й покладеної в гріб людини, мерехтіли сльозами на неї й один на одного і стиналися дитячими серцями. Вони не говорили, вони не давали обітниць, але в той же час вони присягалися всім своїм єством любити добро й ненавидіти зло, бути вірними, бути дружніми, щоб ніхто нікого з них не міг отак розп’ясти. І вони були вірними, вони були дружніми (Іван Багряний; 564 сл.).

Завдання до тексту

I. Скласти складний план до тексту. Орієнтовний план

1. Великодня ніч.

1. Маленькі романтики.

2. Світ-казка.

3. А в церкві читають ” Апостолів”.

II. Вони були вірними, дружніми.

2. Визначити стиль і тип мовлення. Свою думку обгрунтуйте.

3. Лексична робота.

• Візія – привид, мара; видовище.

• Гейби – (діалектичне) наче, немов.

• Лямпадка – лампада – наповнена оливою невелика посудина з гнотом, яку запалюють перед іконами.

• Млосний – який викликає знемогу; який п’янить, дурманить свідомість.

• Нетрі – труднопрохідні місця, які заросли лісом, чагарником; глуха, густо забудована, брудна, погано впорядкована для життя частина міста.

• Ущерблений – який поступово зменшується, убуває (про місяць); щербатий.

• Химерний – який викликає подив; незвичайний, чудернацький; якому властиві дивацтва.

4. Словниковий диктант. Записати та пояснити правопис слів. Великдень, давноминулий, невідповідний, ущерблений, неру хомий, незбагненний, нереальний, світ-казка, височенний, вели – кий-великий, лямпадка, нечутно, полегкість.

5. Питання до тексту.

• Про яку частину доби йдеться в тексті?

• Про кого розповідається в уривку?

• Куди прямують малі романтики?

• Яким здається світ для братів? Охарактеризуйте його.

• Що відбувається в цей час у церкві та біля неї?

• Назвіть ім’я читця.

• Навіщо хлопці приходили до церкви?

• Охарактеризуйте братів.

6. За складеним планом Переказ – ати текст.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Схожі твори:

