Переказ роману Германа Канта “Вихідні дані”
Роман Германа Канта (род. в 1926 р.) “Вихідні дані” (1972) початий уперто схвильованим вигуком героя, головного редактора суспільно-політичного журналу: “Так не хочу я бути міністром!” Давид Грот, інтелігент, що вийшов з робочої сім’ї й вихований партією, не помишляет про подальше просування по службі. Він любить свою роботу, свій журнал, всі його плани пов’язані з тим, як зробити журнал ще содержательней, ще цікавіше.
Але партія висуває його кандидатуру на пост міністра, і він, виявившись перед необхідністю рішення, подумки переглядає
Роман Канта многопроблемен, жанрово багатозначний. У драматичних, а часом і комічних епізодах, що спливають у спогадах Давида, проглядається процес формування його характеру. Так вимальовується лінія виховного роману, що сходить до давньої німецької літературної традиції. Роман може бути сприйнятий і як варіант роману кар’єри,
Герой “Вихідних даних” Канта Давид Грот раптом довідається, що його колега по редакції Габельбах, до якого він звик ставитися з повагою й довірою, у травні 1933 р., будучи студентом, взяв участь у варварській процедурі спалювання на багатті неугодних фашистам книг. Перше спонукання Давида – викрити Габельбаха. На партбюро йому, однак, роз’ясняють, що в житті Габельбаха цей ганебний епізод – якого він, до речі, не приховував – давно вже став тільки минулим. Заодно Давидові нагадують про його анархічні дії, про те, як він не один раз висловлював “середньовічну схильність вирішувати долю людства поодинці”, йому радять помізкувати про складності часу, коли “всі упереміш”, і про те, як важливо при будь-яких обставинах ясно бачити особливості даного історичного моменту
Якоюсь мірою, може бути, приховує він за міркуваннями такого роду свій страх перед новою відповідальністю. Але він думає також про те, що було пройдено країною, народом, їм самим, перш ніж у його житті гармонія стало можливої. І питання про кар’єр Давида Грота із традиційної для літератури проблеми зовнішнього самоствердження ціною відмови від внутрішньої сутності перетвориться в принципово нову проблему взаємозв’язку між розвитком особистості і її відповідальністю перед суспільством