Переказ роману Германа Канта “Вихідні дані”

Роман Германа Канта (род. в 1926 р.) “Вихідні дані” (1972) початий уперто схвильованим вигуком героя, головного редактора суспільно-політичного журналу: “Так не хочу я бути міністром!” Давид Грот, інтелігент, що вийшов з робочої сім’ї й вихований партією, не помишляет про подальше просування по службі. Він любить свою роботу, свій журнал, всі його плани пов’язані з тим, як зробити журнал ще содержательней, ще цікавіше.

Але партія висуває його кандидатуру на пост міністра, і він, виявившись перед необхідністю рішення, подумки переглядає

все своє життя, згадує й переоцінює пережите. Яскраве, багатоколірне оповідання, що увібрало в себе великий і різноманітний життєвий матеріал, є в сутності суперечкою героя із самим собою про те, чи має він моральне право зайняти цей пост і чи припустимо відмовитися від його

Роман Канта многопроблемен, жанрово багатозначний. У драматичних, а часом і комічних епізодах, що спливають у спогадах Давида, проглядається процес формування його характеру. Так вимальовується лінія виховного роману, що сходить до давньої німецької літературної традиції. Роман може бути сприйнятий і як варіант роману кар’єри,

але аж ніяк не традиційний, тому що тут зовнішній успіх героя зовсім не припускає його внутрішньої деградації. Давид щасливий зараз, він у розквіті сил і живе повним, активним, творчим життям. У першу хвилину він сприймає зроблене йому речення як погрозу руйнування досягнутого. Його лякає роль “слуги, наділеного всевладдям”, він не] упевнений, що в нього дістане необхідних для цієї ролі нрав-ственних якостей. Йому взагалі починає здаватися помилковим усяке прагнення стати кимсь іншим, замість того щоб удосконалювати свою майстерність у вже вибраній справі. Він не хоче нової ролі, оберігаючи свою сутність, який, як він переконаний, ідеально відповідає його нинішнє положення

Герой “Вихідних даних” Канта Давид Грот раптом довідається, що його колега по редакції Габельбах, до якого він звик ставитися з повагою й довірою, у травні 1933 р., будучи студентом, взяв участь у варварській процедурі спалювання на багатті неугодних фашистам книг. Перше спонукання Давида – викрити Габельбаха. На партбюро йому, однак, роз’ясняють, що в житті Габельбаха цей ганебний епізод – якого він, до речі, не приховував – давно вже став тільки минулим. Заодно Давидові нагадують про його анархічні дії, про те, як він не один раз висловлював “середньовічну схильність вирішувати долю людства поодинці”, йому радять помізкувати про складності часу, коли “всі упереміш”, і про те, як важливо при будь-яких обставинах ясно бачити особливості даного історичного моменту

Якоюсь мірою, може бути, приховує він за міркуваннями такого роду свій страх перед новою відповідальністю. Але він думає також про те, що було пройдено країною, народом, їм самим, перш ніж у його житті гармонія стало можливої. І питання про кар’єр Давида Грота із традиційної для літератури проблеми зовнішнього самоствердження ціною відмови від внутрішньої сутності перетвориться в принципово нову проблему взаємозв’язку між розвитком особистості і її відповідальністю перед суспільством


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Переказ роману Германа Канта “Вихідні дані”