  1. Спогади дитинства Не все те забулось, що було змалку. Пригадую, як ще малими дітлахами по синьорипучих снігах ходили колядувати і нам виносили солодощі, пиріжки з печеними буряками або ж просто спускали собаку з цепу. Пригадую, як ранньої весни, темного, принишклого вечора, поверталися з церкви жінки із запаленими свічками. Вони ховали кволе світло...
  2. Спогади про героїчну битву козаків під Жовтими Водами (за віршем А. Малишка “Гомін, гомін по діброві”) В історії України є багато героїчних сторінок. Як відомо, їх писали її захисники – хоробрі, винахідливі, вольові гетьмани, полководці, козаки. Серед них і відважний гетьман Богдан Хмельницький, який на чолі свого війська не раз звільняв українські землі від поневолення польської шляхти. Андрій Малишко у вірші “Гомін, гомін по діброві” відтворює...
  3. Твір на тему “Спогади про дитинство” Коли я згадую про дитинство, мені стає сумно і весело водночас. Тоді світ здавався зовсім іншим, турбували зовсім інші “проблеми”. Деякі вчинки того часу зараз видаються дивними. Пам’ятаю, у мене викликали жах сметана, сирок, сирники. Бабуся часто купувала всі ці молочні продукти на ринку і вранці годувала всю родину “дарами...
  4. Спогади про дитинство (За гуморескою Остапа Вишні “Перший диктант”) Дитинство видатного українського письменника-гумориста Остапа Вишні припало на добу царизму. Нелегкі то були часи, але письменник віднаходить найтепліші інтонації, змальовуючи своє дитинство. Один з таких творів має назву “Перший диктант”. У сім’ї Остапа було дванадцятеро дітей. Складно було батькові й матері поратись у такому “хазяйстві”, та що робити! Батькам дуже...
  5. Спогади про дитинство Дитинство у кожної людини – неповторна й найкраща пора. Але інколи трапляються такі обставини, що доводиться швидко дорослішати, переносити нарівні з дорослими злигодні та голод. Так було і з героєм переказу “Млинці з акації”. Ставши дорослим, він іде весняним квітучим містом і відчуває зовсім не те, що всі люди навкруги....
  6. Спогади, туга, любов (за віршем “Видиш, брате мій…”) Твори Богдана Лепкого, які повернулися в Україну, читаються з великою цікавістю. Літературний спадок поета – це втілення української культури, історії з прадавніх часів до середини XX століття. Богдану Лепкому довелося мешкати в Кракові. Там поет спостерігав драматичні картини життя українців, які саме через це місто рушали у незнані світи на...
  7. Спогади Сантьяго про своє життя (щоденник літературного персонажа) “91 день”. 1952 рік. Смішний цей хлопець – журналіст. Приходив сьогодні й розпитував мене про життя, про море, про дружину. Наробив я переполоху. У “Терасі” тільки Й розмов про кістяк марліна, якого я притягнув. Усі дивуються, як я міг так далеко заплисти в море, що навіть літаки й берегова охорона...
  8. Спогади, туга, любов (за віршем “Видиш, брате мій…”) – БОГДАН ЛЕПКИЙ БОГДАН ЛЕПКИЙ Спогади, туга, любов (за віршем “Видиш, брате мій…”) Твори Богдана Лепкого, які повернулися в Україну, читаються з великою цікавістю. Літературний спадок поета – це втілення української культури, історії з прадавніх часів до середини XX століття. Богдану Лепкому довелося мешкати в Кракові. Там поет спостерігав драматичні картини життя українців,...
  9. Спогади про рідний край у поезіях Богдана Лепкого “Заспів”, “Видиш, брате мій” Любов до своєї Вітчизни, малої батьківщини, рідного куточка є одним з провідних почуттів людини, що визначає її як особистість. Багато народних пісень, казок, легенд, переказів відображають любов до рідного краю. Особливістю лірики Богдана Лепкого є те, що вона насичена мотивами українських народних пісень. Вірш “Заспів” – це поетична розповідь про...
  10. Переказ. Поняття про переказ як жанр художньої літератури та вид мовленнєвої діяльності. Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру Переказ. Поняття про переказ як жанр художньої літератури та вид мовленнєвої діяльності. Докладний переказ художнього тексту розповідного характеру Мета: ознайомити школярів із художніми особливостями народних переказів та специфікою переказу як комплексного виду мовленнєвої діяльності, формувати уміння в аудіюванні, читанні, говорінні, письмі. Комунікативний компонент – розвиток умінь свідомого і виразного читання,...
  11. Переказ – ФЛОРЕНТІЙСЬКІ НОЧІ Така тиша, мов будинок стоїть не у великому місті, а серед великого саду. Повний місяць світить над головою. При його сяєві сад, котрий я бачу внизу з балкона третього поверху, здається розкішним та хорошим. Навкруги його високі будинки, за ними малюється проти темного зоряного неба готична дзвіниця. Чудно, що будинки...
  12. Переказ у прозі: Блок “Балаганчик” На сцені – звичайна театральна кімната із трьома стінами, вікном і дверима. У стола із зосередженим видом сидять Мистики обоего підлоги в сюртуках і модних платтях. У вікна сидить Пьеро в білому балахоні. Мистики чекають прибуття Смерті, Пьеро чекає приходу своєї нареченої Коломбини, Зненацька й незрозуміло звідки з’являється дівчина незвичайної...
  13. Олеся (переказ) Молодий чоловік-оповідач, якого “доля закинула на шість місяців у глухе село Переброди Волинської губернії, на околицю Полісся”, нестерпно сумує, а єдиними його розвагами стали полювання разом зі слугою Ярмолою і спроби навчити останнього грамоті. Одного разу, під час страшної хуртовини, герой дізнається від зазвичай несловоохотлівого Ярмоли про те, що верст...
  14. Переказ – ЗАМОК Батько й мати Юліанові мешкали в замку, що стояв на згір’ї серед лісу. На кожному з чотирьох ріжків будинку була гостроверха башта з дахом, вибитим олов’яною бляхою, а підвалини мурів стояли на важких могутніх скелях, які круто спускались в глибину лісу. Брукований двір був виметений так чисто, мов підлога у...
  15. Переказ – СТРУНИ БРИНЯТЬ Земля покірно скорилася сонцеві. Його пучки-руки вже владно обіймають соснові стовбури. Ті не пручаються, а осміхаються мідною корою. Світлі плями закрадаються до гущавин і спокутують кущі, що притулились у найбільш потаємних кутках. Сонячні зайчики нишпорять у ворохах торішнього дубового листу. Дзеркальце озерної води бренькнуло, і зсунулось сиве покривало. Заблискотіло. Незабаром...
  16. Переказ – КОЗАЦЬКІ ХИТРОЩІ З давніх-давен на лівому боці гирла Дніпра стояла турецька фортеця – Аслам-город, яка була перешкодою козакам під час виходу в Чорне море. Повз неї козацьким чайкам важко було пройти непоміченими – бусурмани відразу починали обстрілювати їх із гармат. Та Козаки, користуючись темрявою ночі, часто з успіхом минали небезпеку. Тоді за...
  17. Переказ – ГОЛУБКА СИЗОКРИЛА Панас поринув у роздуми. Увесь час бачив перед собою вразливі Гнатові очі. Коли бричка пішла піщаною дорогою, почав куняти. Нарешті знеміг сон. Ось наче розкрилася перед ним таємнича брама, за якою вимальовувалась країна, повита туманами. Важкі Хмари нависли над нею, лише визирав крайок неба, ледве освітленого сонцем, що десь пірнуло,...
  18. Вночі (переказ) У спальні хлопчиків прокидається Вася на прізвисько Голован. Послухавши дощ і постеживши за таємничими нічними фігурами, він підходить до свічки в тазу, навколо якої традиційно проходять нічні зібрання 2 братів (Вася і Марк) і 2 сестер (Маша і Шура). Нянька спочатку забороняла зустрічатися серед ночі, але незабаром сторони прийшли до...
  19. Переказ – СОН-КВІТКА Такий день ясний, сонячний! На небі жодної хмарки, а земля вся парує, і над полем мерехтить марево. Але видно далеко-далеко. Вітер теплий пригортається до свіжих стрілок трави. Весняна рослина хутчіше пнеться з землі до сонця. З далекої блакитної височини розливаються пісні жайворонків. Жайворонки вже спарувались і шукають собі затишне містечко...
  20. Гамсун Кнут Пан (детальний переказ) (скорочено) РОЗДІЛ І “Останніми днями я все думав і думав про вічний день північного літа”. Я сиджу тут і думаю про хатинку, у якій жив. Час іде дуже повільно. Я усім задоволений. Мені тридцять років. Недавно я отримав листа, а в ньому два пташиних пера. Я згадую, що два роки тому...
Переказ – СПОГАДИ
«
»